"Партія миру" і не тільки: Що за нову інформаційну спецоперацію вигадав путін для України

Для чого ФСБ витягла з рукава "битого" Медведчука

Статтю кума путіна опублікувала газета "Известия", яка входить до приватного медіахолдингу "Національна медіа-група", де раду директорів очолює коханка бункерного діда, колишня гімнастка Аліна Кабаєва. У цьому виданні публікуються тільки матеріали, схвалені на найвищому рівні. То ж і опус Медведчука під назвою "Український синдром. Анатомія сучасного військового протистояння" схвалили в кремлі. Питання: навіщо кремль повернув із небуття діяча, за позбавлення депутатських повноважень якого голосували навіть його колишні соратники по ОПЗЖ? Є відповідь, що лежить на поверхні: маємо початок нової антиукраїнської пропагандистської кампанії. А є відповідь глибша: заявлене Медведчуком спрямоване на російську, українську і західну аудиторію, тобто посіяні ним "зерна", за задумом кремля, мають зійти в усіх трьох місцях.

Для початку нагадаємо, як Медведчук опинився в росії, і що сталося після цього. 22 вересня відбувся обмін між Україною та країною-загарбницею, в результаті чого додому повернулося 215 українських оборонців, переважно бійців з "Азовсталі". 200 бранців кремля поміняли на Медведчука. Тоді російські воєнкори висловлювали незгоду щодо такого, на їхню думку, нерівноцінного обміну. Та ремстували вони не довго, адже було зрозуміло, що путін хоче забрати собі Медведчука не лише тому, що він йому кум, а ще й носій дуже важливої інформації, чому провалилася російська агентура у перші тижні масштабного вторгнення. Іншими словами, куди поділися обіцяні короваї і хто поцупив мільйони, що роками щедро виділялися на агентурну мережу. Після переїзду Медведчука в росію для нього було три варіанти: тихенька утилізація за розкрадені гроші, політичне забуття в колі родини на дачі у Форосі або ж залучення у пропагандистські кампанії. Як бачимо, хазяїн Медведчука обрав для нього третій варіант.

Після обміну про цього путінського посіпаку згадували хіба в контексті того, що він досі лишався народним депутатом. У перших числах цього року секретар РНБОУ Олексій Данілов розповів, що Медведчук на допитах розпатякав про "багатьох діячів сучасності". 10 січня стало відомо, що президент Володимир Зеленський позбавив кума путіна та ще трьох проросійських діячів – Андрія Деркача, Тараса Козака і Рената Кузьміна українського громадянства. За кілька днів по тому у них ще й забрали мандати. При чому, як вже згадувалося, таке рішення підтримала більшість колишніх соратників Медведчука по забороненій в Україні "Опозиційній платформі – за життя". Вони від нього відцуралися. То про кого ж ідеться, коли він пише про якусь "іншу Україну", голос якої Захід не хоче чути? І кого закликає створити політичний рух "з тих, хто не здався, хто не зрікся своїх переконань під страхом смерті і в'язниці, хто не бажає, щоб його країна стала місцем геополітичних розбірок"? Простіше кажучи, в Україні мають бути сили, уважні до закликів Медведчука. Інакше вся його стаття – пустопорожня писанина.

Що Медведчук каже росіянам

Почнемо з того, що екс-громадянин України хотів донести своїм нинішнім співгромадянам. У російської пропаганди ще навесні виникла серйозна проблема – треба пояснювати, чому українці відмовилися зустрічати "асвабадітєлєй" хлібом-сіллю. Навіть найбільш агресивні воєнкори на кшталт Олександра Коца визнають, що через війну росія втратила Україну та українців на багато поколінь. То ж у пересічного росіянина виникає просте запитання: за кого воюють, якщо українці і росіяни, як виявилося, не "один народ". У чому їх переконували путін і вся кремлівська пропаганда. І ось в "Известиях" надрукували статтю Медведчука, з якої випливає, що є "інша Україна". Тільки вона або сидить, або знаходиться під "гнітом націоналістів". Тепер росіянину, який почав було сумніватися у меті війни, з телеекранів розкажуть: за цю "іншу Україну" і воюють.

Але стаття Медведчука має ще одну цільову аудиторію в росії – політичні еліти і силовиків. Ця категорія запутінців після провалу агентурної мережі  в Україні запідозрила, що українські партнери кремля просто їх надули. Медведчук же намагається переконати, що є "наші люди". Вони дослухаються до нього, вийдуть з підпілля і створять "партію миру". Тобто, ця цільова аудиторія має повірити, що Медведчук гроші на агентуру не крав, а сумлінно працював на інтереси кремля.

