Підміна Навального: Як Пригожин заробить мільярди на порятунку путіна

Улітку 2018 року путін порівняв Євгена Пригожина з Джорджем Соросом. Мовляв, Сорос втручається в справи інших країн, а Держдеп США каже, що це особиста справа Сороса. Так і з Пригожиним. Це – його особиста справа. Порівняння кульгає на обидві ноги – американський підприємець заробив мільярди на фінансових спекуляціях, а не на державних підрядах, і не вкладає кошти у приватні військові компанії. Є багато й інших відмінностей. Приміром, Сорос не сидів у в’язниці за крадіжки і розбій. Але зі сказаного путіним можна зробити висновок, якою він бачив роль Пригожина – той взяв на себе, звісно, узгоджену з кремлем, ділянку роботи, до якої російська влада не хотіла мати безпосереднього стосунку. Як то ольгинські тролі чи ПВК "Вагнер". Однак із війною, розв’язаною росією проти України, роль Пригожина почала змінюватися. Він захотів більшого, аніж мав досі. І ось тут постає питання: чи дозволить путін своєму "кухарю" нарощувати вагу всередені еліти, стаючи паралельним із кремлем центром впливу. І чи хоче аж так високо стрибнути сам Пригожин.

Як війна роздула статус Пригожина

Доти, поки окупанти мали успіхи у війні проти України, ні Пригожин, ні Кадиров, ні інші ура-патріоти не виходили за лінії, які їм окреслили у кремлі. Навіть після втечі росіян із Київщини, Сумщини і Чернігівщини не вступали у відкритий конфлікт із військовим командуванням. Принаймні, публічно. Переломним моментом став розгром "другої армії світу" на Харківщині та перехід ЗСУ до активних наступальних дій по всій лінії фронту. Невдачі російських вояків Пригожин і Кадиров почали використовувати для підвищення власної значущості серед військових, критикували командування і при цьому наголошували, що вірні їм особисто угрупування начебто воюють ефективніше. Зрештою з'явилося повідомлення про відставку генерала Олександра Лапіна, якого ці двоє звинувачували у поразці окупантів на Харківщині.

І ось днями стало відомо, що Пригожин надіслав до генпрокуратури рф заяву з проханням провести перевірку за можливим фактом створення губернатором Санкт-Петербургу Олександром Бєгловим організованого злочинного угруповання на території міста "з метою розграбування держбюджету та збагачення корумпованих чиновників, які входять до його оточення". Вочевидь, Пригожин відчув силу і вирішив помститися Бєглову, з яким давно у натягнутих стосунках. Губернатор буцімто блокував передачу структурам засновника ПВК "Вагнер" ласих проектів із бюджетним фінансуванням. Версія ж, що Бєглов начебто не хотів давати добро на відкриття у Санкт-Петербургу центру "вагнерівців" – не більше, аніж елемент медіа-кампанії проти губернатора. Всі чудово розуміють, що керувати містом, де народився путін і звідки почала кар’єру значна частина правлячої верхівки (і Пригожин також) без особистої згоди хазяїна кремля нікому б не дозволили. Бєглов добре знайомий із путіним ще з початку 1990-х, займав багато високих посад, у тому числі в адміністрації президента, тобто орієнтується у політичній кон’юнктурі. То ж навряд чи історія із блокуванням центру "вагнерівців" правдива. Пригожин теж гарно знає правила гри в російській владній верхівці, і якби не відчував, що саме зараз може сковирнути Бєглова, не висував тому серйозних звинувачень.

У російських соцмережах розбірки Пригожина з губернатором Санкт-Петербургу оцінюють по-різному. Хтось убачає в них виключно особисту помсту міському чиновнику, а хтось – початок розколу в елітах. Друга версія виглядає вельми цікавою. У російській владній вертикалі досі не виносилися на загал конфлікти між фсб і військовими, росгвардією та армією, навіть відставки губернаторів відбувалися по-тихому. Арбітром політичних еліт й одночасно гарантом статус-кво виступав путін. Відвертий наїзд Пригожина на губернатора Санкт-Петербургу цю ситуацію розхитує. Ще не суттєво, але іноді варто лише почати, далі процес прискориться. То ж на думку деяких експертів, роль путіна як арбітра слабшатиме, а еліти почнуть міжусобиці. Адже, якщо прокуратура почне перевірку по доносу Пригожина, або Бєглов під тиском піде у відставку, це стане сигналом чиновникам, що самої лише відданості путіну вже замало, і що на верхніх поверхах політичного борделю почали пересталяти не тільки ліжка. 

Розкол в елітах чи зачистка ближнього кола?

Depo.ua аналізував, як оточення путіна готується очолити нову опричнину. Після поразки в Україні на росію чекає затяжна смута, в якій важливу роль відіграватимуть невдоволені "ветерани спецоперації". Як у Німеччині сто років тому, коли після поразки у Першій світовій війні партії реваншу набули значної популярності. Тобто у росії може бути або римейк гітлеризму – радикальні націоналісти рватимуться до влади, або більш реалістичніший варіант – зондується сценарій каналізування невдоволення з царя на бояр. На старі еліти, олігархів, на чиновників різних рівнів, яких звинуватять у саботажі, корупції, нацзраді. Пригожин прямо каже: еліти живуть комфортно і перешкоджають "повній мобілізації російського суспільства". Виходить та ж "партія жуликів і злодіїв", яка була в Олексія Навального, тільки на новий лад. А на кого нацьковувати розлючених "ветеранів", визначатимуть у кремлі. Таким чином, за дуже великі гроші "кухар путіна" продасть своєму хазяїну нову послугу – порятунок від російського бунту. Атака на Бєглова у цьому зв’язку виглядає як пробний камінь.

Чи прагне Пригожин за свої послуги чогось більшого, аніж багато грошей? Приміром, похитнути позиції путіна. Без "даху" нинішнього президента рф Пригожина швидко відправлять у те пітерське підворіття, з якого він виліз завдяки наближеності до путіна. Те саме стосується й інших скріпних патріотів, які були ніким, а стали всім. Пригожин – пройдоха, який гарно вивчив правила в російській політиці. Тільки недалекі люди вірять, що ПВК "Вагнер" створено без згоди кремля і фсбешних подільників путіна, або що ця силова структура самостійна у своїх рішеннях. Всі ці пригожини, кадирови, малофєєви, кирієнки і так далі – до біса заможні, щоб підбурювати протести, які не зможуть контролювати ні вони, ні російські спецслужби. Названі особи і фігури меншого калібру з їхнього оточення користуються війною як нагодою до 2024 року, коли росіянам знову випаде обрати путіна, змінити його ближнє коло. І сісти на грошові потоки та на "жирні" посади. А звинувачення в корупції, бандитизмі, обдиранні громадян, зажерливості тих, кого прагнеш прибрати зі шляху – класична і проста політтехнологія для досягнення подібної мети.