Погані сценарії, або Чому Путін запропонував Порошенку будинок в Ростові

Вже зараз, можна не сумніватися, базовий сценарій Путіна, незалежно від того, чи будуть підписані Мінські угоди Зеленським, чи ні – дестабілізація всередині України. Отже, які ці сценарії дестабілізації? Тим більше, що їх вже тою чи іншою мірою озвучують і Лукашенко, і Шольц.

1. Блекаут.

РФ уже заявила, що до кінця вересня не бронюватиме потужності газопроводу Ямал-Європа (той, що іде через Білорусь), а транзит нашою трубою впав на 50%. Зупинка прокачки газу на два-три тижні, а РФ юридично має на це право, призведе до енергетичного колапсу. Цей сценарій в Офісі президента, на жаль, взагалі не розглядали. Часу в Путіна не так багато – тиждень-два, щоб почати цей сценарій (з кінця березня опалювальний сезон в Європі, де-факто, закінчується і тиск ЄС на Україну зменшиться). В момент відключень починаються заворушення, ОПЗЖ і не тільки говорить, що необхідно іти на всі поступки, Зеленський змушений підписати Мінські угоди, в Києві і низці регіонів можна спровокувати збройні сутички з поліцією умовного правого сектора, в яких звинуватять, в тому числі і Порошенка. Як результат, Зеленський – напівлегітимний президент, опозиція не має що говорити і маємо політичну турбулентність помножену на приєднання України до ОРДЛО.

2. Загроза блекауту.

По суті, це той самий перший сценарій, тільки без крайнощів масових відключень. Зеленський виходить до народу і пояснює, що в нього немає іншого варіанту, бо Порошенко підписав Мінські угоди, які зараз загнали нас в цей сценарій.

3. Локальне напруження (без переходу до прямих воєнних дій) на кордоні з Білоруссю (для Путіна принципово, щоб це було саме на кордоні з Білоруссю). Білоруси припиняють поставки дизеля, росіяни паралельно практично припиняють транзит газу і далі повторюються попередні сценарії.

В усіх цих сценаріях різко зростає активність проросійських сил, кожна з яких спробує або набрати політичні бали, або не просто набрати політичні бали, але й зіграти в гру "Росукренерго-2". І заява Фірташа – перший публічний пробний шар в цій грі (запам’ятається перший і останній крок, між іншим).

Отже, станом на зараз це три базові сценарії. Звичайно, європейці зараз нам запропонують гроші. Можливо, буде запропоновано перехідний період в один рік і якісь умовні мінімальні миротворчі місії. На жаль, в Офісі президента на Мінськ майже погодилися і зараз ведуть консультації з низкою політологів, журналістів та блогерів про те, як правильно комунікувати цю історію. І найближчим часом всі ми здивуємося, як багато вчорашніх ура-патріотів і активних ворогів Мінська заговорять про мир в медведчуківському значенні цього поняття. І однією з головних тез буде те, що саме Порошенко призвів до цієї ситуації.

Чи є альтернатива у Зеленського? Безумовно є. Бо, як сказав на днях один відомий і досвідчений аналітик, "в іншому випадку ми отримаємо Чечню, на яку у нас просто не буде грошей". Про те, що ми почнемо жорсткий дрейф в сторону Москви годі й говорити. І тут багато хто з тих, для яких головний принцип життя "Какая разница" зрозуміє, чому так часто ми чули фразу "Чому ми досі не в НАТО".

Для того, щоб уникнути цих найгірших сценаріїв, Зеленському потрібно почати комунікацію з народом з попередженням про загрози і нічого не підписувати, висуваючи в межах Мінська моделі, неприйнятні РФ. І тоді Путін точно втратить час і ми зможемо вистояти.