Щастя для Мішеля: Чи переконав Зеленський президента Євроради, що Мінські угоди мертві

Візит президента Європейської Ради Шарля Мішеля до України, що відбувся в рамках його східноєвропейського туре, добігає кінця.

Цей візит – як і багато інших відвідин України європейськими посадовцями впродовж останніх двох місяців – був зосереджений довкола Донбасу. На що натякає навіть той факт, що Мішель прилетів не до Києва, а до Харкова, звідки негайно вирушив до прифронтового Щастя на Луганщині. Формально він туди поїхав, щоби "побачити вплив прямої допомоги ЄС у Щасті", пообіцяти, що ЄС цього року розпочне нову програму підтримки економічного розвитку та надання державних послуг в регіоні, профінансує нові пункти в'їзду-виїзду до непідконтрольних Україні територій (через які далеко не факт, що хтось зможе проїхати через заборону сепаратистів), і так далі.

Насправді ж Мішель вирушив у Щастя, скоріше за все, на наполегливе прохання з боку Банкової.

Якщо судити з програми візиту президента Європейської Ради, та із заяв українського президента, то Київ хоче донести до Брюсселя три повідомлення. Перше полягає в тому, що ситуація на лінії зіткнення погіршується, і без рішучих дій з боку ЄС можуть відновитися повноцінні бойові дії. Говорити ж на подібному тлі про можливість примирення з Росією є більш ніж недоречним – радше слід посилювати тиск.  

Друге повідомлення стосується того факту, що постійні заяви російської влади стосовно того, що "Київ виходить з Мінських домовленостей, оскільки не починає політичне врегулювання", не мають стосунку до реальності. Оскільки починати не тільки політичне врегулювання, але навіть стартові перемовини на цю тему з тим рівнем безпеки, який зараз на Донбасі, просто неможливо. В цьому європейські посадовці переконуються, просто навідавшись на Донбас – і Мішель не перший, хто проходить подібну екскурсію.

Третє повідомлення Києва для Брюсселя стосується того факту, що без масштабної допомоги ЄС відновлення інфраструктури і нормальної життєдіяльності навіть у прифронтовій зоні проблематичне.

Інші цілі цього візиту, звичайно, мали внутрішньополітичний характер – все-таки спільна поїздка "президентів України та Європи" майже що на передову може мати певний позитивний вплив на особистий політичний рейтинг Володимира Зеленського. Але то вже подробиці.

Чи вдалося Зеленському досягти поставлених цілей? Відповідь радше позитивна. За результатами візиту Мішель заявив, що, на його думку, "Росія не відповіла на ті політичні позитивні кроки, які зробила Україна для впровадження Мінських угод. Саме тому наші економічні санкції проти Росії залишаються. Росія є частиною цього конфлікту, а не посередником".

Втім, подальші рішення щодо тиску на Росію будуть ухвалюватися "разом з усіма  главами держав та урядів ЄС", зазначив Мішель. Прозоро натякаючи, що саме рівнодійна інтересів всіх цих глав держав та урядів і визначить подальшу геополітичну траєкторію ЄС стосовно конфлікту на Донбасі. Але Мішель додав, що його візит до України "має на меті підготувати такі рішення", а отримана в Україні інформація допоможе ухвалити "нову політику" ЄС щодо Росії.

На практиці, звичайно, говорити про радикальне нарощування санкційного тиску на Росію наразі не доводиться – через потужне російське лобі серед окремих членів ЄС та консенсусний механізм прийняття рішень. Але часті візити європейських посадовців на Донбас, безперечно, корисні – хоча б в якості дипломатичного маркера для Кремля. Яким можна і потрібно користуватися. Особливо, коли сепаратисти заявляють про готовність до "превентивного ведення вогню", а очільник української делегації в мінській ТКГ оцінює ситуацію, як початок ймовірного виходу російських найманців та проросійських бойовиків на Донбасі з режиму припинення вогню.