З видом на осінь 2019-го: Чи можливий союз Кличка з Луценком

У пресі багато пишуть про переговори різних політичних сил щодо ймовірного союзництва на наступних парламентських виборах. Подейкують, що кулуарні розмови про варіанти продовження життя в політиці в разі поразки Петра Порошенка є і в БПП. У цій політичній силі існують різні центри впливу, не всі депутати є членами партії, та й сам "Блок Порошенка" складається з політиків, які протягом кар'єри встигли побувати в інших партіях. Залишивши в них зв'язки. Окремою групою у БПП залишається "УДАР" Віталія Кличка. Він має досить потужне представництво у фракції, є його креатури і у виконавчій та інших органах влади. Останнє знакове призначення представника "УДАРу" - підтримка ВР Валерія Пацкана на посаду голови Рахункової палати. Це сталося у березні цього року.

Проте ключовим активом партії залишається столичний голова Віталій Кличко. Попри інфраструктурні проблеми та масовану забудову Києва, що ставлять у провину мерові, він не має високого антирейтингу в межах країни. Окремі соціологічні зрізи стосовно його фігури не проводилися, чи, точніше, їх дані не оприлюднювалися, оскільки Віталій Володимирович не заявляв про президентські амбіції, проте можна припустити, що його відсутність на перших ролях допомогла йому зберегти непогані показники підтримки. Принаймні, його не звинувачують у повільному проведенні реформ або в їх провалі. І це в перспективі парламентських виборів робить Кличка та його політичний проект цікавим як для інвесторів, так і для потенційних партнерів з числа тих, хто планує зберегтися у великій політиці у випадку приходу до влади весною наступного року іншого президента. Для них союз з "УДАРом" може бути запасним аеродромом.

На користь Кличка також грає те, що протягом мерської каденції він зумів зберегти консолідованість Київради. У міського голови немає опозиції. Політичні сили, які конфліктують на рівні парламенту, мирно вживаються в міській раді. Такого комфортного управління столицею не було ні в кого з попередників Кличка. Можливо, в Олександра Попова, після призначення якого головою КМДА Київрада швидко переформатувалася під ставленика "регіоналів". Але у Попова були жорсткі критики у середовищі громадянського суспільства, нині ж якщо під мерією і трапляються якісь протести, то вони дрібні, а сутички - більше для телекамер. Немає у Кличка і конкурента за посаду міського голови. Олександр Омельченко ворогував з Григорієм Суркісом та об'єднаними есдеками, згодом і з Кличком, Леонід Черновецький – з Юлією Тимошенко. А Віталія Володимировича ніхто не підсиджує.

"УДАР" після єднання з БПП тимчасово заморозили. Приміром, працює партійний сайт, кажуть, "ударівці" виявляють певну активність в окремих регіонах. Це ще не можна вважати ознаками відновлення партії у попередніх масштабах, але якщо цей політичний проект не поховали, отже, за потреби його здатні реанімувати. Для успіху на парламентських виборах 2019-го року знадобляться сильні партнери й ефективні спікери. За інформацією джерел Depo.ua, деякими політичними гравцями відбувається зондування ґрунту на предмет можливої співпраці з Кличком та його політсилою з видом на вибори до ВР 2019 року.

Називають, зокрема, Юрія Луценка. У випадку зміни господаря на Банковій, він стовідсотково втратить посаду Генпрокурора, до того ж може отримати значні проблеми через свою нинішню діяльність, адже нова людина обов'язково влаштує розбірки з попередниками. Це правило української політики.

Чим може бути цікавий Кличку Луценко? Його "Народна самооборона", яка вдало зіграла на виборах 2007 року, у 2012 році влилася в "Батьківщину", у 2014 році "Самооборона" трансформувалася в рух "Третя українська республіка". Партію з такою назвою в Мінюсті зареєстрували в липні того ж року. Інша справа, наскільки вона є ресурсною, аби стати цікавою для Кличка. Тут радше може йтися не про партійний проект, скільки персонально про Луценка і накопичений ним кейс із дій та заяв. А про те, що він і далі збирається залишатися гравцем, свідчить його недавнє інтерв'ю "Українській правді", в якому з вуст Генпрокурора звучать речі політичного штибу.

Не варто зараз оцінювати перспективи різних політичних союзів, які здатні утворитися за рік, адже все залежить від результатів президентських виборів. Проте точно можна припустити, що всі суб'єкти тримають в умі різні варіанти на випадок, якщо переможе не той (чи не та) на кого вони зараз ставлять.