Про мораторій на землю

1. Всі говорять про роль фермерів, але ніхто не каже: дрібний виробник на селі – це не економічна, а соціальна складова. Фермер – це дрібний бізнес, який не може забезпечити продовольчий баланс навіть всередині країни, не кажучи вже про експорт.

2. Ляшко, Тимошенко та інші говорять про те, що тисячі гектарів обробляються, але з них не платять податків. Основна маса цих земель знаходиться саме в руках дрібного і середнього виробника – латифундисту, особливо публічним компаніям, просто невигідно іти настільки глибоко в тінь. Фермер, частіше за все не платить податку, в тому числі, щоб вижити. Бюджет наступного року виділяє 3 млрд на підтримку фермерів – і це справді великий здобуток уряду.

3. Наша найбільша проблема – тваринництво і, перш за все, – крупна рогата худоба. Воно не може жити без підтримки держави ніде в світі, але про це ніхто із крикунів не говорить.

4. Ми маємо чітко сказати, що для нормального функціонування аграрного ринку ми маємо розділити ринок на три частини. Перша – це найдрібніше, по суті, прибудинкове госродарство. Це приблизно 15-20% земель і це виключно соціальна функція (люди живуть на селі, обробляють городи і забезпечують самих себе). Друга – (приблизно 40%) це малий і середній бізнес, який забезпечить перш за все внутрішній ринок аграрною продукцією. І нарешті третя частина (також 40% ) – це крупні холдинги, які мають працювати на зовнішніх ринках, і які забезпечать наш експорт.

5. Саме з моделі ринку потрібно починати розмови про мораторій чи ринок землі. Але крики про те, як обкрадають селянина і про його мозолясті руки – це головна мантра популістів. Тому цей рік має стати останнім, коли ми продовжили мораторій.