Сумнівна дипломатія: Чому країна має дізнатися не лише про вояжі зятя Тимошенко

Минулого тижня блогер Семен Кабакаєв повідомив, що зять лідерки "Батьківщини" Артур Чечьоткін часто відвідує Мінськ, де, ймовірно, веде переговори з представниками російського уряду. За його інформацією, Чечьоткін вже сьомий раз полетів у столицю Білорусі з початку року. А вчора народний депутат від "Блоку Петра Порошенка" Іван Мельничук з трибуни Верховної Ради зажадав від лідерки БЮТ пояснень щодо регулярних візитів її зятя до російської столиці. Дійсно, багато українців проклали шлях у Москву через Мінськ. Проте у даному випадку прозвучали конкретні звинувачення, від яких так просто не відмахнешся.

Нагадаємо, донька Юлії Тимошенко Євгенія стала дружиною одеського бізнесмена Артура Чечоткіна 27 грудня 2014 року. В ЗМІ неодноразово писали, що другий зять Тимошенко є особою доволі впливовою. Проте у великій політиці він не світився. І ось - гучний скандал з непередбачуваними наслідками.

Тему про "човникову дипломатію" підтримав інший представник фракції БПП Олександр Бригинець. Він також зажадав від Тимошенко інформації про поїздки її родичів до Москви. У відповідь нардеп від "Батьківщини" Іван Крулько спільно з колегами по фракції виголосив у сесійній залі заяву, в якій спростував згадану інформацію і назвав тих, хто публічно висловлюється на цю тему, "песиками, яким дали темники з Банкової". Тобто, відповідь у стилі "сам дурак". Хоча, очевидно, польоти українців до Мінська фіксуються прикордонниками, могли бути зафіксовані і вояжі Чечоткіна до Мінська. Інша справа – невідомо, що він там робив.

Стилістика заяв підтверджує прогнози про гігабайти компромату, які будуть вилиті на конкурентів у боротьбі за президентське крісло. Дорікнувши фракції БПП використанням заборонених прийомів, Крулько тут же сам вдався до них і атакував родину чинного глави держави. Що ж, показувати зуби наші політики вміють. От би до цього ще й документальні підтвердження, що Чечоткін нікуди не літав. І ні з ким не контактував. Поки ж можемо лише припускати, для чого могли бути зустрічі без чужих очей у сусідніх столицях.

З огляду на періодичне використання специфічних пропагандистських штампів і кліше у публічній риториці Тимошенко, таємничими співрозмовниками уявляються російські політтехнологи, які через зятя можуть передавати рекомендації щодо формування того чи іншого суспільного дискурсу одному з кандидатів у президенти України. Чого тільки варта скандальна заява Юлії Володимирівни про шляхи завершення війни на Донбасі та особу чинного президента України.

Інша версія вояжів Чечоткіна – бізнесові інтереси родини Тимошенко. Вона теж потребує чіткої аргументації чи підтвердженого документами спростування. Адже опозиція регулярно нападає на владу за торгівлю з країною-окупантом. Мати якісь бізнес-стосунки з росіянами для політиків – моветон.

Загалом же ця історія може виявитися навіть корисною для українського суспільства – якщо стане інформаційним приводом для публічної дискусії про моральність неафішованих візитів та інших контактів вітчизняних політиків із країною, з якою у нас триває війна. Більше того: може, настав час дізнатися, хто поіменно з наших публічних персон – політиків, експертів, бізнесменів – мандрує до Мінська, а звідти до Москви. І з чим вони повертаються до Києва. Аби потім окремі історії не витягали з кишені перед президентськими виборами.