Чергове "просте рішення": Чи погодиться ООН визнати ФСБ Росії терористичною організацією

Авторами законодавчої ініціативи №6001 із назвою "Проект Постанови про звернення Верховної Ради України до Ради Безпеки Організації Об'єднаних Націй про визнання Федеральної служби безпеки Російської Федерації та Головного управління Генерального штабу Збройних сил Російської Федерації терористичними організаціями" є депутати-мажоритарники від фракції монобільшості Олег Дунда (91-ий округ у Київській області), Олександр Аліксійчук (округ №154, Рівненщина) і Георгій Мазурашу (округ №203, Чернівецька обл.) та їхні колеги з групи "Партія "За майбутнє" Ігор Гузь (округ №19, Волинська область) і Тарас Батенко (123-ій округ, Львівщина). Такий підбір авторів-мажоритарників натякає на бажання нардепів "засвітитися" перед своїми виборцями як безкомпромісні патріоти, нещадні до ворогів Вітчизни.

Цього вівторка, 7 вересня, проєкт отримано парламентом і спрямовано на розгляд керівництва. До внесення на розгляд профільного комітету Ради і тим більше у сесійну залу ще дуже далеко, якщо взагалі дійде з огляду на зміст депутатської ініціативи. А вона коротка, як постріл, - її текст вклався у неповну сторінку. Передбачає цей законопроєкт три моменти:

• визнання Верховною Радою України Федеральної служби безпеки РФ і Головного управління Генштабу Збройних сил Росії терористичними організаціями;
• затвердження звернення ВР до Ради безпеки ООН про визнання згаданих російських інституцій терористичними організаціями;
• доручення голові Верховної Ради невідкладно направити відповідне звернення до ООН.

До проєкту додано текст звернення Верховної Ради до Ради Безпеки ООН. Він трохи довший, складається з трьох сторінок тексту і 770 слів.

Не будучи певними, що твердження "все геніальне – просте" працює у цьому випадку, спробуємо розібратися у реалістичності депутатської ініціативи. Дунда і Аліксійчук – депутати загалом дуже продуктивні, їхні підписи серед колективів авторів стоять під десятками законопроєктів із різних сфер – від економіки, змін до Бюджетного кодексу, питань екології і місцевого самоврядування і захисту бджіл – аж до засудження ісламської організації ХАМАС та визнання її терористичною.

А от коли Дунда і Аліксійчук творять у парі, з-піж їхніх пер виходять справжні законотворчі несподіванки. Уже не вперше згадані нардепи виносять на суд суспільства проєкти доволі цікавого змісту. У січні 2021 року вони зареєстрували законопроєкт №4640, яким пропонували фактичне запровадження в Україні подвійного громадянства:  українці, окрім чиновників і депутатів, змогли б набувати паспорти інших держав, а іноземці – отримувати український паспорт без втрати громадянства своєї країни. Той проєкт так і не було розглянуто Радою.

У березні цього року ці ж двоє авторів подали проєкт закону №5258 про засудження ідеології "руського міра". Стан його проходження – досі "опрацьовується в комітеті".

Ще більшої відомості набув інший законопроєкт згаданого творчого тандему, №0095. Він з’явився у березні-2021 й передбачав не багато не мало – денонсацію угоди між Україною і Росією щодо перебування на території нашої держави Чорноморського флоту РФ. Мало того, що такі масштабні ініціативи, за усталеною практикою, надходять до Ради від президента або уряду. Законотворчий тандем Дунда-Аліксійчук, схоже, спробував скористатися хвилею уваги до "харківських угод", здійнятою Радбезом, який саме тоді доручив СБУ вивчити обставини скандального голосування 2010 року у ВР за "харківські угоди". Згадана депутатська ідея не дійшла до розгляду на одному з пленарних засідань Ради.

Читайте більше: Денонсація "харківських угод": Як "слуги" можуть підставити Україну, намагаючись показати себе більшими патріотами, ніж попередники

Цікавим автором проєктів, лише поодинокі з яких стають законами, є й колишній спортивний журналіст із Чернівців, а нині "слуга народу" пан Мазурашу. Як законодавець він переймається проблемою продажу сигарет та алкоголю у супермаркетах (законопроєкт №5805, із липня цього року розглядається в комітеті), пропонує запровадити адміністративну відповідальність за пропаганду гомосексуалізму та трансгендеризму (минулорічний проєкт №3917, знято з розгляду) чи створенням можливості відкликання нардепа за народною ініціативою (законопроєкт №3972, повернуто на доопрацювання).

Отже, у випадках, коли згадані народні обранці є самостійними, а не в складі велетенських колективів авторів, творцями законопроєктів, - вони, по-перше, стають надзвичайно креативними, а по друге - всі їхні креативи так і залишаються під сукном. Візьмемо на себе сміливість спрогнозувати, що така ж доля чекає і на нинішній законопроєкт цих авторів, до яких доєдналися нардепи із "За майбутнє".

На таку ж думку наштовхує і побіжний аналіз фактичної частини проєкту закону №6001. Ще після збиття малайзійського боїнга в небі над Донбасом влітку 2014 року тогочасна українська влада вдалася до спроби домогтися від міжнародних організацій офіційного визнання терористичними організаціями самопроголошених "ДНР" і "ЛНР". Президент Петро Порошенко звертався з відповідним проханням до США і ООН, а Генпрокуратура України визнала ці організації "терористичними" ще до авіакатастрофи. Але тоді заплановане офіційним Києвом не вдалося. Річ у тім, що на рівні ООН, інститутів світової дипломатії чи окремих держав – лідерів сучасного світу такі рішення дуже довго дискутуються, тому що визнання тієї чи іншої організації терористичною зазвичай має наслідком санкції щодо членів цих організацій, а також осіб і країни, які їм сприяють.

На рівні окремих держав зробити це простіше, ніж через ООН. Сім років тому тодішній голова комітету Верховної Ради з європейської інтеграції Григорій Немиря пояснював, що кожна країна, відповідно до своєї юрисдикції ухвалює рішення про визнання організації терористичною. Зазвичай це відбувається, коли від дій терористів страждають громадяни цих країн. Така практика є, скажімо, в США, де терористичними визнані понад 60 організацій з різних кутків світу, трохи менше – у "чорному списку" Великої Британії. Між іншим, Росія має свій список з 19 "терористичних організацій", визнаних такими Верховним Судом країни, що сама є агресором.

Складніше з цим на рівні ООН. При визначенні ставлення до "терористичних організацій" ООН спирається аж на 14 міжнародних документів. Обов’язковою умовою визнання організації терористичною є згода всіх 15 держав – членів Ради безпеки Організації об’єднаних націй. Це вкрай складно. Досі до списку терористичних ООН вдалося віднести переважно ісламські "Аль-Каїду", "Фронт аль-Нусра", "Боко Харам" і деякі інші.

Звідси випливає, що технічно можливо визнати ФСБ і російський Генштаб терористичними організаціями (хоч підстав для цього їхня діяльність і дала більш ніж достатньо) хіба що на рівні нашої держави. Але в такому разі логічним наступним кроком має бути визнання й Росії державою-терористом.

Подібні законопроекти дратують країну-агресора, і це добре. Та з огляду на відсутність механізмів їхньої реалізації призначені вони радше для піару самих авторів.