Таємниця нарадчої кімнати: Куди йдуть думати судді і чому вони можуть просидіти там хоч тиждень

Depo.ua розповідає, що таке нарадча кімната, куди судді уходять для прийняття рішень, що там є всередині і чому деякі з суддів пропонують відмовитися від нарадчих кімнат.

фото: Ростислав Кравець /Тelegram

Позавчора суддя Соколов просидів у нарадчій кімнаті більше 5 годин і за повідомленням пресслужби Печерського районного суду міста Києва досі там знаходиться. Можна подумати, що нарадча кімната – це ізольований від усього світу бункер, в якому крім оборудованого робочого місця є маленька кухня, туалет із душем, диван-ліжко і навіть міні-кухня, щоби судді, попередньо здавши мобільні телефони і не маючи ніяких контактів із зовнішнім світом, годинами могли думати над своїми рішеннями. Нікуди звідти не виходячи.

Нарадча кімната – це приміщення, в якому склад суду постановляє вирок і виносить ухвалу у справі. Присутність в нарадчій кімнаті осіб, що не входять до складу суду, не допускається..

Нарадчі кімнати замислювалися як спосіб гарантувати незалежність суддів, щоби вони могли спокійно між собою порадитися, чи усамітнено подумати, не відчуваючи нічий вплив. Судді не мають права розголошувати, про що говорилося у нарадчій кімнаті. Перервати нараду можна лише для відпочинку, коли прийде ніч. Теоретично нарадча кімната має бути ізольована від інших приміщень суду і в ній не має бути засобів зв’язку. При цьому порушення таємниці нарадчої кімнати є підставою для скасування рішення суду в апеляційному і касаційному порядку.

В реальності все не зовсім так. Суддя дійсно, якщо не виніс рішення, проводить у нарадчій кімнаті увесь свій робочий день, аналізує матеріали справи, але по закінченню може поїхати спати додому.  Але сама нарадча кімната - це часто не якесь конкретне обособлене місце, а маленька кімнатка без туалету чи особистий кабінет судді. У випадку із Соколовим схоже що так і є - табличка про те, що суддя в нарадчій кімнаті, висить на дверях його ж кабінету.

 "Нарадча кімната – це звичайний кабінет, навіть без туалету, - розповідає Depo.ua на умовах анонімності суддя з кількома роками стажу. – В заможніших судах може бути власний туалет (у нарадчій кімнаті, - ред.), в бідніших - на поверсі, а в зовсім бідних - на вулиці. З обстановки там може бути комп, якщо суддя його купив, і книжкова шафа. В мене ще є кімнатка два на півтора, там вішалка, мікроволновка і кулер".

Нарадча кімната Луцького міськрайонного суду. Приміщення суду збудували у 2017 році.

Часто в якості нарадчої кімнати використовується просто кабінет судді, з якого він має вигнати всіх зайвих осіб і закритися на самоті, повісивши на двері відповідну табличку. "Вийшла в нарадчу кімнату" означає пішла до себе в кабінет і закрила двері на ключ", - додає наша співрозмовниця.

"В нарадчій кімнаті є стіл та стілець, це звичайни робочий кабінет", - пояснює інший суддя з периферії.

Нарадча кімната Липовецького районного суду Він­ницької області

"Відомо, що процесуальними нормами законодавства передбачені нарадчі кімнати, адже більшість судових рішень ухвалюються, постановляються та оформлюються в нарадчій кімнаті із дотриманням принципу таємниці. Очікуючи судове рішення, людина розраховує, що суддя або колегія суду виважено надає оцінку доказам в справі, оформлюючи та затверджуючи у формі судового рішення. Але у Липовецькому районному суді в одній із нарадчих кімнат облаштований спортзал… Тут чомусь знаходяться кушетка, ремені, еспандери та інші спортивні знаряддя", - прокоментувала те, що ви побачили на цьому фото регіональний координатор взаємодії з громадськістю Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в Центральних областях Наталя Гурковська.

За словами судді Малиновського районного суду міста Одеси Олександра Гарського (це той що у своїх вироках зобов'язує дрібних крадіїв читати книжки) не кожне приміщення судів в Україні має належним чином обладнану нарадчу кімнату, а у випадку наявності її в приміщеннях судів, вона не відповідає не тільки змісту такої кімнати (окреме приміщення до якого має доступ лише судді, та яке знаходиться під відповідною охороною), але й не забезпечує загальновідомих умов (відсутність, комп’ютерної техніки; техніки для друкування рішень; відсутність санітарних умов тощо).

"Як правило судді обговорюють рішення у службових кабінетах, в яких є всі засоби зв’язку (інтернет, телефон), оскільки важко собі уявити, що при кожній нараді, судді фізично позбавляють себе інтернету та службового телефону", - саркастично зазначає він.

