П’ята спроба: Коли Тимошенко оголосить про імпічмент Зеленському

Юлія Тимошенко вирішила піти в опозицію до влади та Володимира Зеленського. Це було очікувано.

"Голосування за розпродаж сільськогосподарської землі є тією червоною лінією, яку влада переступила всупереч очевидному прагненню українського народу, порушивши його права та інтереси. Сьогодні "переламали через коліно" не лише парламент, а й 75% наших людей: фермерів, аграріїв, малих і середніх сільгоспвиробників, і проголосували проти України. Саме тому наша команда заявляє про перехід в опозицію. Ми переходимо в опозицію до політики знищення країни, політики, яка продовжує епоху бідності, політики розпродажу з молотка всієї стратегічної власності держави й, насамперед, землі", – наголосила учора Юлія Тимошенко. І додала: "Батьківщина" звернуться до Конституційного суду з вимогою пояснити, чи відповідають дії влади Основному закону, зокрема статті 13 Конституції.

Власне, вчинок Тимошенко був очікуваним, навіть дивно, що це трапилося лише зараз. Нагадаємо: під час президентський виборів Юлія Володимирівна головним своїм опонентом обрала Петра Порошенка, нищівно критикуючи його по всіх фронтах. А от Володимира Зеленського вона практично не чіпала. Після виборів експерти зауважували, що це була чи не головна її помилка, адже в разі виходу у другий тур із Зеленським вона програла б. А от у Порошенка цілком могла виграти.

На вибори Тимошенко йшла з "Новим курсом", який просувався як такий собі месіанський проект. Нині про нього згадують все рідше. Власне, такою була доля всіх попередніх передвиборчих технологій Юлії Володимирівни та її партії: після того, як вибори закінчувалися, відпрацьований матеріал відкладали в архів. Хоча частково напрацювання застосовувалися у наступних технологіях. Як от теми референдуму, зниження тарифів за рахунок збільшення видобутку власного газу, заборони продажу землі.

Під час парламентської кампанії Тимошенко не придумувала нічого нового, а вдало розіграла комбінацію: новому президенту в Раді потрібне міцне дружнє плече і "Батьківщина" його підставить. І готова допомогти Зеленському своїм досвідом (очевидно, малося на увазі, що ЮВТ готова стати прем’єром утретє). Комбінація спрацювала – залізобетонний електорат Тимошенко підтримав її, однак, як зауважували експерти, перестрибнути свій стабільний відсоток підтримки "Батьківщині" не вдалося.

У новообраному парламенті Тимошенко обрала нехитру лінію поведінки: пропонувала руку допомоги Зеленському, його не критикувала, зате діставалося уряду, вже традиційно "Нафтогазу" і його очільнику Коболєву, "Слугам", та і то точково. Мовляв, вони недосвідчені, "Батьківщина" завжди готова допомогти. При цьому Юлія Володимирівна та її соратники чітко означили червоні лінії, в разі переходу за які вони підуть в опозицію: капітуляція у війні, продаж землі і масштабна приватизація, зростання тарифів. Відразу було зрозуміло, що влада ці червоні лінії перейде, тому перехід Тимошенко в опозицію був лише справою часу. І ось учора, 13 листопада, це сталося.

Нагадаємо історію Юлиних опозицій. Уперше це сталося взимку 2001 року. Після її звільнення з уряду Віктора Ющенка (це сталося у січні), Тимошенко 9 лютого оголосила про створення Форуму національного порятунку, за кілька днів потому її було арештовано по справі про контрабанду російського газу компанією ЄЕСУ. Однак через 42 доби за рішенням Печерського суду колишню міністерку відпустили. Наступного року вона стала народним депутатом утретє, і 2004 року зіграла дуже важливу роль у Помаранчевій революції. Ставши після перемоги Ющенка вперше прем’єр-міністром. Утім конфронтація з президентом і його командою виникли вже за кілька місяців. Зрештою, на початку 2005 року вибухнув скандал з "любими друзями", який коштував Тимошенко посади. Тоді вона уперше перейшла в опозицію до Ющенка. І, треба сказати, дуже вдало: на березневих виборах 2006 року її "БЮТ" отримав 22,3% голосів, поступившись тільки "регіоналам". Після підписання Ющенком і Януковичем сумнозвісного "Універсалу національної єдності" Тимошенко пішла в опозицію до тодішнього президента вдруге. І знову вдало: той парламент був розпущений і на вересневих 2007 року перевиборах "БЮТ" мав 30,71% голосів, а Юлія Володимира очолила уряд вдруге.

Аж до президентських виборів 2010 року вона та її команда співмешкали з Ющенком та його командою у постійних конфліктах, чим створили чудову нагоду для Януковича стати президентом країни. Обігравши на виборах Тимошенко. Після виборів вона оголосила про перехід в опозицію, однак тодішній режим відразу круто взявся за свою головну опонентку. Проти неї та її соратників порушили десятки справ і по одній із них, найбільш резонансній – укладенні невигідних для України газових угод 2009 року між "Нафтогазом" і "Газпромом" - Тимошенко 11 жовтня 2011 року була засуджена до 7 років ув’язнення.

