Закон проти дискримінації: Кого зібралася карати і захищати влада

Згаданий проєкт закону зареєстровано в парламенті під №5488. У пояснювальній записці зазначено "узгодження понятійного апарату Кримінального кодексу, Кодексу про адміністративні правопорушення та Закону "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" у частині кваліфікації різних форм та проявів нетерпимості". Проєкт розроблено у межах Плану заходів з виконання Угоди про асоціацію між Україною і Європейським Союзом, щоб забезпечити покарання за злочини, скоєні з мотивів нетерпимості.

Штрафи і тюрма за дискримінацію: Які зміни пропонує законопроєкт

У законодавче поле України має бути введене визначення терміну "нетерпимість" як:

"відкрите, упереджене, негативне ставлення стосовно категорії осіб, відмінних за такими ознаками, як раса, колір шкіри, політичні, релігійні та інші переконання, статева приналежність, вік, інвалідність, етнічне та соціальне походження, громадянство, сімейний і майновий стан, сексуальна орієнтація, гендерна ідентичність, місце проживання, мова, або іншими ознаками"

Адмінкодекс пропонують доповнити статтею 188-56 (Порушення законодавства у сфері запобігання та протидії дискримінації). За нею представники Уповноваженого ВР з прав людини отримають право складати і подавати до судів адміністративні протоколи через дискримінацію. Причому правопорушення з мотивів нетерпимості суди розглядатимуть як обставину, що обтяжує відповідальність.

Санкція – штраф із фізичних осіб-порушників у розмірі від 200 до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, із посадових осіб та суб’єктів підприємницької діяльності — від 300 до 500 мінімумів.

У ст. 161 Кримінального кодексу України перебачать кримінальну відповідальність за публічні заклики до насильства на ґрунті нетерпимості, розпалювання ворожнечі та ненависті на ґрунті нетерпимості.Покарання за такі дії для фізособи – штраф від 200 до 500 мінімумів або обмеження волі до 5 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років. Аналогічний злочин службовця -  500-1000 мінімумів чи позбавленням волі від 2 до 5 років з позбавленням права обіймати певні посади.

Це нововведення може торкнутися не стільки політиків, які не стісняються у висловах під час телеефірів, як телеведучих, ютуб-блогерів і громадських активістів. Їм під час критики влади, чи окремих діячів, чи окремих кейсів (як то, наприклад, розповідаючи про людей, що ображають Україну на відео, а потім вибачаються), доведеться дуже уважно добирати слова. І дуже обережно писати плакати для акцій протесту. Штраф – відчутне, але не таке серйозне покарання,  як судимість за кримінальною статтею. 

За дискримінацію, вчинену організованою групою осіб або з тяжкими наслідками пропонується ув’язнення від 5 до 8 років.

Статтю 130 ККУ декриміналізують  - не вважатиметься кримінальним правопорушенням зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби. Натомість кримінальним правопорушенням вважатимуть умисне (з наголосом на це слово) зараження особливо небезпечною інфекційною хворобою або її збудником. За це пропонують карати позбавленням волі на строк від 3 до 8 років.

Тут цікаво, чи стосуватиметься ця норма закону випадків умисного зараження коронавірусом. Якщо так, то чи підпадатимуть під дію закону, наприклад, заклади, де не виконуються карантинні норми. Вечірки, проведені під час локдауну. Або громадяни, які вперто носять маску на підборідді.

Захищати кого треба і не треба

Наразі "антидискримінаційний" законопроєкт перебуває на стадії опрацювання в комітеті Верховної Ради з питань правоохоронної діяльності. Шанси перетворитися на закон в нього високі, адже нинішня влада, (і це демонструє практика її діяльності), віддає перевагу виконанню тих "домашніх завдань" із євроінтеграції, що зазвичай не зачіпають реальних політичних та економічних інтересів найбагатших українців

Хоч це, звісно, і не зменшує важливість даного законопроекту. Боротьба з дискримінацією в Україні – річ важлива. Про наявність відповідних фактів говорять навіть високопосадовці. Навіть генеральний прокурор Ірина Венедіктова днями заявила, що жінкам в Україні живеться непросто. І додала, що раніше відчувала на собі прояви сексизму, тобто дискримінацію за ознакою приналежності до певної статі. Занепокоєння випадками дискримінації представників ЛГБТІК-спільноти в Україні на тлі пандемії коронавірусу висловлювали в середині травня посольства понад 20 країн. Київ повинен був дати якусь відповідь на цей доволі гучний сигнал. І саме в ці дні з’явився урядовий "антидискримінаційний" законопроєкт.

Читайте також: Заходи правозахисників у Києві та Одесі зірвала "Традиція і Порядок"

Але є і моменти, що відверто насторожують. Наприклад, законопроєкт опікується дискримінацію за мовною ознакою.  Тут, з одного боку, можна очікувати заяв про "утиски російськомовних в Україні", якщо хтось звернеться до омбудсмена щодо додержання свого права на використання української у публічній сфері.

Не виключена і діаметрально протилежна ситуація, за якої уже російськомовні звертатимуться до Уповноваженого з прав людини щодо додержання їхніх прав, скажімо, у сервісній сфері в разі, коли їх відмовлятимуться обслуговувати російською на підставі положень закону про українську як державну мову.

Але це вже і раніше було. В Україні є і мовний омбудсмен, і Закон про мову, в якому проговорено всі спірні моменти. Тому загалом незрозуміло, навіщо дискримінацію за мовною ознакою включили в новий законопроект. Таке враження, що це було зроблено або через калькування норм закону з якихось інших документів, або заради того, щоби дати антиукраїнським силам приводи для нехорошого хайпу, до якого можуть вдаватися захисники російської мови як другої державної. Особливо якщо згадати постійні заклики переглянути чинний мовний закон.