"Рамштайн-7" і новий ракетний терор: На що сподівається путін

Кілька днів поспіль агресор завдає масованих ракетних обстрілів по нашій території, особливо цілиться в об’єкти енергетики. 15 листопада ударами ракет пошкоджено мережі Хмельницької і Рівненської АЕС. Тобто росія не лише нищить наші електромережі, а й цілеспрямовано лякає європейців потенційними ризиками для ядерної безпеки. Внаслідок постійних атак ситуація в енергетиці стала критичною і навряд чи покращиться найближчим часом. Бо в кремлі прямим текстом заявляють: ракетними ударами по цивільних об’єктах примушують українську владу до переговорів. І тут дуже важливо, чи знайде цивілізований світ правильну відповідь на виклик, рівня якого не знав із часів гітлеризму.

Жодної втоми від України

Отже, на тлі жорстких обстрілів української критичної інфраструктури відбулося сьоме засідання в рамках "Рамштайну". За словами глави Пентагону Ллойда Остіна, суттєвий пакет військової допомоги Україні на $287 млн оголосила Швеція. До нього входять системи протиповітряної оборони. Іспанія пообіцяла надіслати ще дві пускові установки Hawk та ракети до них, а Канада оголосила про транш у $500 млн допомоги та залишається одним із найбільших донорів зимового спорядження для ЗСУ. Німеччина продовжила постачання протиповітряних засобів, артилерії та боєприпасів для РСЗВ, а Греція оголосила про передачу артилерійських снарядів калібру 155 міліметрів. Додаткове артилерійське і протитанкове озброєння, а також засоби протиповітряної оборони малої дальності зобов’язалася поставити Польща. Звісно, в пакет нової допомоги входитиме багато з того, що Остін не деталізував, і міць чого окупанти скоро відчують на собі.

Отже, військово-технічна допомога Україні не зупиняється, жодної втоми у партнерів немає. США та їхні союзники наполягають на тому, що лишатимуться пліч-о-пліч з нами до нашої перемоги. Такі події, як засідання у форматі "Рамштайн", нівелюють одну з найбільш улюблених тем російської пропаганди та її агентури на Заході: військова допомога зменшується, бо партнери схиляють Київ до переговорів.

Depo.ua раніше аналізував, чи можливі перемовини між Україною і країною-терористкою найближчим часом. Наразі очевидним є те, що жодна зі сторін не готова до якихось важливих поступок, тому простору для переговорів нема. Під час виступу перед учасниками форуму G20 президент Володимир Зеленський виголосив план, за яким Україна хоче закінчити війну. У росії відреагували масованими ракетними ударами по енергетичних об’єктах нашої держави. Вкотре перекресливши навіть натяки на мирні переговори. А це означає, що війна триватиме і головною фігурою, від якої залежать перспективи переговорів, залишатимуться ЗСУ. А українська армія та вище військове керівництво до повного очищення наших теренів від російської орди розмов про мир із окупантами не сприйме. Та оскільки на Заході є "партія миру", яка частенько ллє воду на млин російської пропаганди, періодично через медіа вкидатиметься тема можливих переговорів. Буде це і після кількаденних ракетних ударів по Україні. Але поки скорочення військової допомоги Україні не планується, особливо перейматися співами "голубів миру" на Заході не варто.

При цьому треба враховувати реальний ризик підбурювання російською агентурою певної частини населення, переважно "ватників", котрі до пори до часу принишкли, до радикального невдоволення тимчасовою втратою звичних благ цивілізації — світла, води з кранів, опалення. На цю частину наших співгромадян у кремлі покладають значні сподівання. То ж, не виключено, скоро почуємо розмови про мир ціною поступок і з вуст окремих діячів. Подібні речі потрібно буде оперативно і жорстко присікати, оскільки ця публіка працюватиме не стільки на українців, скільки створюватиме картинку для західної аудиторії, що, мовляв, в Україні є сили, які не проти негайних переговорів.

Хто і як використовує інцидент у Пшеводові

Серед неприємних наслідків російських атак на наші об’єкти стала історія з прильотом ракети у польське село Пшеводов. Загинули два польських громадянина. Реакція на інцидент продемонструвала відразу кілька важливих моментів. Момент перший: партнери по НАТО і сама польська влада вирішили не поглиблювати напруження і визнали скоєне нещасним випадком. В Альянсі "ймовірною" причиною вибуху називають українську ППО, в Україна наполягає, що в Польщі впала саме російська ракета. І просить доступу до місця вибуху. Партнери не проти. Президент Володимир Зеленський зазначив: "Якщо це було використання нашої ППО і на території Польщі знайшли уламки, я хочу ці докази. Якщо, не дай Боже, якийсь уламок убив цих людей, нам треба вибачатись. Але, вибачте, спочатку слідство, доступ, дані, які ви маєте, ми хочемо отримати".

Розслідування триває, експерти оприлюднили тільки попередні дані, тому висновки робити зарано. Чи оголосять остаточні результати найближчим часом? У цьому є сумніви. По-перше, якщо ракета була російською, перед НАТО постають складні рішення, а в Альянсі з перших днів війни в Україні роблять усе, аби уникнути прямого зіткнення з росією. По-друге, якщо це все ж була українська ракета, то визнавати це зараз не вигідно. Пропагандисти країни-терористки і без цього здійняли галас, повісивши відповідальність на Україну, а давати гавкучим собакам путіна додаткові нагоди — нерозумно. По-третє, росія намагатиметься на цій темі трохи погойдати Польщу. То ж у польських спецслужб з’явилася зручна нагода "відпрацювати" кремлівську агентуру у своїй країні.

Другий момент стосується того, як ракета у Пшеводові спричинила детонацію "консерви" і всіляких друзів кремля. Глава адміністрації прем’єр-міністра Угорщини Гергей Гуйяш вважає, що падіння ракети на території Польщі підкреслює необхідність досягнення якнайшвидшого перемир’я між Україною та росією. Хтось сумнівався, що уряд Віктора Орбана відреагує саме так, наголошуватиме на переговорах? Ні, адже це вигідно росії. Агов, а де заява сербських урядників? Син Дональда Трампа — Дональд Трамп-молодший — відреагував на падіння ракети на територію Польщі заявою, що після цього Штатам нібито варто замислитись про те, щоб перестати надавати Україні військову допомогу. Хоча переважно на падіння ракети в польському селі у країнах-партнерах відреагували політично грамотно — за будь-яких обставин винна росія, бо вона агресор. Але вистачає й тих, хто розносить російські наративи.

Отже, з подій останніх днів напрошується кілька висновків. Висновок перший: росія не хоче реальних переговорів, тому й далі обстрілюватиме нашу інфраструктуру. У цьому в Москві вбачають посилення своєї переговорної позиції після втечі з Херсону та подальшого відступу з тимчасово окупованих територій. Київ на переговори не погодиться. А США та інші наші партнери тиснути на Зеленського не будуть. Другий висновок: НАТО намагається уникнути прямої ескалації з росією на нинішньому етапі війни. Але рано чи пізно ситуація може змінитися. Якщо, наприклад, інциденти, як у Пшеводові, почнуть повторюватися.