Реформа освіти: Як "свободівці" підклали свиню усім патріотам

Учора парламент 255 голосами підтримав освітню реформу. Проти неї голосували 20 депутатів – 14 "опоблоківців", четверо "свободівців", один утікач із БПП і один член фракції БПП, який представляє інтереси угорської общини. Ним виявився Василь Брензович. Про мотиви його голосування "проти" можна здогадатися – окремі представники угорської громади не зовсім адекватно розуміють поняття "національні меншини" та досить невдячно ставляться до української держави, де максимально задовольняються культурно-освітні потреби угорців Закарпаття. То ж Брензович своєю позицію не здивував. На відміну від націоналістів.

Отже, Михайло Головко, Андрій Ільєнко, Олександр Марченко, Юрій Левченко та Олег Петренко, який примкнув до них кілька місяців тому, голосували проти освітньої реформи. Вони опинилися в компанії колишніх "регіоналів" Воропаєва. Дунаєва, Шпенова, Вілкула, Новинського, Королевської та інших посіпаків Януковича. Гідна компанія, чи не так, пане Тягнибок? Час мине, але це голосування націоналістів увійде в аннали історії. І щоразу "свободівцям" та їхнім тимчасовим соратникам із "Національного корпусу" про нього нагадуватимуть. До речі, чекаємо пояснень від Андрія Білецького. Він традиційно під час голосування був відсутній, але його парламентські побратими добряче зашкварилися.

Учора довелося почути багато популізму з вуст депутатів щодо освітньої реформи. Одні горювали, що дівчата до закінчення школи повиходять заміж, тому дванадцятирічна непотрібна, інші всю реформу зводили до того, що вчителям треба платити зарплати відразу як суддям, треті, що діти у молодших класах без харчування державним коштом геть вимруть. Чим же "свободівці" мотивували свій спротив освітній реформі? Одна із ключових їхніх поправок стосувалася заходів впливу на педагогів, які виявляють неповагу до державних символів. Пан Левченко пропонував таких осіб звільняти і в подальшому забороняти їм викладання в освітніх закладах країни. Його поправка набрала лише 62 голоси. Що і не дивно, адже до реформи освіти ця норма жодного стосунку немає. Безумовно, вчителям, які не поважають державні символи, не місце в школі, та їхнє покарання регулюється іншими законами й кодексами. Дивує, що з такими популістськими поправками виходить юрист Левченко.

Його ж поправка стосувалася критеріїв обрання освітнього омбудсмена. Поправка слушна, та вона також не набрала достатньої кількості голосів. Наступна пропозиція, на якій наполягав депутат, стосувалася фінансування освіти. Цього разу Левченко теж грав на публіку: мовляв, у Верховній Раді кладуть нові килими, а на освіту не вистачає грошей. Подібну риторику критики реформ включають тоді, коли йдеться про фінансування тих або інших сфер за рахунок місцевих бюджетів. Людей лякають, що позакриваються лікарні й школи. Та вперто мовчать про те, що держава не повинна утримувати освітні заклади, які не дають учням належного рівня знань. А територіальні громади самі мають вирішувати, що і в яких об'ємах фінансувати. Там, де дбайливі господарі, і в школах килими міняють.

Ключові ж претензії "свободівців" до освітнього законопроекту стосувалися мовного питання. Після жорстких дискусій на цю тему парламентарі дійшли компромісу: корінні народи (кримські татари) зможуть вчитися рідною мовою до 9-го класу, представники нацменшин - до 5-го, а у старших класах навчання буде вестися українською мовою паралельно з вивченням рідної мови і літератури. "Ви прописали для дошкільної і початкової освіти, ви прописали гарантовану можливість здобувати мовами меншин, але ви ніде не написали, що для вищих класів – лише державною мовою", наполягав Левченко. Зрештою, своїх голосів за реформу "свободівці" не дали. До речі, їхні ідеологічні противники з "Опозиційного блоку" голосували проти з тих самих причин, але їх турбував статус російської мови, викладання якої в документі суттєво обмежили.

Російську не викорінили остаточно, як хотілося Левченку, та, на переконання експертів, її викладання обмежили достатньо, аби політики, що сповідують націонал-патріотичну ідеологію, підтримали реформу. Але, як бачимо, "тягнибоківці" вважають меншим злом для свого іміджу спільну позицію з "опоблоківцями" Ахметова, Льовочкіна й Медведчука, аніж голосування за закон, який нарешті запустить зміни в українській освіті.