Сорос, Пінчук, Коломойський: Хто найбільше виграє від реформ нового уряду

Тимофій Милованов – фігура достатньо відома. Три роки тому Верховна Рада призначила його членом Наглядової ради Нацбанку терміном на 5 років. До того часу він вже заявив про себе і як економіст, і як громадський діяч. Пан Милованов отримав два дипломи магістра в Україні – у столичній політехніці і Могилянці – ступінь магістра економіки в Київській школі економіки, ступінь PhD з економіки в Університеті Вісконсин-Медісон в США. Викладав в Пенсільванському університеті, університеті Бонна та університеті Пітсбурга. Майбутній міністр є співзасновником аналітичної платформи VoxUkraine. А ще – його пов’язують з американським фінансистом і філантропом Джорджом Соросом. У якого неоднозначна репутація в багатьох країнах. У тому числі і в нашій.

Заступниками Милованова ЗМІ називають Павла Кухту і Дмитра Романовича. Обидвох також включають в орбіту Сороса в Україні. Кухта – програмний директор партії "Голос", балотувався за списком політсили Святослава Вакарчука під №25, але до парламенту не пройшов. Працював радником при Кабінеті міністрів, входить в стратегічну консультативну групу з підтримки реформ в Україні (SAGSUR), член наглядової раду індексу моніторингу реформ iMoRe від VoxUkraine, тобто, добре знайомий із Миловановим, вважається фахівцем із фіскальної політики. У XVIII скликанні ВР був помічником на громадських засадах нардепів Ігоря Луценка з "Батьківщини" і Ярослава Маркевича із "Самопомочі". Нагадаємо також, що група SAGSUR була створена за ініціативою Петра Порошенка і Володимира Гройсмана у квітні 2016 року. Її очолили Лешек Бальцерович та Іван Міклош, які прославилися своїми реформами у, відповідно, Польщі та Словаччині.

Інший потенційний заступник Милованова Дмитро Романович також балотувався від "Голосу", але його 33-й номер у списку не дав можливості отримати депутатський мандат. Радник міністра економічного розвитку і торгівлі. Вважається фахівцем з питань бізнес-клімату, дерегуляції, технічного регулювання, розвитку МСБ. У 2015-2016 роках був проектним менеджером реформи Дерегуляція в Національній раді реформ. З 2002 по 2015 роки працював в інвестиційній і фінансовій сферах. Має ступінь магістра з економічної кібернетики Харківського державного економічного університету. Як і Вакарчук, навчався в університеті Стенфорда.

Ще один цікавий факт: за інформацією ЗМІ, всі троє також мають стосунок до гендиректора інвестиційної компанії Dragon Capital Томаша Фіали, якого, у свою чергу теж пов’язують з Соросом. Його поряд із олігархом Віктором Пінчуком називали серед спонсорів "Голосу". У партії Вакарчука, звісно ж, все заперечували. Також відомо, що у Фіали давній конфлікт із керівником президентського Офісу Андрієм Богданом. Що, однак, не завадило Тимофію Милованову організувати навчання Зе-депутатів у Трускавці.  

В експертних колах в цілому схвально поставилися до можливого призначення Милованова та вище названих заступників. Тим більше, що і Олексій Гончарук, якого, за даними ЗМІ, в команду Зеленського привів Богдан, пов’язаний із тими ж групами впливу, за рахунок коштів яких в Україні працює широка мережа організацій, котрі в народі звуть просто – "грантоїди". Критики ж призначення у виконавчу владу цих людей наголошують: йдеться про агентів іноземного впливу та лобістів бізнес-інтересів окремих західних, у першу чергу, американських політико-фінансових кіл.

Із тих кадрових розкладів в уряді, які на слуху, стає зрозумілим, що представники цих кіл от-от зірвуть джек-пот: прем’єр, міністр економіки, міністр фінансів (головною претенденткою на цю посаду називають Оксану Маркарову), тобто, весь економічний блок Кабміну. Сюди варто додати Айвараса Абромавічуса, який очолює наглядову раду "Укроборонрому". Залишилося отримати "свого" міністра юстиції, поставити кілька людей на важливі пости в Міненерго і МінАПК, і можна святкувати тріумф. Принаймні, ці люди зможуть забезпечити ті правила гри на ринку, які будуть зрозумілі цим політико-фінансовим колам. Назвемо їх інвесторами, чиї інтереси трохи більші, аніж просто вкладати гроші в нашу державу.  

Але фокус у тому, у що вони планують вкладати гроші, і як це вплине на подальшу долю країни та її громадян. Які на двох поспіль виборах проголосували за "зелених", чим дали згоду на шокові реформи, прихильниками котрих можна назвати людей, чиї імена фігурують в якості нових урядників. Та розуміння цього прийде трохи пізніше.

Неважко здогадатися, що серед пріоритетів цієї команди стануть речі, які у короткій перспективі здатні суттєво вплинути на ріст ВВП – приватизація землі і державних підприємств, а також захід іноземних компаній у вітчизняну енергетику. В одному з інтерв’ю Гончарук казав: "Реформи — це дуже конкретні зміни: відкриття ринку землі і вільний оборот капіталів, нормальний доступ до електромереж і рівний доступ до природних ресурсів". Начебто все правильно, однак "фішка" у тому, кому дозволять купляти землю та підприємства, а кому – ні. Адже у сприятливих для себе правилах гри зацікавлені й олігархи, які стоять за Зе-командою або лояльні до неї – на слуху імена Ігоря Коломойська та Віктора Пінчука – та глобальні іноземці гравці, такі, як згаданий вище Сорос.

Depo.ua вже описував історію з конкурсом із розробки і видобування нафти й газу на найбільшій за площею ділянці "Дельфін" на Чорноморському шельфі. Конкурс виграла американська компанія Trident Black Sea, що на 90% належить Trident Acquisitions Corp, ключовим акціонером якої ЗМІ називають Іллю Пономарьова – колишнього депутата Держдуми Росії, який емігрував до України. Уряд поставив під сумнів результати цього конкурсу, однак на сьогоднішній день про якісь зрушення у цій справі не чути. Хоча в соцмережах писали про нібито зацікавленість в цій історії Ігоря Коломойського.

А днями в Телеграм-каналі "Разведчик" з’явився аудіозапис, на якому начебто пан Пономарьов обговорює з якоюсь особою можливість вкладення мільярда доларів в українські родовища на Одещині та західній Україні. У цій розмові фігурує й прізвище Сороса. Тому буде дуже цікаво подивитися за розвитком подій і навколо конкурсу за "Дельфін". Адже поява у виконавчій владі людей, яких пов’язують з американськими інтересами, може суттєво вплинути на ситуацію.