Танкерна атака СБУ: На що Зеленський натякнув Путіну

Затримання російського танкера "NEYMA", який винахідливими власниками (скоріше за все - попередніми, які перепродали його компанії "Альтомар Шіппинг") був перейменований в "NIKA SPIRIT", судячи із кадрів відео, виглядало як рутинна операція митників та співробітників СБУ. Мода на ефектні захоплення танкерів із гелікоптерним десантом, яку запровадили в останні дні Велика Британія та Іран, оминула наші води стороною - що, можливо, і на краще. Втім, міжнародно-політичний ефект від сьогоднішньої операції може бути ненабагато меншим.

Перше, що можна сказати про подію - це її відносна несподіваність для російської сторони. Оскільки навіть за кілька годин після інциденту чіткої реакції російського МЗС так і не надійшло. Що плавно підводить нас до думки про те, що захід танкера в Ізмаїл навряд чи був свідомою провокацією з боку Кремля, інакше реакція була б далеко швидшою та гострішою. Цілком може бути, що нових господарів танкера, який на момент використання у незаконній операції проти українських кораблів у Керченській протоці належав збанкрутілому на той момент "Волго-Донскому судовому агентству", банально не попередили про "токсичне" минуле плавзасобу.

Втім, на Росії доволі швидко оговтались, і організували не надто стрункий дипломатичний хор, який виконав арію "Все буде погано, але як саме – хтозна".

Зокрема, заступник міністра закордонних справ Росії Григорій Карасін вже заявив, що затримання танкера – "дуже погана новина". "Хтось в Києві хоче жорсткого продовження власної провокації від 25 листопада. Ми будемо ретельно розбиратися в тому, що сталося". Хто саме із числа осіб, які могли планувати прохід українських кораблів через Керченську протоку, міг би зараз здійснювати її "продовження" у вигляді арешту плавзасобу, який використовувався для грубого порушення міжнародного права, російський дипломат чомусь не уточнив.

На думку першого заступника голови комітету російської Ради Федерації з міжнародних справ Володимира Джабарова затримання є "абсолютно незаконним, це можна робити тільки за рішенням суду". Напевно, коли український суд прийме відповідне рішення, російський сенатор зітхне з полегшенням. На відміну від його колеги із нижньої палати Думи Константина Затуліна, якому вже привидівся "акт піратства". Розкид думок російських посадовців і політиків, як бачимо, доволі значний, що знову-таки наштовхує на думку про незапланований характер інциденту.

При цьому російська команда танкера, скоріше за все, вже найближчим часом буде відправлена додому. Оскільки моряки, які привели танкер до Ізмаїлу, були найняті вже новим судновласником, і відповідальності за дії компанії "Ювас-транс" - мутної і, схоже, тісно пов'язаної з ФСБ Росії контори, на стоянці якої перебував у листопаді танкер, і яка надала його і два буксири  для блокування проходу українських кораблів через протоку, нести не можуть. Й ідея частини патріотично налаштованої української громади з розряду "а давайте обміняємо російських моряків на українських" видається вкрай поганою. Оскільки в такому випадку дії України будуть кваліфіковані як захоплення заручників.

Натомість геополітичний ефект від сьогоднішнього затримання танкера буде дещо іншим.

По-перше, затримання є чітким сигналом Кремлю, що "гра в примирення", яку розпочав новий український президент, орієнтуючись на запит виборців і власні  обіцянки, вимагає двох партнерів. І за умов категоричної позиції Росії, яка гальмує обмін військовополоненими у форматі "всіх на всіх", узгоджений Україною навіть із сепаратистами, і відмовляється вести змістові переговори про долю незаконно захоплених моряків, все, що залишається Києву - це дотримуватись власних рішень і здорового глузду, і реагувати на російську агресію адекватними діями.

По-друге, затримання танкера стане достатньо сильним і зрозумілим сигналом для наших західних партнерів.

У випадку із США цей сигнал означатиме, що напруженість на морських кордонах України нікуди не поділась. І курс на підсилення українського флоту, взятий впродовж останнього року Вашингтоном, є цілком правильним, але дещо недостатнім.

Натомість у випадку з ЄС історія із затриманням танкера і неминучою наступною реакцією Росії буде прозорим натяком на те, що надія на реанімацію переговорів у нормандському форматі і примирення, яке відбудеться "якось саме собою", може бути похована. Конфлікт між Україною і Росією далекий від фіналу, і продовжувати вдавати, що відбувається якась деескалація наївно і небезпечно. Хоча б із тієї точки зору, що в разі радикально поганого розвитку подій гуманітарна катастрофа на східному кордоні ЄС може стати реальністю, і вдавати, що все гаразд, тоді не зможе вже ніхто.

Тому, хоча історія із  затриманням тридцятирічного російського танкера не витягне українських моряків з російської тюрми, і тим паче не примусить Росію поважати міжнародне право, свою невелику, але важливу роль у вибудовуванні геополітичної реальності ця історія, здається, зіграє.