Ти мені вже не дружок: Як Бойко забирав мандат у Медведчука

Голосуванню передувало рішення президента Володимира Зеленського позбавити українського громадянства Андрія Деркача, Тараса Козака, Рената Кузьміна і Віктора Медведчука. Оскільки припинення громадянства згідно з Конституцією є підставою для позбавлення мандату народного депутата, Верховна Рада прийняла формальне рішення. Аксьонов написав заяву про складання повноважень сам. Однак і тут не обійшлося без цікавих моментів. Приміром, ціла група "слуг" не голосувала за постанову. Дехто не підтримав позбавлення мандатів окремих колег, а дехто не захотів забирати мандати в усіх п’яти. Якими були мотиви членів президентської фракції Ірини Аллахвердієвої, Лесі Забуранної, Юрія Корявченкова, Анастасії Ляшенко, Тараса Тарасенка та інших, сказати складно. Скоріше, у кожного свій. І пов’язаний не з лояльністю до проросійських політиків, а з внутрішніми процесами у фракції.

Саме через це депутати ніяк не могли домовитися, коли виносити питання – на початку порядку денного чи в кінці. Прихильники першої позиції наполягали, що відкладати на потім не можна, оскільки частина колег до кінця робочого дня може просто розійтися. Позиція другої частини – йдеться про формальність, то ж рішення все одно приймуть. Зрештою вирішили ставити на початку порядку денного. І отримали по кожному фігуранту конституційну більшість.

Окрім вибриків частини "слуг", що їм, очевидно, пригадуватимуть неодноразово, були й інші цікаві моменти. Наприклад, те, як голосували колишні члени фракції ОПЗЖ. Рух "Чесно" порахував голоси, віддані за кожного із п’ятірки. І склав наступну інфографіку:

Як бачимо, за позбавлення повноважень усієї п’ятірки проголосували 10 членів депутатської групи "Платформа за життя та мир" (ПЗЖМ), ще четверо проголосували за відбирання мандатів у чотирьох колег. Всі асоціюються з групою впливу Сергія Льовочкіна і Юрія Бойка. Льовочкін був відсутній, загальновідомо, що він давно перебуває за кордоном, а ось Бойко натиснув всі 5 разів зелену кнопку. Ця група і до війни виявляла лояльність до влади, а з початком російського вторгнення голосування в унісон з парламентською більшістю стало для них питанням виживання. Їхня мета проста – пересидіти у депутатських кріслах до перемоги, врятувати свій бізнес, а далі діяти за ситуацією. Якщо заради цього доведеться пожертвувати кількома колишніми соратниками, тим більше коли ці соратники й самі втекли з України, жодних моральних перепон перед ними не постає.

Найцікавішим тут виглядає голосування Юрія Бойка. Протягом політичної кар’єри він неодноразово йшов плечем до плеча з Медведчуком. У 2006 році спільно з кумом путіна створив Опозиційний блок "Не так!", разом з ним увійшов до першої п’ятірки. Першим номером тоді був покійний нині Леонід Кравчук, другою Валентина Довженко (партія "Жінки за майбутнє"), Нестор Шуфрич мав 4 місце. Це було проросійське об’єднання, яке йшло на вибори на антизахідній та антинатовській риториці. До парламенту "Не так!" не потрапив. Відтоді Медведчук більше в депутати не балотувався аж до 2019 року, коли в політичних долях створив з Льовочкіним і Бойком ОПЗЖ. У березні того року разом з Бойком літав до Москви на зустріч з тодішнім прем’єром рф Дмитром Медведєвим. А в червні – до Санкт-Петербургу на аудієнцію з главою "Газпрому" Олексієм Міллером. Чому ж Бойко голосував за позбавлення мандату Медведчука? Бо переконаний: той більше в Україну не повернеться і мандат йому вже ні до чого. Але саме в ПЗЖМ й далі перебувають нардепи з орбіти кума путіна – Нестор Шуфрич, Олександр Колтунович, Василь Німченко та інші. Це свідчить про те, що Бойко і компанія про всяк випадок не хочуть спалювати мости з Медведчуком і росією.

