Новий наставник українських борців: Тренер чи бізнесмен

Судячи зі слів Данька щодо його бачення подальшого розвитку вільної боротьби в Україні, можна очікувати, що українські борці вільного стилю повернуть колишню славу борцівської країни, яку ми мали на початку 2000-их років за часів тренерства Руслана Савлохова.

Так, в своєму інтерв'ю Данько наголосив, "що ті методики, тренування і виховання спортсменів високого рівня, які були – віджили себе. Адже змінилися правила змагань, багато змін і у суддівстві. Відповідно треба змінювати і методику підготовки. Не можна, звісно, старого забувати, але впроваджувати нове – необхідно.

Як приклад Данько наводить своїх учнів, призерів олімпійських Ігор Василя Федоришина, Тараса Данька та Валерія Андрійцева.

На перший погляд, все просто: новий тренер - нові перемоги. Проте не все так, як здається. Згадані призери Олімпіад тренувалися на базі Національного університету фізичного виховання та спорту України, де працювали видатні тренери України та Радянського Союзу - Шахов М.А. та Бойко В.Ф., а Григорій Данько просто числився тренером. Цю інформацію легко перевірити у "Вікіпедії", де сказано, що Данько з 1975 по 1990 р.р. працював тренером у школі вільної боротьби "Динамо". І за весь цей час (15! років) - жодного вихованця світового рівня. Там же сказано, що він протягом 1978 - 1982 років здобував нагороди на змаганнях різного рівня, а свою спортивну кар'єру закінчив у 1984-му.

І тут насторожує один факт: як можна було тренуватися самому на найвищому рівні (бо чемпіонами СРСР і призерами світових форумів просто так не ставали) і при цьому тренувати ще й інших? Перша запорука успішного атлета – строгий режим, який включає не лише добросовісні тренування, а й відпочинок – відновлення організму, щоб він міг витримувати нові навантаження. Тому якось сумнівно виглядає той факт, що активний спортсмен роками міг поєднувати свою кар'єру з тренерською діяльністю.

Протягом десятиліття, з 1990 по 2001 роки, Данько був президентом спортивного клубу "Олімп". Потім став старшим тренером Київської школи вищої спортивної майстерності. Проте довго там не затримався - у 2002 році він цю посаду залишає.

Згідно з декларацією, період фінансового злету в його кар'єрі розпочинається, коли у 2002-2003 роках він обіймає посаду заступника голови Деркомспорту України. Саме в цей період у нього з'являється: житловий будинок в Києві площею 203,9 кв. м; земельна ділянка в столиці на 1000 кв. м. Водночас його дружина стає щасливою власницею однокімнатної квартири в Києві площе 55 кв. м. Також практично в цей період (кінець 2003-го – початок 2004-го) в Бахмачі Чернігівської області, звідки Данько родом, він придбав собі два нежитлових приміщення площею 718 кв. м та 44,7 кв. м. І це все за скромну зарплатню державного службовця.

Після такого "нелегкого року" Григорій Володимирович вирішив відпочити та почав працювати з 2003 року в Національному університеті фізичного виховання та спорту України, де в 2005-му став проректором зі спортивної роботи, а з 2006 року - завідувачем кафедри спортивних єдиноборств.

Як бачимо, робота роботою, але новий наставник збірної ніколи не забував (і протягом наступних років) і про свій "хліб" насущний. І треба визнати, в останньому він дійсно має чим похвалитися.

Цікаво, а на новій посаді, які горизонти його приваблюватимуть більше – олімпійські чи фінансові?