Стіна Єрмака: Чому Зеленський планує "заморожувати" Донбас

Після бадьорих інтерв’ю очільника МЗС Пристайка та президента України Зеленського стосовно того, як жодна політична вимога України не буде забута під час Паризького саміту 9 грудня, про які Depo.ua вже писало, помічник президента Єрмак на зустрічі у Королівському інституті міжнародних Chatham House у Лондоні пішов набагато далі.

Посадовець, що на даний момент є чи не основним переговірником з Росією, з одного боку, публічно погодився переступити "червоні лінії" для майбутніх переговорів, які позначили керівник держави та очільник зовнішньополітичного відомства. З іншого боку – він фактично оголосив ультиматум Москві.

Спочатку – стосовно поступок. Стосовно яких викликає закономірне нерозуміння. Якщо три дні тому Вадим Пристайко заявив, що зміни до Конституції України в контексті врегулювання ситуації на Донбасі не розглядаються в принципі, то не далі як сьогодні Єрмак у Лондоні розповідав про те, що Україна готова виконати один із пунктів Мінських угод - "конституційну реформу, в основі якої децентралізація". І що в ході виконання цієї реформи "ОРДЛО можуть отримати додаткові повноваження". Зрозуміти, як саме можна назвати подібні кроки, якщо не "зміною Конституції задля врегулювання конфлікту на Донбасі", не видається можливим. Хоч при тому Єрмак відкинув всіляку можливість "федералізації України". І на тому спасибі.

Натомість, з іншого боку, він заявив, що в разі, якщо новий раунд переговорів з Росією не принесе розв’язання проблеми, то Україна перейде до плану "Б", яким є ізоляція зони конфлікту на Донбасі. "Якщо ми не побачимо з боку Росії готовності до виконання Мінських угод з чіткими часовими рамками, то будемо будувати стіну… І, на жаль, жити у форматі замороженого конфлікту", - сказав посадовець, нагадавши про досвід Ізраїлю.

При тому "готовність" Росії повинна, на думку Єрмака, проявитися в припиненні вогню, обміні полоненими в форматі "всіх на всіх" і створенні передумов для проведення місцевих виборів на територіях Донецької та Луганської областей. Які  команда Зеленського має намір провести в ОРДЛО разом із загальноукраїнськими. Себто 31 жовтня наступного року.

Якщо навіть припустити, що Путін погодиться на перші дві умови, то третя виглядає абсолютно нереальною. Оскільки впродовж десяти місяців – та ні, власне, восьми, щоб про українські партії та політики могли в належний термін починати агітацію в ОРДЛО, повністю вивести російські війська – попередньо роззброївши формування місцевих бойовиків Росія, скоріше за все, і не зможе. При тому що й не захоче, звичайно.

Так само ОБСЄ за цей період не зможе узгодити, створити, профінансувати й розгорнути на місцевості багатотисячну місію, яка контролюватиме, чи не ображають "українські окупанти" населення Донбасу, і чи не ображає оте саме населення українських політиків, які вирішили там балотуватися. При тому за цей час потрібно відновити ще й контроль України над кордоном, створити місцеву мережу виборчих комісій, і так далі – майже до безконечності. Все це, помиітимо, передбачає, що Кремль стовідсотково погоджується на співпрацю і діє в регіоні в українських інтересах – при тому чи не активніше, ніж Київ.

Чи справді на Банковій вірять в подібний сценарій? Звичайно що ні. Він банально неможливий. Тому "план Б", озвучений сьогодні в поважній британській організації Єрмаком, схоже, давно став в адміністрації Зеленського "планом А" (добре, хоч про нереалістичні мрії стосовно "миротворців на Донбасі" тепер не розповідають).

І все, над чим тепер реально працює "зе-команда" – це питання про те, як пояснити виборцю – по можливості, максимально безболісно для виборчого рейтингу політсили – що з миром на Донбасі не склалося – і не складеться.

Рішення виставити часові рамки для примирення, піти на якісь декларативні поступки, а потім розповісти електорату, що "Путін не захотів миру" –має як сильні, так і слабкі сторони. Прикро тільки, що для реалізації цього загалом логічного кроку доводиться влаштовувати сеанс клоунади.