В столичних судах все буває краще, в нарадчій кімнаті може виявитися окремий туалет, зручний диван, кавоварка і міні-холодильник. Інколи нарадча кімната київського служителя Феміди виглядає не гірше за президентський кабінет. Це кадри з журналістського розслідування Слідство.інфо, на яких можна помилуватися нарадчою кімнатою ОАСК - Окружного адміністративного суду Києва.

Але загалом це знову ж таки звичайний кабінет, в який суддя може заходити зі своїм телефоном і вільно спілкуватися з ким йому треба. Ніякого контролю над ним, типу камер спостереження там нема.

Цікаві історії з нарадчої кімнати: смерть судді і ревнощі до дружини-судді

В процесі дослідження теми ми знайшли цікаву публікацію, здійснену в рамках проекту Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) "Справедливе правосуддя" у співпраці з Національною школою суддів України і надруковану в 2015 році.

В ній, крім іншого, під заголовком "наживо" використані думки суддів різного віку, із різним життєвим та професійним досвідом. Чимало вони розповіли і про нарадчі кімнати. Наприклад оця цитата дає зрозуміти, що користуватися телефонами в нарадчій кімнаті вважається нормальною справою

 "Звичайно, важливо те, як судді вищого суду будуть себе поводити, але важливо також, як молодий суддя може звертатись і що він повинен вивчити і мати на думці. І порадою для молодого судді буде те, що перш ніж звернутись до суді апеляційного суду за консультацією, він має вивчити справу, вивчити закон, вислухати сторони, але не сідати за телефон і з нарадчої кімнати розповідати, що у мене тут така справа…"

А в цій цитаті йдеться про те, що нарадча кімната – це процесуальний засіб, щоби зробити перерву в засіданні

"Поки сумніваюсь у чомусь, ніколи не вийду на рішення або на вирок. Використовуватиму процесуальні засоби, щоб оголосити перерву: чи то для підготовки до дебатів, чи то для огляду речових доказів. Рішення має визріти, і має бути абсолютна впевненість у тому, що всі докази досліджені//Є хитрощі, які прямо передбачені законом, – це нарадча кімната. Крім того, завжди можна оголосити перерву, не пояснюючи причин, – це передбачено в кодексі. Це дає можливість піти і з’ясувати, де ж криється істина, прочитати будь-який закон і продовжити розгляд. І це нормально – ти не можеш знати всі положення всіх законодавчих актів напам’ять."

Про те, що суддя робить в нарадчій кімнаті. Але часто туди він заходить вже з майже готовим рішенням, бо справи розглядаються не один день і цей документ потроху складається.

"Перебування у нарадчій кімнаті – це невеличкий проміжок часу, впродовж якого необхідно сформулювати суть рішення, пославшись на норми права. Оскільки сьогодні технічними засобами фіксується процес, те, що проголосить суддя, виправити буде неможливо. Якщо він проголосить рішення, не вирішивши якусь позивну вимогу, чи інші помилки допустить під час проголошення, сторона може у будь-який момент це перевірити. Суддя ніколи не повинен вдаватися до різних виправлень, дописувань і т. п. Законодавець передбачив багато способів виправлення арифметичних помилок чи описок. Але якщо суддя вже проголосив рішення, то воно таким і є..."

Далі будуть три цитати, що ілюструють, зі слів суддів, закритість та відокремленість нарадчої кімнати. В першому випадку – від співробітників прокуратури

"Прокуратура традиційно вважалася "оком государевим". Прокуратура у радянські часи здійснювала нагляд за судом. Ми тоді м’яко ставились до цього. Але було так: що скаже прокурор, від того і треба було "танцювати". Бувало таке: суд робить перерву, всі пішли в нарадчу кімнату. І прокурор за ними. Тоді у людей складається таке враження, що всі разом пішли вирішувати справу. А казати прокуророві "не ходи" було не прийнято //До розгляду призначена кримінальна справа, прокурор прийшов на півгодини раніше, відкриває ногою двері і заходить до кабінету. Я питаю: "У чому річ? Ми будемо слухати справу у такому-то залі". – "Ну, а я прийшов раніше". – "Вийдіть", – кажу. Люди сидять під кабінетом, я відкрила двері і повторила: "Вийдіть, будь ласка. Ви прийшли раніше, тому до початку засідання будете чекати, тут чи в іншому місці, але не у мене в кабінеті. Справа буде слухатися в такому-то залі."

Про те, як робота в нарадчій кімнаті впливає на стосунки в родині судді. Складно в це повірити, але як виявилося, декому приходить на думку, що зачинившись в нарадчій кімнаті судді різної статі кидаються на одне одного з метою негайно вчинити коїтус.

"Що стосується моєї родини, то тут розмова окрема. Сім’ю я створила, коли вже було тридцять років. Народила сина. Чоловік не дуже поділяв мої проблеми, пов’язані з роботою, не зовсім розумів, наприклад, що в нарадчій кімнаті за зачиненими дверима з двома чоловіками-суддями можна розглядати справи, а не займатись чимось іншим. Його дратувало, що він з дитиною вимушений був чекати під дверима, поки я закінчу роботу"

А бувало і таке, що ізольованій в нарадчій кімнаті суддя почувався зле і помирав, і ніхто не встигав йому допомогти бо не мав права туди заходити. До речі, пам’ятаєте як півтора дні тому представники "Євросолідарності" забили на сполох, запідозривши, що судді Соколову, який знаходився в кімнаті вже кілька годин, стало зле.

