Дорогі вантажники. Як Шабунін розкрив секрети НАБУ

"У нас є 60 проваджень з приводу незаконного збагачення тих чи інших чиновників, які нам підслідні. Це і міністри, і народні депутати, і керівники центральних органів виконавчої влади. Процес триває. Є кримінальні провадження, які в свою чергу йдуть. І це не зупинити. Не виключаю, що до вересня ми ще пару подань занесемо, якщо мене детективи і прокурори переконають в достатності підстав для оголошень підозр", - сказав Холодницький. Оце "якщо переконають" - ключовий момент, адже від якості і законності зібраних доказів залежить доля справи в суді. А з цим в антикорупціонерів з НАБУ не завжди гаразд.

Проте, як можна зрозуміти зі слів голови Центру протидії корупції Віталія Шабуніна, судовий вирок – це не те, за що прямо відповідає Бюро. "Головними результатами роботи НАБУ є висунуті підозри та передані справи в суд. Додам, підозра – це норма КПК за яку несуть відповідальність. Найголовнішим нашим завданням є висунення її людині", – сказав громадський активіст, який останнім часом опинився у вирі публічних скандалів. Спочатку через повістку з військкомату, на яку він відреагував так, наче його на налигачі відразу в АТО потягнуть, а днями – через публікацію у Foxnews статті Адама Ерелі, екс-заступника спікера Держдепу США й колишнього посла Штатів у Бахрейні, де Шабуніна звинуватили у нецільовому використанні виділених програмами США грантових коштів, а членів Центру - в незаконному збагаченні за рахунок грошей американських платників податків. Антикорупціонер пообіцяв судитися з Ерелі, а все написане ним назвав замовленням проти себе. Утім, ми не про фігуру Шабуніна, нам цікавіша його думка про функції НАБУ, адже він належить до групи підтримки Бюро, він входив до складу першої ради громадського контролю Антикорупційного бюро, тобто, людина в усіх відношеннях близька і рідна для пана Ситника і його детективів.

Так от, Шабунін каже, що передача справ до суду є спільним результатом НАБУ й Генпрокуратури. Це правда. Але звідси запитання: чому від самого початку спеціальний орган з боротьби з корупцією із тими ж функціями, що й Бюро, не був створений в структурі ГПУ. Якщо функція НАБУ зібрати докази і висунути підозру, а далі – проблеми Генпрокуратури, точніше САП, яка представляє обвинувачення в суді, тоді очевидним є наявність зайвої ланки. Таким чином функції цих двох антикорупційних органів прописані в законі, проте тут закладений конфлікт, який не сприяє швидкому і якісному доведенню справ до суду. НАБУ обходиться бюджету майже у 800 млн грн., а САП – трохи більше 100 млн. Хтось скаже: в Антикорупційній прокуратурі менше співробітників, та й взагалі Бюро потребує значних ресурсів. Так, але оцінкою його роботи також мають бути судові вироки, яких катма. Чи група підтримки вже за сталою традицією покладатиме провали в судах виключно на Генпрокуратуру? Не вийде: закон про Антикорупційне бюро зобов'язує цей орган звітується про кількість осіб, щодо яких набрав законної сили обвинувальний вирок суду щодо вчинення ними кримінальних правопорушень, віднесених законом до підслідності Бюро.

Аби не потрапити під шквал критики з боку "свідків перемоги НАБУ", зауважимо – закон про цей антикорупційний орган приймався ще Верховною Радою минулого скликання, у ньому начебто врахували все, проте віз чомусь їде дуже повільно. Тому, можливо, варто щось поправити в законодавстві. Не плодити нові структури на кшталт Антикорупційного суду, на запуск якого піде мінімум рік, а то й два, а посилити відповідальність НАБУ і САП за якість розслідуваних справ. Бо складається враження, що Бюро – це щось середнє між вантажником і мерчандайзером – товари доносять, наліпки на них ліплять і стежать за товарним виглядом упаковки, але за якість того, що всередині - не відповідають. Тільки от вантажники отримують за свою роботу значно менше…