Портфель для Вакарчука: Як змінять вертикаль влади недосвідчені кадри

Голова партії "Голос" Святослав Вакарчук не виключає для себе можливості обійняти посаду у виконавчій владі. Про це він заявив в неділю на телеканалі ICTV. На яке саме крісло претендує лідер гурту "Океан Ельзи" – поки невідомо. Що ж, тиха революція "нових облич" набуває дедалі більш гротескних форм.

Говорячи про намір припинити концертну діяльність у разі потрапляння "Голосу" до Верховної Ради, Вакарчук обмовився: "Якщо не буду у виконавчій владі. Тому що у виконавчій владі, мабуть, це буде неможливо". На уточнююче запитання, чи означає це, що він припускає можливість своєї роботи у виконавчій владі, співак відповів: "Безумовно… Якщо ми йдемо у владу, якщо ми йдемо в політику, то ми хочемо брати на себе відповідальність. Ми не йдемо у Верховну Раду для того, щоб стояти на трибуні, виголошувати пусті промови, як багато хто з політиків і казати: "Ми ніякого відношення до ситуації в державі не маємо".

Його плани можуть стати нашою реальністю. Соціологи прогнозують проходження партії Вакарчука до нової Ради. А там до коаліції зі "Слугою народу" Володимира Зеленського недалеко, припускають не лише політичні експерти, але й люди, безпосередньо причетні до нинішньої української влади. Наступний крок – розподіл між коаліціантами портфелів у новому уряді. Тому слова лідера "Океану Ельзи" сприймається як публічна заявка на участь у формуванні парламентської більшості у ВР дев’ятого скликання та неостанні ролі в наступній прем’єріаді. Отже, констатуємо, що полку кандидатів у міністри, віце-прем’єри чи й прем’єри прибуло.

Загалом характерною рисою нинішнього етапу розвитку української держави є претензії на посади, про які заявляють актори, коміки, співаки, громадські активісти тощо. Чим це загрожує перспективам країни, і чи загрожує взагалі? З одного боку, можемо отримати стрімке і суттєве оновлення засмальцьованої кадрової колоди, яка десятиліттями тасується з несуттєвими змінами. Люди то займають крісла, то встають із них, повертаючись після зміни кон’юнктури. А за час роботи чимало хто з них встигає обрости корупційними зв’язками, вбудуватися у різноманітні "схеми" і "потоки". Напевне, час цей кругообіг перервати. Потужний запит на нових людей виніс Зеленського у крісло президента й несе у парламент його партію, "Голос" і подібні до них ситуативні об’єднання "нових постатей", розбавлені добре забутими старими фігурами.  

Іншим боком цієї медалі є ризики, які тягне за собою настільки стрімкий, як це є зараз, прихід у владу на всіх рівнях людей, багато з яких не мають не лише досвіду роботи на держслужбі, але й елементарної освіти й управлінських навичок. Що вилазитиме боком по ходу їхньої роботи, призводячи до збоїв і помилок у діяльності вертикалі влади. Чим це загрожує під час війни – пояснювати зайве.

Про рівень кадрової політики нових політсил можна судити, скажімо, зі скандалу довкола ізраїльського паспорта кандидата в нардепи від "Слуги народу" по 169-му харківському виборчому округу Олександра Куницького. Нагадаємо, в Україні подвійне громадянство заборонене. Не менш показовий випадок – зі ще одним кандидатом від партії "Слуга народу", Олександром Пекарем, який висувається в депутати в окрузі №68 в Ужгороді. Той потрапив у скандал через неграмотність, зробивши два десятки помилок у розміщеному на сайті пошуку роботи резюме. Різного роду подібних ситуацій з претендентами на мандат від нових партій у ЗМІ та соцмережах можна знайти десятки.

Масштаб некомпетентності справді вражає. Реальність пов’язаних із цим ризиків добре розуміють "традиційні" політичні сили. І намагаються отримати на цій проблемі кадрові дивіденди. Нові віяння не обійшли і їх: відчуваючи кон’юнктуру, "класичні" представники вітчизняної політичної "тусовки" теж говорять про оновлення влади, і навіть взяли у свої виборчі списки кількох активістів, але все ж більшість там складають зовсім інші кадри, головне достоїнство яких – особиста лояльність до лідера. При тому ці політики регулярно нагадують, що без "старих коней" - нікуди, що для управління державою потрібен досвід.

Лідерка партії "Батьківщина", скажімо (і не вона одна), зробила кадрове питання одним із основних у своїй виборчій кампанії. У п’ятницю на телеканалі "Україна" відбулося "побиття немовлят", під час якого Юлія Тимошенко загнала Святослава Вакарчука в кут питаннями, що стосувалися реалій життя країни. Зокрема, співак не зміг сказати, скільки коштує газ для населення. "Возив" кандидата в нардепи Вакарчука на телебаченні й Анатолій Гриценко. Мовляв, якщо той не володіє конкретними цифрами щодо української економіки, то йому не варто балотуватися до Ради.  

Розвиваючи тему некомпетентності, Тимошенко цими ж днями зробила публічну заяву про необхідність навести лад у виконавчій владі. Коментуючи публічну сварку між Зеленським і міністром закордонних справ Павлом Клімкіним (довкола відповіді МЗС України на ноту Росії щодо утримуваних Кремлем українських моряків, про яку не поінформували президента), Тимошенко назвала ситуацію "небезпечною турбулентністю в управлінні". Те, що відбулося, каже, "соромно, боляче і вкрай небезпечно для держави". У схожій тональності витримані і заяви інших політиків.

"Потрібно зняти рожеві окуляри і зрозуміти, що ми знаходимося на війні, тому беремо тих людей, яких знаходимо, - заявив в інтерв’ю РБК-Україна керівник Офісу президента Андрій Богдан. - Я розумію, що якась частина з них не виправдає наші надії. Це нові люди, вони нізвідки, вони реально приходили через Facebook, через соціальні ліфти. Їх давали регіональні штаби, їх радили експерти, ми брали людей з офісу BRDO, це різні люди. І 20% з них будуть погані, їх куплять, вони будуть брати хабарі, потім ще 20%. Але з них 60-70% будуть нормальні ідеологічні люди". Тобто, відбуватиметься природній відбір. Однак у країни немає часу на кадрові експерименти, немає часу на помилки висуванців "Слуги народу" чи "Голосу".

Дивлячись на списки "нових облич", які після парламентських виборів і формування коаліції претендуватимуть на посади у виконавчій владі, складається стійке відчуття, що за рік на нас очікують чергові позачергові вибори парламенту, які ініціюють "старі обличчя". І відбуватися вони будуть під гаслом "геть від влади некомпетентних слуг народу".