Розпуск Ради 2.0: Чому Зеленський може розігнати і цей парламент

Верховна Рада ІХ скликання "наривалася" на достроковий розпуск з самого першого дня. Монобільшість, яку сколотили з "юзіків", "коломойських" та інших "кнопочок", давала підстави говорити про свою нестабільність і схильність до зовнішніх впливів. Про те, що весільних фотографів, маловідомих шоуменів та другостатейних грантоїдів хитатимуть за допомогою грошових знаків - не говорив навіть лінивий.

Про ризики, які несуть неоднорість та рихлість "Слуги народу", знав і Зеленський разом зі своїм "мозковим центром", адже ще у перші дні каденції нового парламенту говорив про можливість розпуску " в разі чого".

Політичні мотиви

Ключове завдання, яке Зеленський ставив перед своїм найближчим політичним оточенням щодо встановлення жорсткого контролю за депутатським корпусом і унеможливлення розброду та шатань - виявилося проваленим. Ані позбавлення недоторканості, ані дисциплінарні покарання і показові прочуханки не забезпечили ефективного управління депутатами. Різні акули та падальники кружляють над несвідомими новобранцями і за будь-якої можливості намагаються відтяти частину політичної плоті президентської фракції. І не без успіху.

Водночас вал корупційних скандалів навколо президентської команди, викликаний внутрішніми конфліктами, конкуренцією та, будемо відтвертими, навіть війною кланів, наразі дає привід говорити про втрату монобільшістю своєї  функціональності. А це значить, що монобільшість стає нездатною виконувати покладені на неї завдання. 

Про ймовірність дострокових виборів вже заявив і один з ключових функціонерів "Слуги народу" Олександр Корнієнко. В інтерв'ю Українській правді він припустив, що "якщо буде турбулентність політична, я думаю, президент буде визначатися".

Звісно, статус Корнієнка змушує його тримати стрій, але і в його словах вже прозирає приреченість нинішньої Ради: "Я не бачу, що зараз є аж такі ознаки. Зараз ще є потенціал домовлятися, є потенціал командно працювати".

Але такі перспективи, незважаючи на мантри Корнієнка, вже вважають примарними навіть самі члени пропрезидентської фракції.

Наступним фактором, який стимулює президента якнайшвидше вирішувати питання з Радою - це його власний рейтинг. Він, нагадаємо, почав знижуватись і на сьогодні, за даними соціологічної групи "Рейтинг", опустився з 73% до 66%. Нефункціональна Рада є додатковим важелем тиску на рейтинг голови держави.

В той же час неефективність парламенту є своєрідним способом для президента відтягнути момент стрибка у рейтингову прірву оскільки дозволяє призначити парламент "крайнім" у відсутності невідворотного поступу реформ. Розпускаючи раду під приводом її неефективності Зеленський пролонгує тим самим очікування виборців.

Тим більше, що популярність Верховної Ради серед населення, традиційно не є високою. І навіть незважаючи на те, що рейтинг парламенту після останніх виборів підріс, виборець всеодно схвально сприйме черговий "розстріл" цього кубла - особливо, коли нинішнє корупціне бродіння перейде з тихої фази у активну і почне виплескуватись на президента та його коло недоторканих. Тому Зеленський постійно і повторює про свою готовність розпустити депутатів.

І крайньої токсичності Рада набуде в той момент, коли з'ясується звідки і в яких обсягах депутати владної партії отримують так звані "доплати". І тоді Зеленському вже точно доведеться позбуватись цього сумнівного активу. Поки що Банкова вирішила платити нардепам зарплату. Джерела повідомляють про щомісячні доплати від 5 до 15 тисяч доларів. Чи допоможе це нардепам втриматися від олігархічних спокус? Навряд.

Юридичні обставини

Перед тим, як розпускати Раду, Зеленському потрібно дещо змінити у виборчій системі. Якщо він піде на перевибори з нинішньою мажоритаркою, він навряд чи отримає більшість - навіть за умови повторення результату його партії, в округах зібрати аналогічний врожай буде значно важче. 

Тому Зеленський швидше за все чекатиме поки з Конституційного суду повернеться проект закону про зменшення кількості нардепів до 300 і закріплення пропорційної виборчої системи. А потім Рада імплементує ці зміни в Конституцію, що вимагатиме 300 голосів. Лише в такому випадку він зможе розраховувати на повторення результату 2019 року.

Ну і, звісно, потрібно знайти бодай скільки-небудь суттєві юридичні підстави для розпуску ВР і призначення дострокових виборів.

Минулого разу, нагадаємо, у травні 2019 року щойно інаугурований Зеленський обрав в якості грунту для дострокового припинення повноважень парламенту відсутність коаліції протягом більше ніж місяць. 

В принципі, ніщо не завадить президенту використати ті ж самі підстави і цього разу, адже формально коаліція у Раді взагалі не утворювалася. Депутати перед першим засіданням нової Ради 29 серпня заявляли, що укладуть коаліційну угоду саме в цей день. Але коли відбулося зібрання голова фракції "Слуги народу" Арахамія заявив, що монобільшість укладати коаліційну угоду не буде - їм, буцімто, досить партійної програми, відповідно до якої слуги народу і працюватимуть.

Тож натепер у президента є цілком законні підстави оголосити про дострокове припинення повноважень Ради. Єдине, що є перепоною - це конституційна умова про неможливість розпускати ВР протягом року з дня її обрання, якщо попередні вибори також були достроковими. Цей рік заборони спливає у наступному липні. Втім, ніщо не зупинить президента, якщо раптом він відчує потребу і вирішить зробити це раніше. Хоча майбутнє літо можна вважати цілком вдалим періодом для розпуску.

Практичні наслідки

Зеленський так чи інаше опиняється перед дилемою: розпускати Раду в надії сформувати більш дієвий парламент чи стагнувати з імпотентним законодавчим органом, як це часто до нього доводилося робити його попередникам. 

Розглядаючи питання гіпотетичного розпуску парламенту слід аналізувати не лише підстави і умови для такого акту, а й його можливі наслідки. Адже за розпуском Ради слідуватимуть дострокові вибори і формування нового парламенту. Яким він буде - залежатиме від багатьох факторів. Але вже зараз можно говорити про деякі гіпотетичні властивості Ради Х скликання.

- Раду буде обрано на пропорційній основі, без мажоритарників;

- Провладній партії доведеться створювати коаліцію, адже до монобільшості "Слуга народу" навряд чи дотягне;

- партія "Голос" навряд чи подолає бар'єр самостійно;

- відбудеться переформатування партій так званого "синього" спектру, можуть додатись нові гравці, той самий Шарій;

- "Батьківщина" має шанси покращити результат.

Працювати з таким парламентом президенту буде важче, оскільки коаліція, в якій окрім "зелених кнопочок" буде ще якась сила, матиме значну більшу суб'єктність. І президенту доведеться вибудовувати новий формат взаємодії, в якому вже не буде місця для турборежимів і сліпих голосувань за вказівкою з Банкової, а доведеться шукати компроміси.

От тільки чи готовий Зеленський до такого способу управління державою?