Різний дим: Чим Левченко – 2017 відрізняється від Парубія – 2010

На цьому, власне, схожість і закінчується. Нагадаємо, 27 квітня 2010 року у парламенті також було гараче – екс-"регіонали", їхні "тушки" з інших фракцій і комуністи протягували в Раді питання продовження терміну перебування російського Чорноморського флоту в Криму. Перманентні сутички в сесійні залі, галас, взаємні звинувачення, сирі яйця в бік спікера Литвина. Майже, як сьогодні. І тут зала наповнюється їдким димом від димової шашки. Голова фракції Партії регіонів Олександр Єфремов звинуватив в шашковій атаці опозицію, а комуністка Алла Александровська, як Павлик Морозов, відразу вказала на Парубія. Він у метанні "димовух" не зізнався. "Я побачив, як в секторі "Нашої України" з'явилися димові шашки. Очевидно, це було зроблено з тією метою, щоб вибити нас з нашого сектора. І я просто відкинув цю шашку в ту сторону, звідки вона прилетіла", - пояснював він. Та "регіонали" повірили не йому, а відеозаписам, і Генпрокуратура, яку тоді очолював чомусь не цікавий нинішнім слідчим органам Олександр Медведько, порушила кримінальну справу за двома статтями. Термін за якими передбачав до п'яти років тюрми.

Парубію знайшли "подільника" - ще одного опозиціонера Юрія Гримчака. Зараз він працює заступником міністра з тимчасово окупованих територій. У травні Медведько підписав подання до ВР з проханням дати згоду на притягнення метальників шашок до кримінальної відповідальності. За кілька днів сестрі Парубія Олені, яка працювала у Сихівській районній податковій Львова, інкримінували отримання хабаря в розмірі $2 тис. Депутат назвав це репресіями та почав вимагати від Януковича звільнити затриману сестру. У тому, що Олену Парубій "заскочили" на хабарі не просто так, розуміли усі. Її за кілька днів відпустили додому. Кажуть, вгорі вирішили не перегинати палку: помста помстою, але родичів чіпати негарно. Згодом справу взагалі спустили на гальмах.

Зараз, нагадаємо, пані Парубій працює заступницею начальника головного управління ДФС Львівщини, її брат – спікер Верховної Ради, Єфремов сидить у СІЗО в Сіверськодонецьку в очікуванні суду, Александровська - на політичній пенсії, влітку 2016 року її затримували за підозрою в сепаратизмі, трохи полякали й відпустили. Лише сім років минуло, а у людей так кардинально змінилися долі.

Сьогодні Юрій Левченко, який багатьом здавався доволі адекватним молодим політиком, вирішив повторити димову атаку Парубія й Гримчака. Згадаємо цей "подвиг". Перша "димовуха" з'явилася не в сесійній залі, а в чоловічому туалеті Ради. За даними Depo.ua, шашку тестували народний депутат від "Самопомочі" Семен Семенченко та "свободівець" Юрій Левченко, але задимлення вдалося відразу загасити. Димову шашку виніс нардеп від "Народного фронту" Андрій Тетерук, який, вибігаючи з туалету, вдарив Семеченка по голові. Я вам не якийсь там Семенченко, мабуть подумав Левченко, і в сесійну залу полетіла "димовуха". Вона не встигла розгорітися завдяки все тому ж Тетеруку. Задоволений собою Левченко пригрозив спалити парламент. "Я ту шашку запалив і запалю ще багато разів, для того, щоб не було цих зрадників тут", - видав він репліку підпалювача Герострата.

Та, чомусь, здається, що Левченко такий сміливий, бо знає - не матиме навіть тих проблем, які в 2010 році мав Парубій. Опозиція дуже любить розкидатися гучними словами про узурпацію, диктатуру, про подібність нинішнього режиму до режиму Януковича й так далі. Насправді, все це брехня. Ніхто зі "свободівців", які брали участь у подіях під Радою 31 серпня 2015 року, коли в бік нацгвардійців полетіла бойова граната – тоді загинуло четверо бійців, ще 131 співробітник МВС отримав різні поранення – відповідальності не поніс. Зараз під вартою знаходяться два безпосередніх виконавця злочину, інші цього разу пройшли обабіч тюрми. Якби у нас були хоча б натяки на диктатуру, то всі, хто спровокував ту бійню, пили б чефір і закусували черствими пряниками на зоні.

І, останнє. Неможна й близько порівнювати документи, які приймалися парламентом 27 квітня 2010 року, й сьогоднішні. "Харківські угоди" - це відверта здача національних інтересів України, фактичний продаж Криму за маленьку знижку ціни на газ. Закон про реінтеграцію Донбасу передбачає визнання Росії агресором, вводить єдину вертикаль для управління силовими операціями на Донбасі та вводить поняття "окупаційна адміністрація". Всі серйозні зауваження до закону врахували, і підстав зривати голосування за нього не було. Коли ж Олег Тягнибок, Юрій Левченко та їх соратники дотримуються іншої думки, можуть гордитися собою – відсьогодні вони в одній компанії з "Опозиційним блоком", екс-"регіоналами" з "Відродження" й Надією Савченко.