Вийшла вона на волю тільки завдяки перемозі Революції Гідності. Приїзд Юлії Володимирівни на революційний Майдан в інвалідному візку оцінювали, м’яко кажучи, негативно. До дочасних президентських виборів 2014 року вона вже прийшла у колишню бойову форму, однак вибори Порошенку програла. Причому з великим відривом. Після цього її "Батьківщина" ефективно використала технологію референдуму за вступ до НАТО, плюс – ангажувала першим номер списку Надію Савченко, образ якої на той час був міфологізований. Це дало можливість "Батьківщині" пройти до Ради. Де ця політсила увійшла до проєвропейської коаліції разом із "Народним фронтом", "БПП", "Самопоміччю" і "радикалами" Ляшка.

У ролі члена коаліції Тимошенко нищівно критикувала уряд Арсенія Яценюка, Порошенка, "БПП" і зрештою 17 лютого 2016 року її фракція вийшла з коаліції, а 5 квітня Юлія Володимирівна оголосила про перехід в опозицію. Це була її четверта опозиція. І цього разу вона стала вдалою – Тимошенко ледь не пройшла до другого туру президентських виборів, і провела свою політсилу до Верховної Ради.

Тобто, окрім опозиції до Януковича, коли її посадили до в’язниці, звідки вона ризикувала і не вийти якби не Майдан, всі інші приносили Юлії Володимирівні політичні дивіденди. Чи принесе їй вигоду п’ята спроба, адже нинішня політична ситуація кардинально відрізняється від попередніх: у ВР є монобільшість, хай і не зовсім дисциплінована, але є, рейтинг влади падає, однак і Зеленський, і "Слуги" мають значний запас електоральної підтримки, опозиція – розрізнена, і кожна з політичних сил використовує у своїй риториці дуже подібні смисли. Так, у соціальному популізмі рівних Тимошенко знайти складно, однак, як ми учора побачили за результатами голосування, проти законопроекту про продаж землі виступили "ЄС" і "Голос", фракції, які в принципі підтримують ринок вільного обігу земель сільськогосподарського призначення. Не виключено, їхня позиція наразі мотивується ще й тим, щоб не віддати Тимошенко пальму першості у піарі на цій темі. Простіше кажучи, ніхто з опозиціонерів не хоче, щоб хтось вискочив у лідери. Тому взаємне поборювання між Тимошенко, Порошенком, Вакарчуком, Бойком-Медведчуком за першість в опозиційному русі триватиме. І навіть цікаво, хто з них першим заявить про імпічмент Зеленського. Підозрюємо, що лідерка "Батьківщини". У неї в цьому плані є великий досвід.

При цьому не варто забувати, що Юлія Володимирівна неодноразово демонструвала чудеса політичної еквілібристики, укладаючи угоди з політиками, з якими ще донедавна перебувала у жорсткому конфлікті. Нагадаємо: Віктор Ющенко не був серед її завзятих захисників у 2001 році, однак на Майдані 2004 року Тимошенко стояла з ним пліч-о-пліч, Віктор Янукович був запеклим критиком її уряду, однак "БЮТ" обговорював і ледь не уклав угоду про "ширку" з "регіоналами", Арсеній Яценюк не був великим прихильником прем’єрки Тимошенко, однак на виборах 2012 року саме він став на чолі об’єднаної опозиції "Батьківщина", а вже прем’єр Яценюк отримував від Тимошенко декалітри критики, Петро Порошенко перебував у жорсткому конфлікті з Юлією Володимирівною з часів скандалу з "любими друзями", однак "Батьківщина" пішла в коаліцію з партією Порошенка у 2014 році. Щоб потім перейти в непримириму опозицію. Історія повторюється: Тимошенко підтримувала Зеленського після його обрання президентом, але відучора вона вже проти нього і "Слуг". То ж, не виключено, що найдосвідченіша політикиня країни знову продемонструє політичну гнучкість, і укладе домовленості з учорашніми ворогами.

Тим більше, що і їй, і їм зараз це дуже вигідно: наступного року стовідсотково будуть місцеві вибори, скоріш за все дочасні, можуть бути і дочасні парламентські вибори. Принаймні, якщо в Раді буде бардак, і на це реагуватиме вулиця.

Правда, шанси Тимошенко на лідерство в опозиційному таборі залежать від кількох моментів. Перший – чи охоче надаватимуть їй медімайданчики. Вона частий гість у Шустера, буває на "плюсах", її депутати регулярно з’являються в ефірах так званих "каналів Медведчука". Але в "Опоплатформівців" власні інтереси і лідерство Тимошенко в опозиції до них навряд чи входить. А повна ідентичність риторики зі спікерами цієї політсили, що вважається проросійською, не сприятиме самій Тимошенко.

Другий момент – наскільки швидко зростатимуть протестні настрої в суспільстві. Ми не про акції аграріїв, за якими бовваніють певні особи, не зацікавлені у впровадженні ринку землі, а про загальне невдоволення політикою "зелених" і їхнього провідника. Простіше кажучи, якби не було низки резонансних подій на кшталт врадіївських, податкового, мовного майданів, то, не виключено, у 2013 не почався б стихійний Майдан.

Третій момент – чи боротиметься влада з Тимошенко. Образ якої у кіно про Голобородька був зображений у вигляді підступної Жанни Борисенко. Простіше кажучи, чи повторить Зеленський помилки своїх чотирьох попередників, до яких ЮВТ була в опозиції. Наразі у влади головним "підозрюваним" у всьому залишається Порошенко. І тут може бути цікавий поворот: в разі спроби посадити Петра Олексійовича саме він може стати символом протесту проти "зеленої диктатури". Втім, пам’ятаючи про згадану вище еквілібристику, не виключено, що Тимошенко підніме хвилю проти політичних переслідувань. Бо це буде вигідно на той момент.