Підозра Омеляну: Які проблеми можуть бути в Ситника

"О 8:40 співробітники НАБУ вручили мені підозру за "незаконне збагачення" десять років тому, "користування чи придбання" машини для брата і недекларування проживання в будинку впродовж двох тижнів 2016 року. Щодо суті справи: за дивним збігом обставин, її відкрили одразу після мого візиту під суд над Мартиненком. Впродовж півтора року перевірили все: пошту, месенджери, обшукали, опитали всіх знайомих, родичів, друзів", повідомив свою версію події Володимир Омелян.

У НАБУ уточнили суть претензій: ця службова особа у період з 1 січня 2000 по 26 квітня 2018 отримала 2,17 млн грн офіційного доходу, тоді як витрати її склали лише в період із 2008 року по квітень 2015 щонайменше 3,45 млн грн. Детективи з'ясували, що в 2015 році, перебуваючи на посаді заступника міністра інфраструктури, посадовець набув у власність активи, законність підстав отримання яких не підтверджено доказами та вартість яких значно перевищує його законні доходи. Йдеться про новий позашляховик BMW X5 2015 року випуску та готівку в сумі $90 тис. і 25 тис. євро. Загальна вартість таких активів на той час становила 4 230 500 грн.

Крім того, слідство встановило факти внесення міністром інфраструктури недостовірних відомостей до декларацій. Так, в е-декларації за 2015 рік вартість незадекларованих міністром активів, які знаходяться у власності чи користуванні, а також видатків становила щонайменше 3,034 млн грн, у 2016 – понад 8,024 млн грн. Зокрема, в декларації немає інформації про вказаний вище позашляховик, а також про видатки на оренду будинку, в якому фактично проживав міністр та члени його родини. Роком пізніше міністр не задекларував факт постійного користування у 2016 році іншим заміським будинком та земельною ділянкою, крім того, міністр вніс недостовірні відомості про вартість автомобіля Volvo S80 2007 року випуску, придбаного в 2016 р., зазначили в НАБУ.

Як бачимо, претензії до міністра значніші, аніж він написав. Проте Омелян пообіцяв провести брифінг, де, можливо, розповість по кожному пункту звинувачень. Було б добре, якби під час цього він не політизував ситуацію, бо буде не оригінальний. Цього тижня про політичні переслідування через начебто подання про зняття недоторканності з Олега Ляшка багато наговорили "радикали". Якщо політичні мотиви у діях НАБУ і є, то нехай про них краще говорять інші.

Що ж до згаданого Омеляном випадку з Мартиненком, то тоді він пояснював свої дії наступним чином: як міністр, делегований до уряду "Народним фронтом", підтримав позицію цієї політсили. "Я вірю в НАБУ, сподіваюся на чесний суд і розумію, що без судових вироків і тюремних строків топ-корупціонерів на якісні масштабні зміни сподіватися годі", писав він у Facebook 22 квітня 2017 року.

У пресі досить часто з'являлися публікації про Омеляна та його родину, з них можна зробити висновок, що пан міністр та його дружина, відомий модельєр Світлана Бевза, не бідували. Логічно, що спосіб життя урядовця рано або пізно мав привернути увагу антикорупційних органів. Однак час, коли йому вручили підозру, дійсно може викликати питання. І захисники міністра обов'язково звернуть на це увагу якщо не Солом'янського суду, куди вже направлене клопотання щодо обрання йому запобіжного заходу, то суспільства точно.

Попри відверто популістські заяви Омеляна, приміром про спорудження гіперлупу в Україні чи запуску швидкісного потягу Київ-Одеса вартістю 540-840 млн євро, він запам'ятався як провідник ідеї припинення пасажирського сполучення з Росією. За це його критикували, проте місяць тому він передав свої пропозиції до Кабінету міністрів. Можна прогнозувати, що тепер НАБУ звинуватять у протидії втіленню ініціативи Омеляна. А, отже, роботі на користь країни-агресора.

Але в "корупційній" історії міністра можуть знайти й інші мотиви. Він став першим членом діючого уряду, якому вручена підозра. Навряд чи суд обере йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, скоріше його візьмуть на поруки, але з посади Омелянові доведеться піти самому. Або ж його відсторонять на час розслідування. Що виглядає логічним кроком, однак в умовах, коли уряд формувався за квотним принципом, подібний перебіг подій здатен спричинити кризові явища в парламенті на передодні бюджетного процесу.

На Верховну Раду очікує передвиборча колотнеча. Додати їй сили можуть "фронтовики", які делегували Омеляна до уряду. До цієї фракції та до пов'язаних із нею осіб у НАБУ особлива любов, черговим доказом чого стала справа міністра інфраструктури. Яку дехто з експертів схильний пов'язувати зі ще однією гучною справою - "рюкзаками Авакова". То ж якщо вже й говорити про помсту НАБУ, то через цю історію.

Політсила Яценюка може вимагати сатисфакції, підозрюючи в злому умислі вищих посадовців держави. А опозиційні фракції радо спостерігатимуть за цією драчкою, яка принесе їм рейтингові бали, і ще більше опустить рейтинги влади.

З урахуванням досвіду попередніх гучних справ НАБУ, залишається констатувати: тактика вибіркового висмикування окремих "корупціонерів" гарна для піару, але вона не є дієвою. Мабуть, не потрібно бути великим знавцем права, аби спрогнозувати, що посадити Омеляна за незаконне збагачення і недекларування, неможливо. У липні Ситник повідомляв, що передано до суду близько 70 справ по незаконному збагаченню, але в жодній із них немає вироку. Директор НАБУ нарікав на суди і НАЗК. Захисники підозрюваних, навпаки, нарікають на слабкість доказової бази. І так все це й далі розвивається по колу: гучна підозра або затримання – піар з обох боків; судове засідання – знову пір з обох боків; хеппі-енд для підозрюваних – ще раз піар і нова історія з тим же результатом.

фото: facebook