Справа Лусваргі: Що СБУ робити з С14 та Карасем

Абсурдна історія із бразильським бойовиком Рафаелем Лусваргі продовжується. Проти лідера націоналістів С14 Євгена Карася, під керівництвом якого ті здійснили громадське затримання бойовика Лусваргі 4-го травня біля бразильського дипконсульства у Києві і доправили в СБУ, відкривають кримінальне провадження та починають досудове слідство. Ініціатор - адвокат Лусваргі Валентин Рибін, який ще 11 травня звертався до суду з вимогою порушити справи за стяттями 258 ("Терористичний акт") та 146 ("Незаконне позбавлення волі або викрадення людини") ККУ. До цього він звертався в СБУ, щоправда там його звернення буцімто лишилося без відповіді. 18-го травня суддя Шевченківського райсуду Мартинов відповідне рішення ухвалив.

Звинувачення в "терористичному акті" Рибін пояснює тим, що на його погляд "тероризм" - це дії, направлені на примушення, у тому числі державних органів, ухвалення тих чи інших рішень. Мовляв, затримання Лусваргі націоналістами примусило суд розпочати раніше розгляд справи бразильця ще й взяти його під варту. Павлоградський міськрайонний суд 7-го травня арештував бойовика на 60 діб без можливості внесення застави.

У заяві Рибін розписував, що націоналісти під керівництвом Карася, принижували Лусваргі, завдавали тілесних ушкоджень, коли вели в СБУ. Юрист, посилаючись на українське законодавство, стверджував, що Лусваргі не могли позбавити волі всупереч Конституції без рішення суду, як і будь-яку іншу людину, якій свобода гарантована. Бразилець же перебував на волі і жив у Покровському Голосіївському монастирі УПЦ МП цілком законно згідно Ухвали Печерського райсуду від 15.12.2017-го. І очікував чергового засідання по його справі, яке мало відбутися в червні. Аж раптом його там помітили журналісти "Радіо Свобода", давши привід діяти націоналістам.

Рибін відомий тим, що захищав харківську роту "Беркуту", ГРУшників Александрова та Єрофеєва.

Що взагалі сталося

Найманець "Л-ДНР" Рафаел Лусваргі був затриманий СБУ 6 жовтня 2016 року в аеропорту "Бориспіль".

Він летів з Бразилії, щоб влаштуватися на легальну роботу в Україні, отримавши таку пропозицію. Щоправда, це була пастка СБУ, завдяки якій вдалося виманити бойовика з Бразилії, куди він поїхав, очевидно, навоювавшись.

25 січня 2017 року бразилець був засуджений до 13 років ув'язнення з конфіскацією за обвинуваченням у вчиненні особливо тяжких злочинів, передбачених ч. 1 ст. 258-3 та ч. 2 ст. 260 КК України (участь у терористичній групі чи терористичній організації", "участь у діяльності не передбачених законом збройних формувань").

Вже 17 серпня 2017 року київський Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції щодо Лусваргі та відправив справу бразильця на повторний розгляд через порушення правила підсудності. Справа в тому, що Лусваргі мали б судити в Павлоградському міськрайонному суді на Дніпропетровщині, оскільки він проходить по боях за Донецький аеропорт, який розташований на території Київського району Донецька. У нас є Закон, який визначає взаємозаміну судів на території "Л-ДНР", судами на підконтрольній території. Відповідно, замість Київського районного суду міста Донецька справи має слухати Павлоградський міськрайонний суд у Дніпропетровській області. У випадку з Лусваргі, його справа одразу мала б розглядатися цим судом, а не Печерським у Києві.

Втім, 12 жовтня Печерський райсуд Києва продовжив запобіжний захід для Лусваргі на два місяці арешту в одиночній камері.

А 14 листопада суд першої інстанції скерував справу до Вищого спеціалізованого суду з цивільних та кримінальних справ. Арешт Лусваргі продовжили до 12 січня 2018 року.