Якщо з людьми "газовиків" усе зрозуміло, то давні політичні і бізнес-партнери Медведчука проголосували інакше. Григорій Суркіс підтримав позбавлення мандатів Аксьонова, Деркача, Кузьміна і навіть Медведчука, проте не голосував за Козака. Пояснити такий свій вибір може тільки сам Суркіс. А от Шуфрич підтримав позбавлення повноважень Кузьміна і Аксьонова, а Медведчуку, Деркачу і Козаку мандати Нестор Іванович хотів залишити. У свою чергу Віктор Чорний не голосував у всіх п’яти випадках.

Представники іншої депутатської групи з залишків ОПЗЖ – "Відновлення України" - також не проявили одностайності. За позбавлення мандатів усіх п’ятьох голосували тільки Анатолій Бурміч, Тетяна Плачкова, Олександр Лукашев, Наталія Приходько, ще двоє – Вадим Столар і Дмитро Ісаєнко видали червону картку найодіознішим колегам із квінтету, а за позбавлення мандату Аксьонова не голосували. Зате Ігор Кісільов не голосував за позбавлення мандата Медведчука, Козака, Деркача і Кузьміна, а коли розглядалася доля Аксьонова, взагалі був відсутній.

На цьому цікавинки щодо результатів одного окремо взятого голосування закінчуються, але залишається не закритою тема, що робити з колишніми ОПЗЖешниками далі. Голова Верховної Ради Руслан Стефанчук пообіцяв: на цих п’яти парламент не зупиниться, очищення триватиме. При цьому і спікер, і представники "слуг" наголошують: робитиметься все у законний спосіб, а не так, як хочуть ініціатори законопроектів про позбавлення мандатів нардепів від померлої ОПЗЖ. У найближчому майбутньому президент позбавить громадянства ще когось з проросійських нардепів і після цього парламент відбере у них мандати? Якщо так, то це буде кілька осіб, тобто знову йдеться про вибіркове правосуддя. Що не вирішує головну проблему – адекватної реакції влади на вимогу суспільства забрати депутатські повноваження у таких, як Бойко, Шуфрич, Льовочкін і так далі. Немає досі й рішення стосовно депутатів від екс-ОПЗЖ у місцевих радах.

Чому "слуги" й Банкова тягнуть кота за хвоста навіть попри іміджеві втрати? Рахуємо: зараз у Верховній Раді 239 "слуг народу", формально, зазвичай голосує плюс-мінус 200. 27 депутатів має "Європейська солідарністьі", вже 21 позафраційний, 25 – ПЗМЖ (з них частина за кордоном і не голосує), 24 – "Батьківщина", 20 – "Голос", 19 – "Відновлення України", по 18 "штиків" у "За майбутнє" і "Довірі". Загальна кількість народних обранців – 411. Віднімаємо від них 37 нардепів від забороненої ОПЗЖ, які ще мають мандати. Виходить 374 депутати. Начебто жодних ризиків, бо це значно більше за необхідну конституційну більшість. Проте в разі відібрання мандатів у всіх ОПЗЖешинків у "слуг" виникне велика проблема – доведеться торгуватися за підтримку ініціатив влади з усіма, адже власними силами забезпечити проходження законопроектів стане складніше. Тому тактика стосовно зручних і поступливих депутатів від п’ятої колони збережеться, а щойно підніматиметься градус вимог суспільства стосовно їхнього покарання, ще у кількох відберуть мандати. Ну або, на крайній випадок, позбавлять повноважень тих, хто скоро вже рік не з’являється на роботі. Не дарма ж Вадим Столар та Ігор Абрамович вперше за 11 місяців показалися на засіданнях 11 і 12 січня. Мабуть, щось знають…