ТСК про дірки у фортифікаціях: Чи знайде Верховна Рада винних

21 травня народні депутати з фракції Петра Порошенка заблокували трибуну Верховної Ради, вимагаючи розгляди двох питань: утворення тимчасової спеціальної комісії з метою, як пояснила Ірина Геращенко, "розібратися, хто в уряді відповідає за фортифікації, як відбуваються закупівлі дронів і як вони поставляються в підрозділи". Друга їхня вимога – нарешті ухвалити багатостраждальний закон про заборону УПЦ МП. Спікер Руслан Стефанчук у відповідь спочатку оголосив перерву, а потім узагалі закрив засідання. А наступного дня постанову про створення ТСК неочікувано для багатьох прийняли. За неї проголосувало аж 277 нардепів. В чому ж причина податливості "слуг народу" на вимоги опозиційно налаштованих колег? Адже комісія може виявити багато неприємних нюансів.

Зазначимо: у повноваженні ТСК – вивчення обставин та підготовка питань щодо потреб сектору безпеки і оборони у БПЛА та формування державного замовлення на виробництво та закупівлю цих апаратів; аналіз практики розподілу, передачі, постачання та взяття на баланс безпілотних літальних апаратів військовим частинам та підрозділам ЗСУ та інших утворених відповідно до законів України військових формувань; аналіз облаштування фортифікаційних споруд, інженерних загороджень на лінії зіткнення та цільового використання коштів, виділених на їх облаштування.

Як виникла ТСК із фортифікаційних проблем та коли чекати на її звіт

Український парламент має тривалу історію тимчасових спеціальних комісій, строк повноважень яких не перевищує рік. Ці колегіальні об’єднання вважаються інструментом опозиції для парламентського контролю за діяльністю влади, але коли тій потрібно, вона сама ініціює ТСК. Це не слідча комісія Ради, тобто матеріали її роботи не стануть підставою для порушення карних справ. Принаймні в короткій перспективі. Однак депутати мають право запитувати у відповідних органів інформацію, яка їх цікавить в рамках повноважень комісії. І оприлюднювати цю інформацію, якщо вона не становить державної таємниці. Ще один цікавий нюанс: у визначений термін, але не пізніше як через півроку з дня створення, ТСК подає до Верховної Ради письмовий звіт про пророблену роботу. Тобто якщо не будуть визначені інші терміни, то такий звіт буде поданий у двадцятих числах листопада.

До складу комісії за квотним принципом входять представники всіх фракцій і груп. У створеній у середу ТСК 15 депутатів, із них восьмеро – "слуги". У тому числі голова Микола Задорожній. Інші семеро представляють фракції та групи по одній особі. Від "Євросолідарності", яка й ініціювала цю справу, членом комісії буде Михайло Бондар. Широкого негативного резонансу набуло включення до складу ТСК двох колишніх депутатів від ОПЗЖ – Віталія Борта (нині "Платформа за життя та мир") й Анатолія Бурміча (група "Відновлення України"). Враховуючи перебування обох депутатів у проросійській забороненій в Україні політсилі, їхній допуск до роботи в подібній комісії дійсно викликає справедливі запитання. Але ні для кого не секрет, що обидві депгрупи, які утворилися на руїнах ОПЗЖ, часто голосують в унісон зі "слугами". 

Також насторожує, що у кадровому складі не всі є фахівцями у темі дронів та фортифікацій.  Ну й останнє: згода "слуг" на створення комісії знову відклала іншу вимогу опозиції – винесення на друге читання закону про заборону московської церкви. Так що перемога опозиційно налаштованих сил виявилася половинчастою.

Чи дійсно все так погано з оборонними спорудами

У мережі партію Порошенка почали звинувачувати в піарі, мовляв, шукає соціально дражливі теми. А тему негараздів із БПЛА "ЄС" вже давно педалює. Однак подібного роду закиди – лише спроба знайти винного деінде: не було б проблеми, ніхто б на ній не вибудовував політичні тактики. А те, що вони є, зокрема, з фортифікаціями, підтвердило швидке просування агресора на півночі Харківщини. Зараз темпи окупантів вдалося знизити, але дорогою ціною – гинуть та отримують поранення не тільки зайди, а й наші захисники. То ж у багатьох на вустах: чому прикордоння не було як слід заміноване та що з оборонними спорудами, котрі, як повідомлялося суспільству, будуються швидко й якісно.

Depo.ua нещодавно намагався знайти відповідь на ці питання і дійшов висновку, що владі треба чимдуж реагувати на ситуацію розслідуваннями, жорсткими кадровими рішеннями та притягненням до відповідальності за злочинне нехлюйство. Якщо його доведуть. Але хутко не вийшло. Військових і цивільних чинів, які відповідали за оборонні споруди, схоже, карати не поспішають. То ж інтерес громади та опозиційно налаштованих депутатів у даному випадку збігся – не тільки знайти винних, а й не допустити повторення біди на інших прикордонних ділянках.

А хто ж винний?