Корупція на підмогу "ватникам"

Отже, чи справді є "інша Україна", яка згодна на мир ціною поразки? Сказати, що таких людей майже не лишилося, буде неправдою. Приблизно 7-10% наших співгромадян попри війну мають проросійські настрої. "Вата" найбільше географічно зосереджена на сході і півдні, однак вистачає її й в Києві, і навіть у Львові. Ця частина населення вірить у те, що війну спровокував Захід з метою розсварити "братські народи". Для них рецепт миру простий – треба йти на перемовини в Москвою без втручання США і Європи. Проте ці умовні 10% "ватників" неспроможні ініціювати політичний рух. По-перше, вони бояться опинитися в полі зору СБУ. По-друге, певна їх частина вже під ковпаком у спецслужб як підозрювані у колабораціонізмі. По-третє, у них нема лідера. А політики від забороненої ОПЗЖ підписуватися під "партію миру" від Медведчука не поспішають. То ж на даний момент можна стверджувати, що організованих "ватників" в Україні нема. Але російська агентурна мережа повністю не ліквідована, з політичними та громадськими структурами Медведчука, Деркача, ОПЗЖ співпрацювали десятки тисяч осіб, вони переважно всі зараз в Україні. І, не виключено, у час "Ч" п’яту колону спробують активізувати. Та спочатку намагатимуться розширити коло симпатиків "партії миру".

На думку експертів, наш інформаційний простір почнуть наповнювати словами "мир", "переговори", "повернення до дружби" і так далі. Однак слід розуміти, що такі меседжі після щоденних варварських злочинів росіян українці у переважній своїй більшості відторгатимуть. А спікери, які розповідатимуть про мир за будь-яку ціну, ризикують отримати по пиці. Тому самі по собі ці меседжі не становлять значної небезпеки. Інша справа, якщо паралельно не розгойдувати країну корупційними темами. Ця нехитра технологія спрацювала за часів президентства Петра Порошенка, спробують її розкрутити і зараз. Москві конче потрібно вкласти в голови українців думку, що поки одні воюють, інші в тилу жирують. І ці інші – влада. Тому корупційні скандали зараз стануть ключовими складовими масштабної ІПСО, запущеної статтею Медведчука. Її кінцева мета – розколоти єдність громадян, влади, армії навколо виконання головного завдання – перемоги. Меседжі цієї спецоперації можуть бути різними – від "наближені до владного корита розкрадають гуманітарку" (гроші, техніку і так далі) до "хлопці з фронту прийдуть і з усіма розберуться". Враховуючи не надто високий рівень інформаційної гігієни користувачів соцмереж, технологія працюватиме. Протидіяти їй лише заборонами не вийде. Потрібно щоденно демонструвати суспільству, що в тилу йдуть великі зміни на краще. Що є судові вироки за корупцію. У тому числі у справах, які на слуху. Що влада готова карати своїх, якщо вони перетнули червоні лінії. "Ватникам" теми корупції мало цікаві, вони просто ненавидять Україну. Але завдання влади і громадянського суспільства, щоб п’ята колона не росла за рахунок "втомлених від війни", "голубів миру" чи протестного електорату, який в усьому бачить зраду.

"Партія миру" для "втомлених" європейців

Третя аудиторія, на яку орієнтована стаття Медведчука – громадяни західних країн. Їх він лякає розширенням війни, якщо не врахують думку росії. Вплив таких страшилок на свідомість європейців, як показав час, у кремлі також перебільшили. З іншого боку, на Заході вистачає прихильників чим швидшого миру. Навіть за рахунок поступок росії. Вони зараз у меншості, тому переважно сидять тихо. Зараз варто простежити, звідки і чиї голоси підхоплять заяви Медведчука про "іншу Україну" та про переговори.

Не виключено, що ми маємо справу з багатоетапною кампанією: стаття Медведчука – точка відліку, далі медіа-підтримка лояльних до кремля експертів на Заході, потім спроба політичної активізації "вати" в Україні і після цього посилення сигналу на західних теренах, що, мовляв, є українці, які хочуть переговорів. На жаль, на частину жителів ЄС це подіє, Таку небезпеку слід враховувати і превентивно підготувати протидію розгортанню шкідливої інформаційної кампанії, спрямованої на зміну проукраїнських настроїв на Заході. Як варіант – пояснити через впливові західні ЗМІ, звідки стирчать роги "партії миру". І що це лише фантазії, які Медведчук намагається продати під патронатом своїх кремлівських кураторів.