Як Рабиновичу стати Ляшком "Юго-Востока"

Ексцентричний народний депутат, бізнесмен та президент Міжнародного єврейського конгресу Вадим Рабинович вчора несподівано вийшов з Опозиційного блоку, і не один а з власною партією "Центр".

Як пояснив сам Вадим Зіновійович, таке "радикальне рішення" його політсила ухвалила, бо опоблоківці не достатньо опозиційні, а "опозиція має бути більш радикальною". Така увага до слова "радикальний" з боку Рабиновича одразу викликає бажання провести паралель з головним українським радикалом Олегом Ляшко, і це, здається, не спроста.

Тут варто нагадати, що пан Рабинович завжди був в Партії регіонів/Опоблоці певною мірою чужорідним тілом. Він не донецький, і рівновіддалений від головних центрів сили в цій структурі – Сергія Льовочкіна, Ріната Ахметова чи Віктора Медведчука. При цьому Рабинович, попри свої політичні амбіції, в першу чергу все ж таки бізнесмен, і політика для нього швидше засіб забезпечення успішності бізнесу, а будь-який бізнесмен прагне бути поближче до влади, а не опозиції.

Власне, колишні партнери по Опоблоку одразу відреагували на таку втечу Рабиновича, назвавши того "слабкою ланкою", та звинувативши у співпраці з владою, "яка за будь-яку ціну прагне зупинити нашу партію". Цілком можливо, що опоблоківці у своїй реакції на "зраду" таки мають рацію.

Що ж стосується політичного майбутнього Рабиновича, то скидається на те, що він таки і справді прагне стати "найрадикальнішою опозицією" чинній владі – таким собі "юговосточним Ляшком". Цю версію підтверджує і те, що Вадим Зіновійович уже встиг примірити на себе ляшківський політичний стиль, як у висловлюваннях так і в "клоунських політичних перформансах". Згадаймо хоча б його недавнє носіння по парламенту з наручниками для Яценюка. Така ексцентрична поведінка для "професіоналів" з Партії регіонів зазвичай непритаманна.

Отже, можна спрогнозувати, що після грюкання дверима в Опоблоці Рабинович суттєво пожвавить подібні вибрики, привносячи в політичну риторику "захисників жителів Південного сходу" добрячу кількість дурні і доводячи більшість ідей до абсурду. При чому лідерів Опоблоку він критикуватиме аж ніяк не менше, ніж "злочинну хунту". Тобто, Рабинович стане таким собі Ляшком навпаки – полум'яним до істерії захисником знедолених, тільки з проросійським нахилом. Кому така діяльність Рабиновича буде вигідною здогадатися аж ніяк не складно – з одного боку він розколюватиме електорат екс-регіоналів, а з іншого доводитиме їхні гасла до абсурду, чим власне і працюватиме на владу.

Варто також додати, що політична ніша "юговосточного радикала" уже давно є вакантною. Колись на ній паслася Наталія Вітренко, але її час давно сплив. Тим більше, що в роки свого панування регіонали не надто давали розгулятися можливим конкурентам на свій електорат. Виключення робили хіба що для слухняних партнерів комуністів.

Звісно, пан Рабинович може і не виправдати цих сподівань і тихенько собі сидітиме в Раді, вирішуючи тишком власні бізнесові проблеми. Хай там як, а найближчі дії Рабиновича покажуть, чи спробує він стати антиЛяшком.