Існує думка, що провина не у слабких оборонних рубежах, а у тотальній перевазі ворога як у повітрі, так і на землі через гальмування партнерів із наданням зброї та забороною використовувати її по ворожій території. Тобто винуватих у себе шукати не треба. Та навряд чи суспільство задовольнить така позиція.

Володимир Зеленський на прес-конференції "Україна. Рік 2024" назвав відповідальних за будівництво оборонних споруд: головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський та міністр оборони Рустем Умєров. Але це прізвища перших осіб, а не безпосередніх відповідальних за процес спорудження. Поки немає конкретних справ і навіть начерку звіту ТСК, відповідь "хто винен" різниться. Приміром, нардеп із "Голосу", учасник бойових дій та член новоствореної комісії Роман Костенко вважає, що під суд треба відправити командирів бригад, відповідальних за спорудження першої оборонної лінії. Саме її окупанти пройшли легко. Костенко пояснює: другу і третю лінію має будувати місцева влада, для цього наймає відповідні фірми, а перша лінія залежить від військових.

У Міноборони раніше пояснювали: фортифікації будують у три рубежі, перший рубіж, розташований у півтора-шести кілометрах від кордону, утримують та обладнують власноруч військові підрозділи. І там про використання важкої техніки та залізобетонних споруд не йдеться. На другому і третьому рубежах укріплення значно міцніші. У Міноборони назвали "абсурдними" заяви про можливість обладнання триповерхових бетонних споруд під вогневим впливом противника. Себто у безпосередній близькості до кордону. Раніше, нагадаємо, всіма широтами рознесли звинувачення від Дениса Ярославського, який повідомив, що першої лінії фортифакцій і мін просто не було. Ярославський, зараз військовослужбовець, доволі медійний персонаж до війни, зокрема, відомий участю у політичних ток-шоу на "каналах Медведчука". Та це не означає, що сказане ним треба відразу відмітати. ТСК як раз і займеться перевіркою, хто правий – він та інші військові, які вказали на проблему, чи ті, хто її не бачив. Або приховував.

Знайшов виправдання і начальник Вовчанської міської військової адміністрації Тамаз Гамбарашвілі: все було побудовано, але не так щільно через те, що місто після деокупації перебувало під постійним обстрілом мінометів та артилерії. Це правда, однак Харківщину звільнили восени 2022 року й обладнати укріплення у прикордонні часу було вдосталь. І для військових, і для місцевої влади, яку на Харківщині не перший рік очолює Олег Синєгубов.

На тому, що кинулися виправляти ситуацію запізно, наголошують ті, хто підозрює у нинішніх проблемах не тільки військових, а всю владну вертикаль. Де кожна ланка намагалася ввести в оману іншу і всі разом – президента. Критики нагадують його слова, датовані 28 листопада 2023 року: "Всі фінанси є. Усі рішення є. Має бути повна відповідна робота в громадах. Усе абсолютно деталізовано – мін та бетону нашій державі точно вистачить. Потрібно більше швидкості та ефективності, і кожен, хто за це відповідає, має чіткі завдання". 11 березня президент повідомив: на Ставці ознайомився зі звітом прем’єра щодо темпів зведення нових оборонних споруд. За його словами, "темпи хороші". Зрештою на початку квітня глава держави у супроводі Синєгубова особисто ознайомився з процесом. На продемонстрованих фото – міцні укріплення. Та чи не було це показухою, влаштованою спеціально до приїзду президента?

Питань більш ніж досить. Втім, з огляду на відсутність виборів у найближчій перспективі, що применшує політичну значимість результатів з’ясування проблем із фортифікаціями, та слизькість теми, яка використовуватиметься ворожою пропагандою, парламентська опозиція може бути налаштована не надто радикально. Так, вона проти того, щоб все спустили на гальмах і винних не знайшли, хіба стрілочників, то ж не мовчатиме. Але якби хотіла максимально дошкулити владі, разом з ініціюванням ТСК треба було вимагати від НАБУ, СБУ, ДБР, аби ті порушували справи за держзраду та за розкрадання в особливо великих розмірах. А тимчасова комісія виглядає як газовий балончик зі сльозогінною речовиною – застосувати можуть, але надмірної шкоди це не завдасть.

Владу ТСК теж влаштовує: по-перше, це варіант випустити пару невдоволення громадськості; по-друге, поки увага буде прикута до роботи комісії, є час ухвалити певні кадрові рішення. Недарма знову активізувалася нардепка Мар’яна Безугла, вона тепер пішла у наступ на нинішнє військове керівництво. І якщо парламентські специ у фортифікаційних справах з’ясують, що винна не місцева влада, на яку впали важкі підозри у розкраданнях, а військові, ще одних змін нагорі ЗСУ можуть і не уникнути. Тому письмена Безуглої можна розглядати ще і як супровідну інформаційну кампанію "під" ТСК. Яку зненацька для багатьох підтримали "слуги".

Інша справа, що інтриганство навколо таких складних тем завдає неймовірної шкоди єдності нації, психологічному клімату в армії та рейтингу влади і президента. Та це вже предмет зовсім іншого аналізу…