Закон про колаборантів: Як влада хайпуватиме на цій темі, щоби влаштувати амністію

На президентському сайті необхідні 25 тисяч підписів зібрала петиція про розробку і прийняття закону про колабораціонізм. Її автор – Станіслав Павлович Ляшенко.

Петиція має довжелезну назву, в якій ініціатор пропонує визначити та закріпити в законі поняття "колаборанти" і "посібники окупантів" та одночасно з цим законодавчо закріпити статус Російської Федерації як держави-окупанта й агресора, заборонити діяльність політичних об’єднань (партій) та громадських організацій, які матеріально, інформаційно та іншим чином підтримують державу-окупанта. Громадянин Ляшенко пояснює: прийняття закону про колабораціонізм "дасть змогу нарешті назвати речі своїми іменами і показати у першу чергу міжнародній спільноті, що ж таки відбувається у нашій країні 7 рік поспіль. Крім того, визнання Росії окупантом, а її прибічників та пособників колаборантами дасть змогу ефективніше боротися проти агресії і застосовувати нові механізми, у тому числі скасування соціальних пенсій і т. д. для фізичних осіб, а також припинення і заборона діяльності юридичних осіб. Це у свою чергу дасть можливість значно послабити диверсійну діяльність усередині нашої держави, яка шкодить нашому суверенітету та полегшує завдання країні-агресору".

З пропозиціями автора петиції важко не погодитися, якби не кілька "але". Перше – у Верховній Раді вже були проекти законів про колабораціонізм. Ще 9 березня 2017 року нардеп з "Народного фронту" Ігор Лапін зареєстрував законопроект "Про заборону колабораціонізму". 20 грудня того ж року групою нардепів "Народного фронту" на чолі з Сергієм Висоцьким внесено законопроект "Про захист української державності від проявів колабораціонізму" та альтернативний йому законопроект "Про встановлення справедливості та покарання винних у воєнних злочинах по подіям на території Донецької та Луганської областей" (внесено групою авторів на чолі з Наталією Веселовою 28 грудня 2017 року. Також 20 грудня 2017 року той же авторський колектив на чолі з Сергієм Висоцьким вніс законопроект "Про внесення змін до Кримінального кодексу України (щодо колабораціонізму та посилення відповідальності за державну зраду)". Всі ці законопроекти були розкритиковані юристами і правозахисниками і не дійшли до голосування у сесійній залі. 

А вже в нинішній Раді майже рік тому, 6 грудня, депутатка-"свободівка" Оксана Савчук внесла законопроект "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо встановлення кримінальної відповідальності за колабораціонізм)". Її законодавча ініціатива зараз десь на розгляді в парламентських комітетах.

Критика законопроектів про колабораціонізм переважно стосувалася самого цього поняття. Експерти також вказували, що застосування цих законів на практиці призведе до порушення прав людини, гарантованих Конституцією. Тож можна передбачити, що й розроблений за пропозицією пана Ляшенка (якщо його петицію задовольнять) ще один законопроект про колаборантів отримає ті ж негативні відгуки від юристів і правозахисників. Тому майже стовідсотково можна стверджувати, що 226 голосів у сесійній залі він не отримає.

Однак, і це друге "але", ми бачимо, як рупори "зеленої" влади підхопили ідею закону про колаборантів. Зокрема, спікер переговорної групи у Мінську Олексій Арестович в інтерв'ю hromadske заявив, що посприяв би прийняттю Верховною Радою закону про колаборантів і колабораціонізм. "Щоб майбутні "Мотороли" або теперішні отримали формальні ознаки згідно із Законом України того, що таке колаборація. І були б обмежені в цивільних правах, а може і переслідувалися б правоохоронними органами за законом", - зазначив він, відповідаючи на питання журналіста про те, як зробити так, щоб жителі ОРДЛО під час виборів не віддавали голоси, умовно кажучи, за нового"Моторолу".

Не виключено, що ця заява Арестовича є світоглядним відлунням тих часів, коли він ще був "порохоботом". Однак варто тверезо дивитися на речі: влада, яка хоче провести вибори в ОРДЛО вже 31 березня наступного року, просуватиме не закон про колабораціонізм, а навпаки - про амністію. Інша справа, у якому варіанті.

Третє "але" - автор петиції пропонує поширити дію закону про колабораціонізм на тих політиків, які підтримують дії країни-агресора. Всі розуміють, про які політичні сили йдеться, проте ставлення влади до них та до їхніх медіа-ресурсів доволі зрозуміло в інтерв’ю "Бабелю" описав політтехнолог Банкової, радник голови ОП Михайло Подоляк. "Я б не говорив, що це чиста російська пропаганда. Росія веде більш жорстку пропаганду, більш примітивну, але технологічно якісну. Вона у них більш прямолінійна, а на цих каналах хлопці поводяться більш мʼяко, якось так", - каже Подоляк. "Ми ще довго сперечалися про те, чи потрібно намагатися переконати аудиторію трьох проросійських каналів. Якщо коротко, позиція Подоляка звелася до того, що Медведчук — зло, але робити вигляд, наче людей з іншими цінностями не існує, не можна", - уточнюють автори інтерв’ю.

Якщо це все звести до спільного знаменника, отримаємо просту відповідь на пропозицію автора петиції: влада нічого не робитиме з проросійськими силами та їхнім медіа-впливом. Ніякого закону про колабораціонізм не буде, а якщо уявити, що його таки почнуть розробляти, то в його тексті не знайдеться місця тим, кого автор петиції пропонує віднести до категорії "колаборантів". Проте сама тема колабораціонізму в якості хайпу – дуже плідна. До її обговорення можна підключити правозахисників, активістів, блогерів. Це як з обговоренням ескізу Великого герба: тиждень всі оцінювали розмір цюцюрки лева, гольфики архистратига та сперечалися про його статеву приналежність. Тепер будуть сперечатися, хто у нас колаборант, а в кого просто "інші цінності".