Зустріч "на ногах": Що Зеленський і Путін привезуть з Ізраїлю

Сьогоднішній візит українського та російського президентів на Всесвітній форум пам’яті Голокосту якось із самого початку обріс величезною кількістю політичних подробиць.

Бо, з одного боку, йдеться про відвідини масштабного міжнародного заходу, куди прибули 60 делегацій з різних країн, в складі яких було більш ніж 30 глав держав та урядів. Відвідин радше протокольного характеру – оскільки як Путін, так і Зеленський проведуть там по півдоби. Впродовж цього часу вони здійснять масу тілорухів - зустрічі з ізраїльським президентом, прем’єр-міністром та спікером Кнесету, відвідання офіційних урочистостей, а в Путіна передбачена ще й його "особиста програма" у вигляді зустрічі з Махмудом Аббасом.

При тому більшість цих дипломатичних контактів матимуть ритуальний характер. Не в останню чергу тому, що ізраїльський президент, Реувель Рівлін, має вкрай обмежені повноваження. А реальному керівнику Ізраїлю, прем'єр-міністру Нетаньяху зараз не до змістовних переговорів. Оскільки йому було висунуто звинувачення в корупції, шахрайстві і зловживанні довірою. Відбиваючись від яких, він змушений паралельно готуватися до третіх від початку 2019-го року загальних виборів. Оскільки в попередніх двох "запливах" ні в Нетаньяху, ні його головного суперника, Бені Ганца, так і не вийшло сформувати уряд.

За подібних обставин можливо, звичайно, що за кілька місяців Нетаньяху стане "повносправним" прем'єром. Але нітрохи не можна виключати й варіанту, за якого він невдовзі опиниться за гратами – причому на солідний термін.

До речі, з цією історією пов'язано й те, що Путін буде сьогодні відкривати в Єрусалимі "пам'ятник жертвам блокади Ленінграду", який був готовий ще в травні минулого року, але з того часу Путін все чекав, коли, нарешті, в Ізраїлі з'явиться "постійний" прем'єр. Не склалося. А ще в Ізраїлі дуже сподіваються на те, що Путін відпустить Нааму Іссахар – ізраїльтянку, яку в російському аеропорту спіймали з 9 грамами гашишу, і за це дали 7 з гаком років колонії. Визволити її намагався навіть Нетаньяху, але поки що безуспішно.

Втім, сенс зустрічей Путіна та Зеленського з ізраїльським істеблішментом цікавить українського читача далеко менше, ніж ймовірні інтриги довкола все ще гіпотетичної зустрічі лідерів України та Росії, а також членів їхніх команд. Щодо яких вчора було сказано багато слів.

Помічник російського президента Ушаков розповідав, як Зеленський просив про зустріч із Путіним, але йому відмовили, оскільки "з урахуванням графіка візиту тривалі двосторонні зустрічі неможливі". Сам Зеленський "не виключив" зустрічі з Путіним – але тільки для обговорення обміну полоненими. Власне, про те, що наразі між Україною та Росією йдуть переговори стосовно наступного обміну, в який будуть включені і кримські татари, і українці, утримувані на Росії, український президент вже заявив ізраїльським ЗМІ.

До речі, додатковим приводом для спекуляцій довкола "таємної зустрічі" може стати сьогоднішнє рішення Зеленського віддати місця української делегації на фінальній церемонії на користь тих, хто пережив Голодомор. Що ніби як дає українському президентові певний "простір для маневру".

Але в реальності уявити собі повномасштабні "таємні переговори" як між президентами, так навіть і між членами їхніх команд насправді дуже складно, оскільки подібна розмова не може тривати ані 5, ані навіть 15 хвилин. А кількагодинне зникнення хоч Зеленського, хоч навіть Єрмака з "горизонту подій" у Єрусалимі буде негайно помічене місцевою пресою. Ізраїль – не Оман, а переповнена репортерами у зв'язку з поминальними заходами столиця цієї країни, напевне, найгірше місце на планеті для проведення конфіденційної зустрічі.

Інший аргумент, який ставить під сумнів ймовірність якихось подальших домовленостей між сторонами – це критичні проблеми у виконанні навіть тих домовленостей, які нібито були досягнуті в Парижі, і які адміністрація Зеленського більш чи менш успішно презентувала українському суспільству.

Поки тривають переговори стосовно нових зон розведення і поки інтенсивність обстрілів – в тому числі, і в уже узгоджених зонах розведення – все ніяк не зменшиться, йти на ширші практичні домовленості з Росією для Зеленського буде політичним самогубством. Чинному керівництву України і без того доводиться йти на махінації, "пересуваючи" на декілька кілометрів місця обстрілів, які трапляються в місцях "розведення сил і засобів", щоб не дратувати народ тим фактом, що в районах "перемир'я" стріляють активніше, ніж скрізь решту по лінії фронту. І чинний президент України, який у своїй зовнішній політиці більше користується даними соціологічних опитувань, ніж навіть здоровим глуздом, будемо надіятися, це розуміє.

Єдиним пунктом переговорів, на який готове погодитись українське суспільство, є саме обмін полоненими – і цим Зеленський, по мірі сил, скористається.

А стосовно "справжньої зради", сценарію змін до української Конституції чи ймовірного початку переговорів Київа напряму з "республіками" – то подібні речі, якщо й будуть розроблятися та дискутуватися, то відбуватиметься це на рівні непублічних посадовців президентських адміністрацій обох держав, а не особисто Путіним і Зеленським в процесі розмови на шляху з туалету до їдальні.