"Слід сказати відверто, що робота судді дуже часто створює умови для розвитку стресу. Звісно, суддя зобов’язаний слідкувати за своїм здоров’ям. Мені пригадується випадок, як суддя в одному із районних судів у нашому регіоні, розглядаючи справу, пішов у нарадчу кімнату, і там у нього стався інфаркт. На жаль, врятувати цю людину вже не змогли. Його роботі в суді передувала робота в органах внутрішніх справ, звідки він ще молодою людиною вийшов на пенсію за станом здоров’я, і після цього його обрали суддею. Цей чоловік вважав, що робота в суді не створює таких стресів, як у міліції. Але життя розпорядилося по-своєму…"

Про балачки і серйозні розмови в нарадчій кімнаті

"У моїй практиці було таке, що маємо приймати рішення, а суддя-колега каже: "А він мені не сподобався". Ви розумієте? Або ж: "Він себе розв’язно поводив". Чи стрижка не така, чи одяг. Пригадую, підсудний був такий патлатий, а в колегії жінка-суддя, і він їй не сподобався: "Він патлатий". Ми маємо як судді зізнатися, що ми часто обговорюємо не те у нарадчих кімнатах. Коли ми радимось, ми часто обговорюємо не тільки юридичні підстави, а й інше. А скільки разів доводилось чути, коли колега каже: "Та я знаю цю людину, мені розповідали про те й те". Або "Ми вже слухали справу з цим чоловіком, і він там такий-розсякий". І це впливає, свідомо чи несвідомо, на те рішення, яке ми приймаємо у справі"

Позбавитися нарадчої кімнати, щоби працювати швидше

Фраза "Суд виходить до нарадчої кімнати" є такою ж частиною ритуалу як вигук "Встати, суд іде", мантія і нагрудний знак судді. Але як ми вже трохи розібралися, нарадча кімната на практиці часто є не зовсім тим, чим має бути. І є судді, які пропонують упразднити цей інститут.

Суддя Гарський. Фото: yaizakon.com.ua

На думку судді Олександра Гарського, ухвалення судових рішень у нарадчій кімнаті є рудиментом радянських часів.

Вперше термін нарадча кімната з’являється в радянському КПК 1922 року: "Після закінчення дебатів сторін, але до видалення суду в нарадчу кімнату, сторони мають право подати суду в письмовому вигляді запропоноване ними формулювання обвинувачення, в залежності від даних судового слідства". Потім КПК багато разів змінювався, але нарадчої кімнати це не стосувалося. В 1961 році було встановлено таємницю наради суддів, яка полягає у нараді в окремому приміщенні.

"Фактично у радянське законодавство в частині наради суддів та постановлення вироку були імплементовані норми зі Статуту кримінального судочинства 1864 року. І хоча в радянські часи суд присяжних був ліквідований, законодавчий інститут нарадчої кімнати залишився, як частина минулого законодавства Царської Росії. Нажаль при прийнятті нового КПК 2012 року, його автори не звернули уваги на те, що трансформація цього інституту, як частини кримінального процесу, станом на сьогодення прийняла форму імітації таємниці наради суддів (судді), яка не відповідає ані змісту судової діяльності ані реальному життю"

На думку Гарського, інститут нарадчої кімнати в чинному КПК перешкоджає ефективному правосуддю. В кожного судді  -надто мало часу для того, щоби уходити до нарадчої кімнати, тим паче що для прийняти рішення вона йому не потрібна, бо в більшості випадків, виходячи на завершальну стадію кримінального процесу, суддя вже має сформовану думку. "Навіть коли провадження розглядається колегіально, не має жодних перешкод обговорити правову позицію із суддями заздалегідь, у будь-який час, у будь-якому службовому приміщенні. Відповідно і текст остаточного судового рішення виготовляється як правило заздалегідь, для того, щоб зменшити час знаходження у формальній нарадчій кімнаті, що в свою чергу необхідно для подальшого розгляду десятків інших кримінальних проваджень. У випадку самостійного прийняття рішення, взагалі створюється парадокс, коли судді не має з ким радитись, але він повинен закритись в окремому приміщенні, щоб ухвалити судове рішення", - пояснює Гарський.

На думку судді, скасування інституту нарадчих кімнат суттєво пришвидшить розгляд справ, розвантажить суддів і захистить судовий процес від будь-яких зловживань, адже сучасне судочинство передбачає повну відео та аудіофіксацію процесу. На відміну від процесу роботи судді в нарадчій кімнаті.

Читайте також: Хто такий і кого раніше судив суддя Соколов, який веде справу Порошенка