Війна в ГПУ: Навіщо Горбатюк виставляє себе жертвою Луценка

Учора Генеральний прокурор Юрій Луценко підписав наказ про організаційні зміни в структурі та штатному розписі керованого ним відомства. Наказом ліквідовано 4 самостійні структурні підрозділи, серед яких і Департамент спеціальних розслідувань, яким з літа 2014 року керує Сергій Горбатюк. Натомість утворено Управління спеціальних розслідувань як самостійний структурний підрозділ з тією ж штатною чисельністю, що і однойменне управління у складі колишнього Департаменту спеціальних розслідувань. Підстава реорганізації - розмежування структурних підрозділів, які здійснюють досудове розслідування і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням.

Подія, яка в іншій країні пройшла б абсолютно непоміченою, у нас викликала бурю звинувачень на адресу Генпрокурора. Мовляв, підняв руку на святе, ліквідував Департамент, який займається розслідуванням справ Майдану.

Як згодом пояснила прес-секретар Луценка Лариса Сарган, люди, які обіймали посади в ліквідованих структурах, займуть відповідні посади в новостворених. В тому числі й Горбатюк, який тепер замість Департаменту очолюватиме Управління. Тобто, змінилася лише вивіска, і про зраду кричати поспішили.

Утім, пізно увечері з'явився коментар Горбатюка одному зі ЗМІ. Він вважає ліквідацію свого Департаменту безпідставною. "Ніякої оптимізації і покращення - виключно намагання усунути від прийняття рішень у кримінальних провадженнях, які керівництво хоче загробити", - зазначив прокурор. І додав, що посаду йому ще не пропонували. Таким чином, він ще більше підігрів конфлікт, який давно триває між ним та Луценком. Горбатюк неодноразово звинувачував Генерального у тому, що той заважає йому ефективно працювати. Востаннє зовсім недавно. Варто згадати також і про коментарі Горбатюка західним ЗМІ стосовно розслідування "справи Манафорта" в Україні, яке йому "гальмують".

Тут варто згадати ще один інцидент. 6 липня до Департаменту спецрозслідувань прийшла перевірка, якій начальник підрозділу ГПУ відмовив. Він вимагав від перевіряючих документи, що саме вони збираються перевіряти. У прес-службі Генпрокуратури пояснили: перевірка була плановою, Горбатюк про неї знав.Таке враження, що під одним дахом співіснують запеклі вороги. Ситуація ускладнюється ще й тим, що Луценко не має наміру звільняти Горбатюка, а той, у свою чергу, також звільнятися не хоче. При цьому, здається, як керівник Департаменту та ймовірний очільник новоутвореного Управління Горбатюк, так і генпрокурор Луценко витрачають більше енергії не на розслідування тих же справ Майдану, а на війну.

Іноді ця війна доходить до абсурду, як сталося із забороною будувати музей Революції Гідності на тій підставі, що Департамент спецрозслідувань досі проводить на цій території слідчі експерименти. Які саме? Днями Горбатюк повідомив: на верхніх поверхах готелю "Україна" виявили кулі. І тут же зняв із себе підозру у затягуванні слідства: "У нас у державі така проблема, що дуже довго проводять експертизи. Деякі більше ніж два роки не можуть завершити". Тобто, для того, щоб ретельно обстежити будівлю готелю, з якого начебто велася стрільба по учасниках подій лютого 2014-го року, знадобилося більше чотирьох років!

Це перший момент, а другий – історія із затриманням у квітні цього року активіста Майдану Івана Бубенчика, який заявляв, що прицільно стріляв по силовиках і навіть двох убив. Ініціатива затримати балакучого львів'янина виходила саме від Департаменту Горбатюка. Тоді експерти звернули увагу на два нюанси: перший – "явку з повинною" Бубенчик зробив ще у лютому 2016-го у документальній стрічці "Бранці", і в слідчих, які розслідують справи Майдану, було багато часу, аби з'ясувати, каже цей чоловік правду, чи бреше. Інший нюанс – припускали, що Горбатюк міг зробити "хід Бубенчиком", аби випробувати нерви Луценка і виставити того в якості переслідувача "героя Майдану". Бо всі іміджеві втрати Генпрокуратури безпосередньо стосуються її керівника, про капості підлеглих зазвичай не згадують. Але і Луценко, у той же час, змінивши прокурорів у справі Бубенчика, вдаривши цим Горбатюка, нагадав про те, як він приїздив на суд до "Баті" Лихоліта в 2016-му і практично звільнив того. Багатьом така поведінка не подобається, оскільки складається враження, що в нас правосуддя перетворюється на забаганку генпрокурора.

Втім, не виключено, що і з забороною споруджувати музей було щось подібне. Те рішення швидко скасували, проте у новинних стрічках повідомлялося: Генпрокуратура заборонила будувати музей Революції Гідності.

Але повернемося до реорганізації у ГПУ. Якщо новоутворене Управління очолить нинішній керівник Департаменту спецрозслідувань, конфлікт у відомстві лише посилюватиметься. Про те, що від цього страждатиме результат, мабуть, казати вже не потрібно, адже на результати по справах Майдану мало хто очікує. Але враховуючи образ "жертви Луценка" (Яреми, Шокіна), який створює навколо себе Горбатюк, і в цьому йому допомагають деякі політики й громадські активісти, цілком імовірно, що ми побачимо цього прокурора не в залі суду в якості обвинувача у справі про розстріли на Майдані, а у передвиборчих списках якоїсь опозиційної партії. Можна лише уявити, які версії про події зими 2014-го він може розповісти виборцям.

Втім, у нинішній ситуації, яка склалася в ГПУ, винні як Горбатюк так і Луценко. Бо замість результатів у важливих для суспільства справах ми бачимо скандали. Всі успіхи виключно на словах. І ніхто не хоче йти на поступки заради результату. А перемогти у цій війні навряд чи комусь вдасться. Поки вона триватиме, ми і далі будемо лише розчаровуватися у слідчих та ГПУ.