Друг путіна та Баба Яга в ЄС: Чому угорці люблять Орбана і не співчувають українцям

Партія "Фідес" перемогла на парламентських виборах в Угорщині зі значним відривом від опозиції. Яка виступила спільним фронтом з єдиним кандидатом Петром Маркі-Заєм, проте це не допомогло. Таким чином, Віктор Орбан учетверте очолив уряд своєї країни. В угорській політиці він – довгожитель, почав кар’єру ще за підрадянських часів. Гучно заявив про себе у 1989 році, вимагаючи вільних виборів і виведення окупаційних військ СРСР з території своєї країни. Зараз мало хто пам’ятає, що на початку кар’єри Орбан був лібералом, отримував стипендію Фонду Джорджа Сороса. Згодом цього американського мільярдера угорського походження Орбан зробив своїм головним супротивником. Пов’язуючи з ним своїх критиків та політичних опонентів. І на останніх за часом виборах також. Як жартують знавці угорської політики, Орбан популярний доти, доки живий Сорос.

Із середини 1990-х "Фідес" радикально змінив ідеологію на правоконсервативну. І це відразу принесло значний результат – партія у 1998 році отримала на виборах 44%, а її лідер уперше очолив Кабінет міністрів. Його уряд провів низку соціально-економічних реформ, за його першої каденції Угорщина стала членом НАТО. Проте вже тоді Орбан проявляв авторитарні схильності - прагнув знизити вплив парламенту на уряд і підвищити вплив прем’єра. Такі наміри викликали серйозний спротив опозиції, яка змогла відсторонити "Фідес" від влади на виборах 2002 року. Орбан із поразкою не змирився і перейшов у жорстку опозицію до ліволіберальних політиків.

На початку 2000-х він перейшов на націоналістичні позиції, часто вдавався до відвертих спекуляцій на історичній тематиці. Так, у 2009 році у виступі перед етнічними угорцями Словаччини назвав їх "державотворчою спільністю" Угорщини, чим викликав занепокоєння словацької влади. Схожою була його риторика і стосовно угорців у Сербії, Румунії, Україні. Тобто Орбан розбудив в угорській нації фантомні спогади про її імперську велич. І це знову принесло результат, - з 2010 року він незмінний прем’єр-міністр своєї країни.

Роздача паспортів, політична підтримка угромовних національних меншин у сусідніх державах, навіть якщо ці меншини і не потребували нав’язливої опіки (приміром, серед угорців Румунії політика Орбана не користується значною популярністю), жонглювання історичними фактами на користь своєї нації… Це нагадує "руській мір" - де розмовляють російською, там росія і там треба захищати "співвітчизників". То ж Орбана певною мірою можна назвати вчителем путіна.

Чому в Євросоюзі так толерантно ставилися до Орбана з його націоналістичними вибриками? Діяльність прем’єра Угорщини та ідеологія його партії точно не до вподоби багатьом політикам в Європі і вони неодноразово висловлювали свої претензії до офіційного Будапешта, але в ЄС не втручаються у внутрішню політику країн-членів. Змінити владу у себе мають самі угорці, але робити цього вони не хочуть. Причин кілька.

Опитування перед виборами, проведене опозиційним інститутом Republikon, показало, що 28% працюючих угорців в разі перемоги "Фідесу" розглядають можливість еміграції. Проте, як ми бачили, якихось суттєвих акцій протесту після виборів в Угорщині не було. Це може свідчити про те, що за 12 років беззмінного правління Орбана в угорському суспільстві укорінилося відчуття безальтернативності цьому політику. Простіше кажучи, голосуй, не голосуй, все одно отримаєш Орбана. Така ситуація не сприяє громадянському активізму.

Ще одна причина успіхів друга путіна в Європі – відсутність харизматичних лідерів серед опозиціонерів. Петер Маркі-Зай став лідером єдиної опозиції на праймеріз. І то завдяки тому, що популярний серед угорців лівий мер Будапешта Гергель Карачонь відмовився від участі у другому турі праймеріз на користь Маркі-Зая. Тобто в сучасній угорській політиці нема демократичного лідера, який би міг тягатися з авторитарним Орбаном.  

Третя причина – централізація медіапростору. Угорський парламент за часів влади "Фідесу" прийняв кілька законів, які суттєво урізають свободу слова. Уряд сприяв переходу контрольних пакетів акцій медіахолдингів до рук лояльних до нього багатіїв. Зрештою виник Центральноєвропейський фонд преси та медіа (KESMA), він тримає під урядовим впливом близько 500 приватних медіа. Тобто зі штабу "Фідесу" вказівок не дають, темників не пред'явиш, але власники ЗМІ і без них сприяють урядовій інформаційній політиці. Тому й не дивно, що на минулих виборах доступ до політичної реклами в учасників перегонів був нерівномірним. Звідси й результат. Стосовно зачистки медіа-простору під інтереси правлячої верхівки вчителем Орбана вже виявився путін.

В ЄС занадто тиснути на угорського лідера побоюються, розуміючи, що заради збереження своєї влади він здатний ініціювати вихід Угорщини з Євросоюзу. На що вже натякає. Точніше, йдеться не про вихід, бо без європейської економіки країна швидко піде на дно, а шантаж виходом із ЄС. Протягом кількох років Брюссель намагається знайти управу на Орбана. Останній за часом крок – впровадження механізму заморожування видатків бюджету Європейського Союзу для Угорщини. Це прозвучало як погроза офіційному Будапешту, але Орбан використав її собі на користь. Так само як і тиск з боку лідерів ЄС щодо засудження агресії росії проти України. Кампанія "Фідеса" будувалася на простих протиставленнях: якщо до влади прийдуть ліві, які орієнтуються на Сороса і "брюссельських бюрократів", Угорщина буде втягнути у війну, якщо партія Орбана – тоді угорцям нічого не загрожує. І це спрацювало.

Як далі чинитимуть у Брюсселі з угорським правителем, сказати складно, враховуючи інституційну слабкість і повільність європейської системи прийняття рішень. Але точно можна стверджувати, що відносини Києва і Будапешта переживають найскладніший етап. Орбан убачає у Володимирі Зеленському опонента, бо наш президент дуже жорстко критикує політику Угорщини. Орбан підігрує москві, не підтримує енергетичне ембарго, за газ Угорщина готова платити рублями. Разом із тим, проти переважної більшості санкцій угорська влада не виступає. Точніше, Баба Яга проти, але куди подітися, мусить погоджуватися. 

Щось схоже Орбан демонструватиме і у стосунках із Києвом надалі. Він не є адептом кремля, просто для мобілізації власного електорату йому було вигідно зайняти саме таку позицію. Ми її справедливо сприймаємо як антиукраїнську, та насправді небезпеку для себе Орбан вбачає не в Україні, а в Брюсселі. Бо не ми, а єврочиновники можуть, якщо захочуть, спричинити економічні проблеми в Угорщині. Орбан шкодитиме нашому приєднанню до ЄС доти, доки не покаже своїм виборцям, що змусив Зеленського поступитися у питаннях угорської меншини в Україні. Інша справа, чи варто тепер поступатися.