Тимошенко, Ляшко чи Гриценко: Хто першим перевірить воєнний стан

"Протягом найближчого місяця воєнний кабінет Юлії Тимошенко ретельно аналізуватиме дії влади в рамках введеного воєнного стану і інформуватиме громадян про вплив таких дій на обороноздатність нашої країни", написав у Facebook керівник цього "кабінету" Андрій Сенченко. У тому ж руслі і допис Анатолія Гриценка: "Президент отримав право обмежувати права і свободи громадян протягом місяця у визначених указом областях. Тож будьмо пильними, солідарними і консолідованими для захисту від необґрунтованих на них посягань".

Власне, відразу після вчорашнього голосування стало зрозуміло, що потенційні кандидати в президенти не оминуть нагоди попіаритися на воєнному стані. Або шукаючи недоліки в його дії, або провокуючи конфлікти, щоб використати їх на власну користь. То ж тут лише питання, хто першим – Тимошенко, Ляшко, Гриценко і так далі – влаштує зустріч з виборцями в одному з 10 регіонів, де запроваджений відповідний режим.

Зауважимо, базовий закон "Про правовий режим воєнного стану" справді передбачає обмеження прав і свобод громадян. Їх загальний перелік наведений у статті 8 вказаного закону - від трудової повинності для працездатних для виконання робіт оборонного характеру до евакуації затриманих, що перебувають в ізоляторах тимчасового тримання. Утім, зрозуміло, що з цього переліку будуть застосовуватися лише ті заходи, в яких наразі є необхідність. У трудовій повинності, приміром, її точно немає.

Однак навіть перевірку документів, за бажання, можна витлумачити як обмеження права громадян. То ж не складно припустити, що і з дрібного факту якогось обмеження свобод опоненти влади роздмухуватимуть великі мильні бульки.

Для того, щоб зрозуміти, як відбуватиметься "аналіз", анонсований окремими політиками, варто згадати інші випадки. Приміром, історію зі спорудженням захисних облаштувань на кордоні з Росією, названих "Стіною". Щойно почали облаштовувати "Стіну", як деякі нардепи поїхали туди з фотокамерами. Після чого у соцмережах масово з'являлися пости про "зраду" і "все пропало". Наразі проект створення контрольованого кордону з Росією реалізується. Хоча і не так швидко, як хотіло б. Схожа історія буде і з "контролем" за дотриманням режиму воєнного стану: тут не так діє поліція, тут комусь криве слово сказали, а тут пилючка не витерта.

Також очікувано, що кандидати в президенти скористаються нагодою й поїдуть піаритися до регіонів, де діятиме воєнний стан. Це – бінго, безпрограшний для них варіант. Якщо зустрічі кандидатів у президенти з населенням дозволити, то не складно здогадатися, що вони перетворяться у кращому випадку на збір скарг, а в гіршому – на провокування конфліктів. У чому потім звинувачуватимуть владу. Коли ж подібні заходи забороняти, вітчизняні політики використовуватимуть заборони для піару іншого штибу: мовляв, влада закриває своїм опонентам рота.

Це ж простіше, аніж йти до виборців з реальними програмами: поїхати в Маріуполь, а ще краще поближче, в Чернігів, взяти з собою пару-трійку телекамер, вилізти на трибуну – і розповідати про тиск влади на права людей. Чи як варіант – після "інспекцій" рвучи на собі вишиванку в телеефірах цілий місяць кричати, що нічого не робиться, а ворог на порозі.