Тінь Фірташа: Чи поєднає Зеленського і Путіна газова прокладка

В міру наближення дати паризького саміту той факт, що нової українсько-російської газової війни уникнути не вдасться, стає дедалі очевиднішим. І вчорашня заява президента Росії Володимиру Путіна про те, що "умови, які нам пропонують можливі українські транзитери, вони економічно неприйнятні" – зайве нагадування про цей факт.

В "Нафтогазі" вже закликали РФ пояснити необхідність зниження тарифу на транзит газу по українській ГТС.

Знайти компроміс, який вдовольнив би обидві сторони, впродовж чотирьох діб видається малоймовірним. Особливо, якщо зважити на той факт, що український президент опинився у вельми складній ситуації, яку, здебільшого, сам і створив. Вочевидь, дещо нервово оцінивши падіння власного рейтингу і подальші перспективи цього неуникного для будь-якого українського президента процесу, він у відеозверненні від 2 грудня пообіцяв громадянам України 50% зниження тарифів на опалення через рік, але "схуднути" платіжки мають вже у грудні. Подібні обіцянки електорат Зеленського, безумовно, запам'ятає добре — і банально "забути" про них буде для партії влади кроком нерозумним і небезпечним.

Покрити зниження тарифів з держбюджету також не вдасться — як через стан останнього, так і через позицію МВФ, яке не дозволить подібний популістський крок. Реалістичний вихід залишається один — це прямі закупки російського газу. Що, можливо, і не дасть 50%-го ефекту — але для помітного зниження тарифів на опалення якісь можливості створить. Відчуваючи, що Росія, в принципі, може погодитись на подібні умови, Зеленський і поспішив дати цю обіцянку електорату.

А от ціною такої поступки з боку Росії, мабуть, не поцікавився.  А там на ситуацію з газом покладають великі сподівання. Адже якщо оцінити попередній проект комюніке паризького саміту, який, за словами очільника МЗС Пристайка, дотепер лишається єдиним, на політичні прориви чи "зради" очікувати не доводиться. Тому, Путін, не виключено, і погодився на паризьку зустріч виключно тому, що хотів поспілкуватися з Зеленським та європейськими лідерами про транзит газу й його закупки.

І тут, поспішивши порадувати свій електорат, Зеленський опинився в пастці. Без російського газу зниження тарифів не вийде. Відмовитись від зниження тарифів Зеленський не може. Відповідно, Росія отримує потужний важіль впливу на ситуацію. Фактично повторюється ситуація з поверненням заручників, яким похвалилася команда Зеленського іще до того, як справа була завершена. Тоді своє рішення країна-агресор оцінила в одного Цемаха. Які поступки тепер виторгує Путін в обмін на можливість Зеленського прозвітувати про "успіхи", покажуть найближчі кілька тижнів.

І, як вже писало Depo, голосні заяви української влади стосовно того, що жодних політичних поступок у Парижі не буде і скромне мовчання про перспективи економічних домовленостей — все це наштовхує на думку, що Україна таки готується до закупки дешевого російського газу.

Але навіть тим список потенційних "зрад" не вичерпується. Оскільки того ж 2 грудня, коли прозвучали популістські обіцянки виборцям, чинний президент України видав указ "Про невідкладні заходи щодо забезпечення енергетичної безпеки". Серед багатьох правильних, але дуже декларативних речей, викладених в цьому документі, зачаївся і наступний пункт: "опрацювання до 1 липня 2020 року питання щодо диверсифікації джерел і маршрутів постачання нафти, нафтопродуктів, природного і скрапленого газу... передбачивши постачання з одного джерела не більше 30 відсотків від загальних обсягів постачання". На постачання нафти це не вплине ніяк — там ринок і так не монопольний. Наразі і газ Україна закуповує у більш ніж десятка європейських компаній. Але в разі прямих закупок дешевого газу в Росії все зміниться. Оскільки закуповувати газ в Європі стане банально не вигідно. А закуповувати газ виключно в "Газпрому" – неможливо, через указ Зеленського.

Вихід з цієї ситуації буде один, і дуже простий — створення прокладки, через яку газпромівський газ, ні на секунду не покинувши прямої труби, буде магічним чином переходити з власності російського монополіста у власність якоїсь офшорної фірми, що з видимим наваром буде перепродавати його Україні. Заробляючи на рівному місці дуже, дуже істотні кошти. Подібна схема вже діяла в Україні — в недоброї пам'яті часи Росукренерго. Власник якої – Дмитро Фірташ – робить все можливе, щоби не змінити статус підозрюваного у Відні на обвинувачуваного у США.

При тому подібна корупційна прокладка зможе зробити для українсько-російської "дружби" в найвищих ешелонах влади більше, ніж МЗСи обох країн разом взяті. Оскільки керівництву такої компанії доведеться забезпечувати корупційний прибуток як мешканців Кремля, так і представників Банкової. Які знову, як в старі і, здавалось би, незворотньо минулі часу отримають можливість, недипломатично кажучи, споживати харчі з одного корита.