ЧС 2018
Вибори-2019
Онлайн
Сектор
Спецпроекти
Країна Укропів

Навіщо Барна хоче прирівняти ЛГБТ до "колорадської" стрічки

Проблеми ЛГБТ-товариства може вирішити саме ЛГБТ-товариство. Для цього воно має стати цікавим не лише гей-парадами

Depo.Влада
18 червня 2018 17:30
ФОТО: depo.ua

Цієї неділі у Києві відбувся найбільший Марш рівності за всю історію України: у заході взяли участь до десяти тисяч осіб. Не обійшлося без бійок: поліція силовим методом "заспокоювала" націоналістів, в результаті чого було затримано 57 осіб.

Дії правоохоронних органів викликали різку критику з боку деяких "ЛОМів" в соцмережах: одіозна екс-нардеп від "Свободи" Ірина Фаріон звинувачувала "псів Авакова" в охороні маршу, а народний депутат від "Батьківщини" Ігор Луценко взагалі назвав події в центрі Києва "маршем поліцейського свавілля". Мовляв, поліція створила умови для того, щоб безперешкодно пройшла лише одна акція, тоді як силою заблокувала мітинг опонентів гей-параду. Втім, поліція, яка мала забезпечити порядок на вулицях, вчинила абсолютно адекватно. В іншому випадку пролилося б чимало крові. Й тут справа не в орієнтації учасників подій.

Статуя "Путіна", який займається анальним сексом, принесена націоналістами до місця, де проводився "Марш гідності"

Інша справа, що до організаторів Маршу рівності теж виникає чимало питань. Адже деякі їх дії провокують "правих". На учорашню акцію до Києва приїхала делегація з Росії. Та представники українського ЛГБТ не побачили у цьому нічого поганого. Мовляв, всі люди – брати, росіяни побачать, що в Україні Марш рівності відбувся, а тому вимагатимуть більше прав у себе вдома. На жаль, одна із проблема нашої ЛГБТ-спільноти полягає саме у відсутності позиціонування себе як, у першу чергу, представників української громади, патріотів, а вже потім - захисників власних позицій. Саме через цей космополітизм у них і далі відбуватимуться сутички з націоналістами.

Власне, після завершення акції "праві проти геїв" ця сторінка традиційно мала б бути перегорнута до наступного року. Проте втрутилися законотворці. Точніше, один - нардеп від БПП Олег Барна, який зареєстрував законопроект "Щодо заборони публічного прояву будь-яких видів сексуальної орієнтації". Депутат пропонує доповнити Кодекс про адміністративні правопорушення статтею 180-2, згідно з якою за виготовлення і поширення продукції, що містить інформації про сексуальну орієнтацію особи, або публічні дії, спрямовані на пропаганду будь-яких видів сексуальної орієнтації, передбачається штраф у розмірі від 300 до 3 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (на даний момент – від 5,1 тис. гривень до 51 тис. гривень). Щось схоже це на заборону колорадки. Свої мотиви Барна виклав у Facebook. У нього все зводяться не до того, щоб знайти варіант для примирення, а щоб механічно прибрати подразник.

На думку політика, подібні заборони дадуть змогу "підвищити моральність українського суспільства". Але, зрештою, що таке заборона публічного прояву сексуальної орієнтації? Це таке собі колективне "ВОНО"? У разі прийняття цього законопроекту (що, на щастя, видається малореальним сценарієм) треба буде заборонити на радіостанціях пісні про кохання, вирізати любовні сцени з кінофільмів. Адже це прояв гетересексуальності – себто одного з видів сексуальної орієнтації. Абсурд…

Насправді ж, будь-які заборони з боку держави лише шкодять. Так само, як і ЛГБТ-товариству шкодить позиціонування виключно як ображених і переслідуваних. Не секрет, що боротьба за права ЛГБТ – надзвичайно прибуткова річ. На втілення різноманітних програм з толерантності, лобіювання змін до законодавства, а також проведення масових акцій виділяються гранти з-за кордону. Проте суспільство від цього не стає толерантнішим до гомосексуалістів, не розуміє їхніх вимог. Багато країн світу пішли іншим шляхом - там прайди стали великими бізнес-проектами, на яких заробляють гетеросексуали. Згідно з останніми даними, ринок ЛГБТ в Китаї оцінюється в 300 мільярдів доларів, у США – у 800 мільярдів доларів. Чимало людей давно заробляють на гей-парадах. І наші ЛГБТ-активісти, за бажання, могли б опинилися в тренді, якби запропонували якись креативний проект.

Але, на жаль, наші лідери руху за права сексменшин поводяться, як звичайні грантоїди, а не як європейські чи американські представники ЛГБТ-спільноти. Які не лише відстоюють свої позиції на Маршах рівності, але й у політичних структурах. Вони привчили раніше так само не толерантне до геїв західне суспільство до того, що вони не вороги, а нові можливості. У тому числі й для спільного бізнесу.

Більше новин політики читайте на Depo.Влада