Мова і закон як дишло: Навіщо Богдан запропонував українцям обрати Малоросію

В інтерв’ю РБК-Україна Андрій Богдан порадив команді Святослава Вакарчука не випускати його в телеефіри, бо так він вбиває рейтинг "Голосу". Слушна порада. Однак те саме можна порадити самому Богдану: не давати інтерв’ю хоча б до закінчення парламентської кампанії. Адже він вбиває рейтинг "Слуги народу".

Ми не чіпали заяв Богдана про дружбу з Портновим і пояснень про майно і бізнес-партнерів у стилі "не винна я, він сам прийшов". Зупинимося лише на ключових політичних моментах. Їх – чотири: кадри, тлумачення законів, ситуація з Віталієм Кличком і бачення миру на сході через впровадження російської мови на Донбасі як регіональної. Почнемо з кадрів. Призначення, зроблені Володимиром Зеленським за короткий період президентства, багатьох неприємно вразили. Нагадаємо: фактичним очільником СБУ став його друг Іван Баканов, дружина якого багато років мешкає в Україні, але чомусь не отримала українське громадянство, залишившись підданою країни-агресора. Цей факт не став перепоною для призначення Баканова. Якби щось подібне трапилося при Порошенку, то всі ЗМІ цілодобово говорили б про "зраду".

Те ж саме стосується призначення заплямованих осіб головами облдержадміністрацій. Цікаво, як Богдан пояснює призначення Андрія Андрейчикова на Одещину і Віталія Комарницького на Луганщину. Перший мав якийсь бізнес із Зеленським, те, що він продавав металобрухт до підконтрольного Росії Придністров’я – не злочин. Другого, колишнього депутата Луганської облради від Партії регіонів Комарницького, відібрали ейчари, тобто, які можуть бути питання – його ж знайшли фахівці з персоналу. "В Україні взагалі є глобальна проблема – кадровий дефолт. Спитайте кого хочете. Ви уявляєте призначити 24 губернатора, де їх взяти?", - питається глава президентського Офісу. Так, з кадрами проблема була завжди, проте це не означає, що треба призначати сумнівних осіб. Пан Богдан любить гумор, тож оцінимо нинішню кадрову політику влади анекдотом. Сидить дівчинка у калюжі і щось їсть. Повз проходить сердобольна тітонька і каже: "Дитинко, вилазь негайно, що ти у цьому бруді їси?". А дівчинка у відповідь: "Не знаю, що саме приповзло, те і їм".

Та ж логіка і по кандидатах у депутати. Богдан каже: округи під грошові мішки не зливали, а якщо десь є питання, то це фантазії. Та й за регіональні штаби центральний штаб не відповідає. "Припустимо, буде 200 народних депутатів від "Слуги народу". Я розумію, що якась частина з них не виправдає наші надії. Це нові люди, вони нізвідки, вони реально приходили через Facebook, через соціальні ліфти. Їх давали регіональні штаби, їх радили експерти, ми брали людей з офісу BRDO, це різні люди. І 20% з них будуть погані, їх куплять, вони будуть брати хабарі, потім ще 20%. Але з них 60-70% будуть нормальні ідеологічні люди", - говорить Богдан. Стоп! Це ж виходить обман. Такий же відсоток депутатів, які повтікали в "тушки" або перефарбувалися, був завжди. То у чому сенс перезавантаження Верховної Ради?

Наступний момент – розуміння законів. Пан Богдан тлумачить їх досить довільно. Приміром, визнання Конституційним судом конституційності указу про розпуск парламенту – це добре, а рішення суду про скасування перейменування проспектів Бандери і Шухевича в Києві – це не наше рішення. Мовляв, ми тут ні до чого, на суди не впливаємо. І взагалі з таких питань потрібно проводити місцеві опитування. Нагадаємо Богдану, що питання перейменування цих двох проспектів обговорювалося і було прийняте Київрадою після цього обговорення. Якщо рішення суду нам подобається, значить воно правильне, якщо ні - ми вмиваємо руку - небезпечний шлях. На жаль, нова влада вже на нього стала.

Третій момент – бажання посунути з Києва Віталія Кличка, розділивши посади голови КМДА і міського голови. У такий спосіб діяв Янукович, коли "віджимали" владу у Леоніда Черновецького. Тоді посаду голови міськадміністрації віддали Олександру Попову, який сприймався киянами як чужорідне тіло. Фактично погрози Кличку можуть означати дві речі. Перша – Зе-команда, мабуть, хоче мати свій зиск зі столичного бюджету, тому це натяк меру, з ким треба ділитися. Друга – у Кличку на Банковій бачать якщо не потенційного конкурента Зеленському у випадку несприятливого для президента перебігу політичних подій з можливими дочасними перевиборами глави держави і новим майданом, то фігуру, яка у подібній ситуації буде лояльною до масових протестів. Тому найближчим часом ми станемо свідками того, як трястимуть крісло під Кличком.  

І, останнє – мовне питання. "Я б дозволив Донецьку і Луганську державна – українська, регіональна – російська і за умови, що після цього вони – територія України", - каже Богдан. Це – популізм. Причому небезпечний. По-перше, до мирного вирішення конфлікту на Донбасі мова жодного стосунку не має. Зате стане прецедентом для інших російськомовних регіонів. Тобто, матимемо повторення історії із законом Ківалова-Колесніченка. По-друге, ці території живуть поза гуманітарною політикою України і під інформаційним тиском російської пропаганди більше 5 років, і сепаратистів з ОРДЛО не цікавить, дозволить їм Київ розмовляти російською чи не дозволить. А от в Україні тривають політичні спекуляції на темі "хай говорять російською, лиш би повернулися". Ці спекуляції розраховані не на жителів тимчасово окупованих територій, а на "ватного" виборця "Слуги народу". Оце, схоже, і є головний мотив мовної риторики пана Богдана.