Старт вакцинації – за місяць: Чи є ризик отримати російський "Спутнік V" і закриті кордони

Вакцину для України купуватиме Crown Agents: це зрада чи перемога

Посередник Crown Agents, який буде займатися закупівлею вакцин від коронавірусу, розповів деякі умови угоди. У релізі зазначено, що МОЗ оплатить послуги компанії після виконання всього контракту. Сума, перекладена урядом, має покрити всі операційні витрати. В Crown Agents зазначили, що зараз компанія працює з постачання вакцини від коронавірусу на британські заморські території, а тому вже має досвід перевезення вакцини від коронавірусу з урахуванням спеціальних умов для доставки і зберігання. Нагадаємо, 16 січня міністр охорони здоров'я Максим Степанов пообіцяв почати вакцинацію від коронавірусу вже в середині лютого. Того ж дня стало відомо, що Україна отримає близько 700 тисяч доз від китайської компанії Sinovac та 210 тисяч доз виробника Pfizer.

Поява іноземного посередника при закупівлі вакцини, який за свої послуги братиме 5-відсоткову комісію, здивувала та обурила навіть нардепів-"слуг", чий уряд нині керує країною. Один із обурених, Олександр Качура, цілком резонно зауважив: "Якщо ми говоримо, що закуповуємо вакцину на 3, 5 млрд, 5% – це 175 млн гривень. Немає розуміння, чому не можна проводити закупівлю через створене законом спеціальне держпідприємство (ДП "Медзакупівлі", – ред.), вартість утримання якого значно менше, ніж комісія іноземного посередника". Відомо, що у МОЗ і "Медзакупівель" - конфлікт, та чи мають від цього страждати громадяни, а держава – переплачувати посереднику?

Нагадаємо: державні закупівельники звинуватили міністерство в блокуванні своєї роботи і відсутності фінансування. На це у Степанова заявили, що не можуть ризикувати життями українців й змінять компанію, яка провозитиме вакцину до України. У "Медзакупівлях" неефективність своєї роботи спростували. Однак зрештою було оголошено, що купуватимемо ми антиковідну вакцину через компанію Crown Agents. Це повідомлення не залишило байдужими прихильників теорії "зовнішнього управління", адже державну компанію від закупівель відсторонили, віддавши перевагу британській. Та ще й тій, що працювала з МОЗом за часів Уляни Супрун, жорстку критику діяльності якої "зелені" підняли на свої передвиборні стяги у 2019 році. Серед іншого критикувалася і схема закупівель по лінії Міністерства охорони здоров’я через іноземні компанії. Логіка Мінздоров’я тоді була наступною: це дає можливість купляти необхідні ліки і вакцини без корумпованої української складової. І ще й зекономити. У той же час проти Супрун влаштовувалися цілі інформаційні кампанії, які втілювали ті ж адепти "зовнішнього управління", які і сьогодні на виду і на слуху.

То чому ж нинішня влада вирішила довірити справу Crown Agents? Зайдемо здалеку. Ще коли тільки точилися розмови про появу вакцини від COVID-19, наші можновладці затягли пісню про те, що багаті країни першими придбають ефективні засоби для щеплення. Ну, а нам, бідним, доведеться ставати в чергу. І сам Зеленський щось казав у цьому дусі. Тобто, від самого початку було обрано помилкову тактику: замість жорстко боротися за свій інтерес і вести чесну розмову з народом, приміром, пояснювати, чому краще купляти дорожчу але ефективнішу вакцину, влада пливла за течією, вдаючи із себе бідного родича, який також хоче, щоб йому щось перепало. Тому нема чого дивуватися посередництву при закупках британської компанії, що спеціалізується на поставках ліків та інших товарів до злиденних країн.

Що як не Sinovac: Чи може бути секретним планом МОЗ російський "Спутнік" 

Іноземний посередник при закупках – лише один момент. Насправді не найгірший, хоча 5% комісії - це чималі гроші. Другий момент: чому уряд, і це визнають навіть у фракції "слуг", затягнув із домовленостями про поставку вакцин? Справа у непрофесійності чи є й інші пояснення? Знову зайдемо здалеку. Фармакологія – величезний бізнес з вагомою політичною складовою. Тому у змагання за першість у винайденні вакцини від ковіду включилися десятки компаній по всьому світу. При цьому вони змагалися не лише у медичній складовій, а й у політичній підтримці. Завдяки якій зможуть охопити щепленням велику кількість людей, що дасть можливість дуже гарного заробітку. Коли вакцини з’явилися, розгорнулася боротьба за ринки. Тому зараз будь-які повідомлення про побічні ефекти від тієї або іншої вакцини, про домовленості про її закупівлю і формат такої закупівлі слід розглядати через призму інформаційної війни компаній-виробників та урядів, підтримкою яких вони залучилися. Простий приклад: у Бразилії визнали низькою ефективність китайського Sinovac, яким у лютому обіцяють колоти українців, а от у Туреччині "китайцем" вже щеплюються і масових бід там через це немає. Тобто, Китай програв змагання за бразильський ринок, але виграв боротьбу за турецький.

