Проект Зеленського "Стіна з Донбасом": Погроза Росії, Заходу чи здоровому глузду

Вчорашня заява Володимира Зеленського про "стіну", яка стане "повним розривом відносин" з "ЛНР" та "ДНР", привернула увагу і викликала чимало коментарів як в Україні, так і за її межами.

Навіть речник президента Росії Пєсков заявив, що "усі зв'язки (Києва з ОРДЛО – ред.) де-факто і так розірвані, і ці регіони відторгнуті українською державою. Якщо йдеться про формалізацію цієї ситуації і надання їй характеру де-юре, то тут можна тільки висловити жаль".

При тому увага до цієї заяви видається трохи дивною, оскільки повідомлення про можливість "проведення референдуму стосовно Донбасу" лунають як з боку команди президента, так і від нього особисто доволі регулярно. Наприклад, про це ж він говорив на тлі недобудованої "Мрії" 20 травня, на прес-конференції, присвяченій другій річниці його інавгурації.

Характерний момент — ані тоді, ані зараз Зеленський не уточнив, про що йтиметься на цьому гіпотетичному референдумі. Учора, в тепличних умовах компліментарної розмови на "1+1", його про це й не питали. Натомість в травні — коли все ж таки поцікавилися, чи збирається Україна відмовлятися від Донбасу, чи надаватиме йому якийсь особливий статус або повноваження, глава держави відповіді уникнув. Стосовно референдуму, я не готовий зараз говорити щодо Донбасу. В будь-якому випадку зради ніякої не буде. Я – гарант Конституції", – сказав тоді президент. 

Не надто інформативною була і вчорашня заява: "Якщо у нас не вийде будь-яких альтернативних домовленостей зі Сполученими Штатами, Росією, окремо з Європою і паралельно Нормандський формат – буде він працювати чи ні – якщо все це не вдасться, то про стіну буде голосувати народ України".

Таким чином, "референдум" від Зеленського — це спроба узаконити "народною волею" крок, який може стати "заміною" переговорів стосовно Донбасу. І, оскільки "відмовитися" від Донбасу Зеленський навряд чи наважиться, в запитанні йтиметься про припинення будь-яких економічних та політичних зв'язків, а можливо — і переговорного процесу до моменту готовності Росії покинути регіон.

Себто про "глибоку заморозку" конфлікту — фактично, в його теперішньому вигляді.

Такий крок є непрямою погрозою Росії. Яка буде вимушена підтримувати існування маріонеткових режимів зі свого бюджету. Ну, або реінтегрувати до свого складу розтрощені війною регіони з ризиком потрапити під додаткові санкції.

Такий крок є погрозою ЄС, де без зайвого оптимізму сприймуть появу на карті Європи іще одного умовного Придністров'я, яке неминуче стане центром контрабанди, наркотрафіку, торгівлі нелегальною зброєю,.

Але цей крок також буде неформальним, але переконливим визнанням подальших територіальних втрат України, оскільки шанси на повернення окупованих територій Донбасу, в разі реалізації "проекту Стіна" в запропонованому Зеленським вигляді, будуть близькими до нуля. Процес роздачі російських паспортів дійде до логічного завершення, після чого Росія зможе провести там референдум. Навіть відносно прозорий, під контролем ОБСЄ. На якому мешканці Донбасу будуть вибирати між життям в "ДНР" та "ЛНР" — і Росією. Результати передбачити нескладно.

Іще один прикрий не так для України, як особисто для Зеленського момент полягатиме в тому, що позитивна відповідь про "стіну" з Донбасом на всеукраїнському референдумі також зовсім не гарантована. І якщо політсила чинного президента повністю "вкладеться" в підтримку референдуму, а народ, послухавши як нацпатріотів, так і проросійські сили, проголосує проти, то виникнуть закономірні питання і стосовно легітимності чинної влади загалом.

Тому залишається сподіватися, що розмови про "референдум" - це форма політичного блефу, який покликаний полоскотати нерви як Москві, так і Берліну. В такій формі він, загалом, цілком мають право на існування.