У грудні стало відомо, що Лусваргі включений у список на обмін полоненими з ОРДЛО. Для цього суд мав змінити йому запобіжний захід. Це зробив Печерський райсуд, знявши з нього арешт і передавши під особисте зобов'язання. Схожа історія була зі звільненим росіянином Євгеном Мефьодовим. Його теж звільнили, планували обміняти, але коли обмін не відбувся, іноземця повернули під арешт. А от про Лусваргі чомусь забули. У бразильця забрали документи, бразильське посольство ним взагалі не опікується, але по Києву він пересуватися міг вільно.

Ще 20 лютого колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду постановила направити справу Лусваргі до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області. Тепер він і продовжить займатися цією справою.

Феодалізм в дії

Законодавча казуїстика навколо Лусваргі і діяльність націоналістів у котрий раз підкреслюють важливість реформування судової системи. А також демонструють "український феодалізм", який став наслідком корумпованості і недовіри, породивши панування думки, що суди може замінити натовп.

Україна ратифікувала Європейську Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 17 липня 1997 року. Цей документ означає, що всі українські суди зобов'язані виконувати рішення Європейського суду з прав людини і платити штрафи за порушення у ході суду та розслідування справ. Перед Євро-2012 влада прибрала з Києва декілька таборів ромів без рішення суду. Ті поскаржилися до Європейського суду і виграли процес. Оскільки, без судового рішення не можна було нікого прибирати.

З Лусваргі історія дуже схожа. Станом на 4 травня, коли націоналісти С14 і Нацкорпусу затримували бойовика, не було рішення суду про його арешт. Відповідно, на волі він перебував цілком законно. І претензії тут до суду, який після "обміну", який не відбувся, не повернув бойовика за грати. Виходить, що націоналісти справді порушили українське законодавство, позбавивши Лусваргі волі.

"Народний тиск" на суди в нас вже давно став трендом. Згадати можна і справу "тітушки" Крисіна, причетного до вбивства журналіста Веремія, якого спочатку Шевченківський райсуд засудив до 4 років умовно (термін скоротили до 2 років), а потім, під тиском активістів, Дарницький райсуд ув'язнив на 2 місяці без права внесення застави. Святошинський райсуд взагалі розгромили прихильники Коханівського, а Вищий спеціалізований суд України випустив з СІЗО прикордонника Сергія Колмогорова, якого раніше в Маріуполі засудили до 13 років ув'язнення за вбивство жінки на блокпосту. Додати сюди можна і справу "баті" Лихоліта з "Айдару". Коли Печерський райсуд ухвалив попереднє рішення про його арешт прихильники Лихоліта заблокували Хрещатик, погрожуючи третім Майданом. У суд приїхав сам генпрокурор Луценко, який дав указівку підлеглому представнику обвинувачення погодитися на пом'якшення запобіжного заходу. В чомусь схожа ситуація була з Бубенчиком, якого взяли на поруки нардепи.

Якщо говорити про покарання для С14, Карася та інших націоналістів через затримання Лусваргі, то воно виглядає малоймовірним. За словами "нациків", в СБУ їм за Лусваргі подякували. Більше того, неформально організацію підозрюють у співпраці з силовиками та СБУ. Сам Карась навіть про співпрацю говорив. А відомий АТОвець, волонтер Дмитро Резніченко називав Карася "агентом СБУ". Чи є це правдою ми судити не беремося. Але на фоні таких розмов досить кумедно, що спецслужбу суд зобов'язав відкрити справу проти Карася, який доправив їм Лусваргі на початку травня.

Швидше за все, справи відкрили показово, бо ми ж держава правова. От тільки є підозра, що слідство триватиме довго і без шансів для Рибіна. СБУ ж варто зробити висновки з історії, і якщо вже і справді є співпраця з націоналістами, то не треба аж так "палитися".

В цілому, картина дуже сумна і подібної казуїстики в нас, схоже, буде дедалі більше. Бардак із судами влаштовує всіх. Він дає можливість для маневру всім учасникам гри. На суд, як у часи феодалізму, можна впливати натовпом. Хто приведе під стіни більшу ватагу свідків чи "бійців", той і правий. От тільки про систему права в таких ситуаціях не йдеться.