Голий "генералісимус": Як росіян женуть в Україну помирати за дупу путіна

Російський диктатор вирішив погратися в реконструкцію Наполеона. Тут варто нагадати певні моменти з його біографії. Відомо, що путін має звання полковника запасу. Отримав його на початку 1999 року. На той момент він очолював ФСБ, а на посаду прийшов у званні підполковника. Але також добре відомо, що в радянській армії путін не служив. У офіційній біографії цієї істоти зазначено: після навчання в Ленінградському університеті за розподіленням його взяли на роботу до органів державної безпеки. З армійським минулим путіна у січні 2019 року стався гучний конфуз. Під час відвідин різдвяних свят у Петропавловській фортеці Санкт-Петербургу він вистрілив із пушки і заявив, що був артилеристом, і навіть командував взводом управління гаубичної артилерії у званні лейтенанта. Правда, доказів цього нема. Всі свої звання путін отримував не як військовий, а у системі КДБ, потім ФСБ. А це, як кажуть в Одесі, дві великі різниці.

В історії вже були відомі ініціатори воєн, які особисто ухвалювали оперативні і тактичні рішення. Ми згадали про Наполеона. На відміну від КДБістського щура путіна, він дійсно служив в артилерії в чині молодшого лейтенанта. І ріс у званнях за заслуги на полі бою. Але зрештою дуже погано закінчив. Як і єфрейтор Адольф Гітлер. Той солдатом воював на фронтах Першої світової, навіть отримував нагороди, а коли став фюрером – вирішив, що окопного досвіду достатньо, аби завоювати весь світ. Наполеон із Гітлером вже зачекалися в пеклі "генералісимуса" путіна.

Чи дійсно той аж так глибоко вникає у деталі війни, яку він розв’язав проти України? Очевидно, джерела The Guardian знають, про що кажуть. І це, насправді, хороша новина. По-перше, особиста участь путіна у пануванні рішень на такому низькому рівні означає недовіру до своїх генералів. У російському мережевому сегменті досить активно критикується вищий командний склад росармії, його звинувачують у цілій низці серйозних поразок. Що змінилося за останні тижні в тактиці окупантів? Стало помітним, що вони вже не лізуть в лобову, як барани, а намагаються тиснути малими групами. Тобто орки просто вкрали тактику наших військ. Крали унітази, пральні машинки, навіть собачі будки, тепер хочуть присвоїти і чужу бойову тактику. Але разючих просувань вони так і не досягли. Натомість наші оборонці все далі відсувають загарбників на Харківщині, а на Донбасі лінія фронту тримається без суттєвих змін вже досить давно. Це свідчить про те, що під особистою орудою путіна ситуація для його військ нічим не покращилася. 

По-друге. кремлівський карлик та його пропагандисти переконували запутінців, що в Бучі злочини коїли не росіяни, і на Чернігівщині не вони, і мирних жителів Харкова теж не вони вбивали, і Маріуполь рівняли з землею якість видумані "нацисти". Але невже олюднилася тактика війни росіян відтоді, як путін особисто почав ухвалювати рішення на низовому рівні? Аж ніяк. Як знищували мирне населення, так і знищують. Як мародерили, так і мародерять. Як руйнували Донбас, так ще потужніше руйнують, обстрілюючи всі населені пункти вздовж лінії зіткнення. А це означає, що путін тільки погіршив свою репутацію на міжнародній арені. Бо тепер особисто керує вбивствами. В очах цивілізованого світу він залишається головним військовим злочинцем.

По-третє, ще не так давно в низці західних ЗМІ писали, буцімто хазяїн кремля погано поінформований про провали в Україні та величезні втрати серед своїх вояків через те, що Шойгу, Герасимов та інші високопосадовці йому брешуть. Тепер путін поінформований більш ніж. І це найгірша новина для солдатів рф - їхній божевільний президент особисто посилає їх на вірну смерть. Йому байдуже, скільки тисяч підданих поляже, головне для нього – вони мають виконувати нарізані ним плани. То ж і не дивно, що під Білогорівкою орки безславно форсували Сіверський Донець горами своїх трупів. Відтепер поразка росіян в Україні – безпосередня провина путіна, а не "жирних генералів". На них вже перекидають відповідальність, пишуть про чистки у силових відомствах, проте це ніщо інше, як намагання відбілити бункерного диктатора.

Цей момент наш інформаційний фронт має максимально доносити до громадян рф. Вони воюють не проти "укронацистів", не з ефемерними "натівцями", а рятують дупу свого президента, цитуючи співака Юрія Шевчука, продовжують її облизувати. А той намагається здобути бодай якусь "перемогу", ну або придумати таку, бо плебс почав ремствувати, а пропагандисти втрачають свого глядача. Потрібно пам’ятати крилату фразу "у перемоги багато батьків, поразка – завжди сирота". Поки росіяни були впевнені у швидкій "спецоперації" в Україні, вони підтримували і її, і путіна. Бо їм обіцяли перемогу. Зараз підтримка ще є, але вже рясніють бруньки сумніву. Чим далі, тим менше росіян захочуть асоціювати себе з провалом у війні. Вкрай мілітаризоване і напхане пропагандою суспільство звинувачуватиме владу. І головного у цій владі.

Рівно 34 роки тому Радянський Союз почав виводити свій контингент з Афганістану. Виводили аж до середини лютого 1989-го. Поряд із вибухом на Чорнобильській АЕС ганебне завершення військової місії в Афганістані стало одним із каталізаторів розвалу СРСР. Бо виявилося, що владна пропаганда брехала. Зараз ситуація дуже схожа.