Єрмак проти Резнікова: Чому команда Зеленського самоусувається від конфлікту на Донбасі

Про те, що в команді Зеленського відсутня будь-яка стратегія щодо подальших кроків у переговорах з Росією і припинення конфлікту на Донбасі, Depo писало неодноразово. Особливо – після нещодавньої ситуації, в якій керівник Офісу президента Андрій Єрмак розповідав про непересічні досягнення, здобуті в ході переговорів у мінській ТКГ. А віце-прем'єр-міністр Олексій Резніков, який, до слова, є заступником голови делегації України у мінській ТКГ, тим часом писав блог для Atlantic Council, де натякав на необхідність "прагматичних змін наявного Мінського процесу" через його повну нездатність впливати на хід конфлікту. Блог вийшов хорошим, клікбейтним. Навіть в адміністрації Путіна прочитали і відкоментували.

Після того політологи навіть встигли обговорити ймовірність існування групи Данилова-Резнікова-Кулеби, які намагаються прагматично протидіяти Росії, і Єрмака-Зеленського-Медведчука, які діють ніби як навпаки.

Після того інциденту, який, за чутками, призвів до напружених з'ясувань стосунків всередині команди Зеленського, могло здатися, що групи ці зіткнуться в жорсткій кабінетній боротьбі, хтось виграє, і сформує подальшу політичну лінію наших стосунків з Росією.

Але ні, все відбувається, наче нічого не трапилося. Резніков не позбувся посади, і – ви не повірите – далі пише блоги для Atlantic Council. Про те, як новий інвестиційний клімат допоможе "заново відкрити" Донбас. Спочатку, звичайно, підконтрольну Україні частину. А потім і ту, іншу. Напевно, з'являться інвестори, готові перекупити "вагнерів" у Пригожина.

Але і Єрмак нікуди не подівся. Керує Офісом президента, заводить туди кадри часів Януковича: Татарова, Курдіновича, і хтозна яких іще упирів рангом поничже, у супроводі розмов про їх непересічний професіоналізм. Зеленському би, напевно, поцікавитись – чому ж ці чудо-професіонали не втримали Віктора Федоровича на троні. Але все якось часу, напевно, не вистачає.

А ведення переговорів у Мінську, як заняття безперспективне для кар'єри та небезпечне для іміджу, "команда молодих" явно віддає "на відкуп" Леоніду Кравчуку та Вітольду Фокіну. Яким, для початку, 174 роки на двох. Які впродовж останніх двох десятиліть спостерігали за політичним процесом по телевізору – здебільшого, по медвдечуківських каналах. Один із них – Фокін – на першій, ознайомчій, зустрічі з членами ТКГ з апломбом говорив про "народ Донбасу".

Натомість Леонід Макарович фонтанував "свіжими" ідеями. Зокрема, стосовно організації на Донбасі вільної економічної зони. Вперше він озвучував цю ідею під час свого президентства, році десь у 1993. Потім про цей ексклюзив згадував, хоч і якось побіжно, Петро Порошенко в 2014-му. Врешті, не тільки він – про "ВЕЗ для Донбасу" говорив свого часу і Владислав Сурков.

Той факт, що члени команди Зеленського, слідом за згаданим Сурковим, намагаються ухилитись від відповідальності за ведення переговорів у Мінську,  перекладаючи місію на плечі політичних ветеранів, достатньо очевидно натякає, що надій навіть на мінімальний прогрес у тому форматі в них немає ні краплі. Більше того, так само немає у них жодних ідей стосовно того, як той формат можна оживити.

І популярна серед українців підозра стосовно того, що Кравчук та Фокін – це димова завіса для якихось таємних і паскудних угод Єрмака з Козаком, здається, помилкова. Ці двоє – димова завіса. Але за нею не "зрада", а повна, цілковита й абсолютна порожнеча нашої теперішньої влади.