Як довго триватиме дружба Саакашвілі з "нациками"

Спільна акція, хоча радше говорити не про спільну організацію, а про збіг частини вимог, може стати початком майбутньої дружби між політсилою Саакашвілі та націоналістами. Наразі виглядає так, що в перспективі майбутніх виборів вони один одному вигідні. Тут як у прислів'ї: разом і батька легше бити.

То що ж може поєднувати антикорупціонерів з правими? Спочатку слід розібратися, що зблизило "Свободу" й "Національний корпус". Випробування владою зіграло з партією Олега Тягнибока злий жарт, - її провідні діячі забронзовіли. Ще років п'ять тому на місці нинішнього "Нацкорпусу" були саме "свободівці", вони задавали тон у вуличній політиці, то зараз навіть коло їхніх спікерів на телеканалах обмежилося Юрієм Левченком, Андрієм Іллєнком, рідше Ігорем Мірошниченком та Михайлом Головком. Можливо, у Тягнибока діють за законом збереження енергії, проте добре помітно, що після виходу на сцену під час заворушень під Радою 31 серпня 2015 року, які призвели до трагедії, "свободівці" відійшли від вуличного радикалізму і потроху перетворилися на партію респектабельних націоналістів. З пузцями та соціалістичною риторикою, яка їм не личить.

Але закони політичної боротьби не передбачають тривалого застою, тому за спинами сьогоднішніх лідерів виростає нове покоління. Воно пасіонарне і має харизматичних лідерів. Це становить безпосередню небезпеку для кістяка "Свободи", який можуть з часом посунути активніші "низи". Та й виборець правих вимагає радикальних змін, а Тягнибока та його найближчих соратників вистачає хіба на струс повітря в телеефірах. Що спричиняє перетік електорату до більш радикальних проектів.

На сьогоднішній день таким виглядає "Національний корпус" Андрія Білецького, що має гарні мобілізаційні ресурси, ідеологію та бойовий досвід багатьох його прихильників. Того й дивися, до осені 2019-го, коли українців знову покличуть на виборчі дільниці, "Свобода" знову пролетить над парламентом. І аби такі перспективи не втілилися, лідери партії прийняли передбачуване рішення про союз націоналістів. Білецький і Тягнибок хоч і є конкурентами за правого виборця, проте зараз союзництво приносить їм обопільний зиск. Простіше кажучи, у "Нацкорпусу" є кому кинути вибуховий пакет і побитися з поліцією, а спікери "Свободи" здатні дохідливо пояснити, навіщо це було зроблено. Адже у "Національного корпусу", окрім самого Білецького, адекватних спікерів досі немає. Та й сама ідеологія цього руху – химера між правим націоналізмом і відвертим лівацтвом. Коротше кажучи, шлюб за вигодою між цими політсилами, скоріше за все, протримається до парламентських виборів, а на чолі їхнього спільного списку може опинитися "азовець" Білецький.

Свій зиск у тимчасовій дружбі з націоналістами має й Саакашвілі. У нього є певний медіа-ресурс – своя програма та прихильність каналу ZIK – непогані спікери, але немає людей для масових заходів. Прийти на зустріч із Саакашвілі, коли він приїздить в регіони, це одне, а вийти на підтримку "Руху нових сил" в Києві, зовсім інше. І тут екс-губернатору Одещини стане в пригоді організаційний і мобілізаційний ресурс націоналістів. Правда, є певні незручності – партійні прапори "Руху…" розчиняються серед штандартів "Свободи" й "Нацкорпусу", але це – побічний ефект.

Для націоналістів є користь і від Саакашвілі та його прихильників. Ті своєю антикорупційною риторикою завдають болючих ударів по владі. Тобто, тут радше діє принцип ворог мого ворога – мій друг. Тим паче, Саакашвілі не заходить у праву ідеологічну нішу, а його прихильники з числа антикорупціонерів на кшталт Лещенка чи Найема взагалі у цій ніші виглядатимуть як чужорідне тіло.

Чого очікувати від цього союзу "меча і орала"? У далекій перспективі – нічого. До виборів існуватиме ситуативний союз через вище описаний взаємний інтерес, але не більше. І ось тут виникає цікавий розклад: чим довше Саакашвілі, навіть ситуативно, дружитиме з націоналістами, тим має більші шанси розсваритися з Андрієм Садовим і "Самопоміччю". Для яких "свободівці" прямі конкуренти за голоси мешканців Західної України. Проте фокус у тому, що через ресурсну й мобілізаційну слабкість "Руху нових сил" мітинги в Києві, про багатолюдні акції в регіонах взагалі годі й казати, йому доведеться проводити спільно з кимось. Тимошенко й Ляшко його до себе не пустять, от і залишається дружити з правими.

Фото: Facebook Mikheil Saakashvili