Чи можна було передбачити, що за щеплення українців точитиметься боротьба? Так. Попри бідність, про яку розповідали у Києві, наш ринок цікавий світовим виробникам вакцин багатомільйонним населенням. Одночасно він не цікавий з огляду на погану організацію роботи державних інституцій, їхню корумпованість, постійні внутрішні політичні чвари. Україні можна продати кілька мільйонів доз вакцини, але є висока ймовірність зриву навіть першого етапу щеплення, не кажучи вже про масштабну вакцинацію, і це ставить під сумнів її подальшу поставку до нашої країни. Інакше кажучи, одноразова акція солідним компаніям мало цікава. Ніби і є перспектива, та супутніх проблем багато. І ось тут у гру вступає Росія. В уряді регулярно спростовують можливість використання російської вакцини, однак звернення харківської компанії "Біолік" про державну реєстрацію "Спутніка" викликає підозру у подвійній грі вітчизняних можновладців.

Уявимо ситуацію, коли отриманий китайський Sinovac закінчиться, або ж, не дай Бог, у нього виявляться суттєві побічні ефекти. Що робити далі, чим щеплювати людей? Парламентські "слуги", посилаючись на уряд, запевняють, що ведуться переговори з іншими компаніями про поставку вакцин, але за умовами переговорів до підписання контракту назву конкретного виробника оголошувати не можна. Нехай буде так, повіримо. Однак у кожної з нині зареєстрованих вакцин є свої нюанси: якась не пройшла всі етапи клінічних випробувань, інша, як Pfizer, не лише дорога у виробництві, а й в обходженні – для її зберігання необхідна суттєво низька температура. У нас обіцяли, що виконають цю умову, без якої ми не зможемо зберігати вакцину у кількостях, необхідних для масової вакцинації, але як просуваються справи, невідомо. Компанії-виробники також зацікавлені у тому, щоб через порушення норм зберігання не було побічних ефектів від їх продукту, адже конкуренція за ринок нині неймовірна, тому виставлять свої вимоги й Україні. Єдина країна, яка не виставлятиме нам додаткових умов у цьому питанні – Росія. Їй просто політично потрібно повернутися в Україну.

Цього не буде? З висновками квапитися не варто. Доки офіційно не відмовлять у державній реєстрації "Спутніка" та під страхом санкцій не заборонять нашим підприємствам співпрацювати з росіянами у сфері виготовлення вакцин, залишається ризик того, що Росія якщо не прямо, то через схеми і кулуарні домовленості таки впарить нам свою вакцину від ковіду. Причому це може бути подано у той спосіб, що китайська закінчилася, британську чи американську ми купити не можемо через її дороговизну й складнощі при зберіганні, тому варіантів нема. Такий собі "план Б" - безвихідь, безнадія, безальтернативність.

Чи є небезпека через неправильну вакцинацію втратити безвіз

І, зрештою, третій момент. Хоча у ВОЗ виступають проти вакционалізму – а це не лише домінування заможних країн у питанні отримання вакцин, але й запровадження обмежень для в’їзду не щепленим особам, введення імунних паспортів чи паспорту вакцинованого - справа часу. Про такий документ кажуть і у нас. І тут виникає питання - якщо в Україні через численні скандали буде зірвано кампанію з вакцинації, або нас щеплюватимуть вакциною, що не викликає довіри в країнах ЄС, чи не втратимо ми можливість їздити за кордон. І не лише до Європи. Просто через недоступність нормальних вакцин для пересічних громадян.

Це загроза не тільки для сфери туризму, яка і так ледь клигає, а й для тисяч наших заробітчан. Навіть якщо країни, зацікавлені в наших працівниках, щеплюватимуть заробітчан наново прямо на кордоні, саджатимуть на карантин і випускатимуть лише в разі негативного тесту, за чий рахунок все це відбуватиметься? Хто оплачуватиме вакцину і проживання в карантині, чи погодяться роботодавці чекати протягом карантинного періоду?

Звісно, хотілося б вірити, що у лютому в нас розпочнеться вакцинація за зразком інших цивілізованих країн. Що наші політики та бізнесмени не шукатимуть, де вколотися за великі гроші затвердженою у світі вакциною (до речі, якось швидко вщух скандал з підпільним щепленням). Що значна кількість вакцин Pfizer, які мають надійти по програмі COVAX, не зникнуть за загадкових обставин в невідомому напрямку. І що істерія, яка вже нагнітається навколо якості вакцин і щеплення, не призведе до масових бунтів антивакцинаторів. 

Хотілося б вірити, що жодні імунні паспорти не загрожуватимуть безвізу, бо уряд домовився з Євросоюзом і там на українців не дивитимуться як на прокажених. Але ситуація настільки швидко змінюється,