Варіант Пристайка: Чи готові у Зеленського заморозити конфлікт на Донбасі

Колишній дипломатичний радником президента Зеленського, колишній міністр закордонних справ та колишній віце-прем’єр з європейської та євроатлантичної інтеграції Вадим Пристайко зумів здивувати публіку.

Очікуючи свого відльоту до Великої Британії, куди він вирушає в якості посла, Пристайко в інтерв'ю українським ЗМІ розповів своє бачення площини можливостей вирішення конфлікту на Донбасі. Перша частина яких виглядала цілком звично й тривіально – "план А", із виконанням мінських домовленостей і роботою в форматі нормандської четвірки, на що Пристайко особливих надій не покладав, "план В" – із введенням миротворців на Донбас, із повноцінною місією яких Росія не погодиться. Все звично і не раз проговорено. А потім Пристайко заявив і про "план С". Який полягає у тому, щоб "визнати, що на теперішньому етапі ми не можемо реалізувати свої наміри і відновити суверенітет на Донбасі".

При тому дипломат згоден із тим, що в суспільстві подібний варіант буде сприйнятий як зрада. І що політик, який його всерйоз запропонує, зіткнеться з ризиком завершення своєї політичної кар'єри. Але при тому дипломат вважає, що поспіх із завершенням конфлікту на Донбасі на російських умовах може завдати фатальної шкоди українському національному проекту.

На думку Пристайка, "ми маємо знайти цю формулу і сказати: "Ні. Це наша земля, її захопив агресор. Але у нас немає військової сили, щоб забрати її у агресора, а наші партнери не можуть нам допомогти в цьому. І єдиним варіантом, який дозволить не змінити курс нашого розвитку, не стати "Боснією і Герцеговиною", недіючою демократією – це відкласти (повернення Донбасу – ред.) у довгу шухляду".

На думку Пристайка, цей третій варіант схожий на те, що робила Західна Німеччина після війни: "Вони визнали: на цьому етапі ми не можемо об’єднатися, але ми залишаємося нацією, яка потім об’єднається". Хоча, у виконанні чинної української влади, цей варіант радше вийде схожим на ситуацію з Кримом.

З одного боку, показовим є той момент, що всі ці прецікаві речі Пристайко сказав тільки тоді, коли втратив свої високі посади, й готується до поїздки в Британію у ролі українського посла. Себто коли він геть-чисто перестав бути офіційним спікером команди Зеленського – але при тому іще не став тим, хто висловлює дипломатичну позицію України.

Тому можна ніби як припустити, що всі ці заяви – це просто особиста думка даного конкретно взятого громадянина України.

З іншого боку, цей громадянин чітко розуміє, що він їде до Британії не на еміграцію чи нелегальну фізичну працю, а українським послом. Тому у випадку, якщо він скаже якусь зовсім люту й несосвітенну єресь, його поїздка може не відбутися. І зовсім не через відсутність британської візи, на що він скаржився в інтерв'ю. Тому є причини підозрювати, що все, сказане Пристайком, раніше в якийсь спосіб обговорювалося і на Банковій. Просто там вирішили за недоцільне озвучувати це в даний конкретний момент.

При тому сказати напевне, чим є заяви Пристайка – несподіваним нападом відвертості доволі-таки досвідченого, як на теперішні часи, українського дипломата, чи "пробною кулею", яку команда Зеленського запустила в маси, не ризикуючи потрапити під шквал критики, наразі неможливо.

Та й ідея фактичної відмови, хай і тимчасової, від спроб відновлення територіального суверенітету України, є достатньо слизькою. Але в одному вимірі заява Пристайка все-таки є корисною. Повторюючи безкінечну мантру про "безальтернативність мінських угод", чинна влада абсолютно відмовилась від будівництва якоїсь стратегії довготривалого існування із наявним конфліктом. Від активних спроб вступити в НАТО, далі поглибити стосунки з ЄС і в усілякий інший спосіб продовжувати стабілізацію геополітичного становища України до моменту, коли українські прикордонники візьмуть під контроль україно-російський кордон. І на цій непідготовленості сьогоднішнього Києва до "дуже довгої гри" російські дипломати відверто грають. І часом виграють.