Гра на пониження: Чи отримає Україна "напівлегітимного" президента

З приводу затримання людей за спробу підкупу Юрія Тимошенка вже висловилися всі – Генпрокуратура, Юлія Тимошенко, купа експертів, які або вірять у причетність штабу Юлії Володимирівни до спроби домовитися з її двійником, аби той зняв свою кандидатуру, або ж категорично не вірять, вбачаючи в цій історії руку Банкової. Висловився і сам підозрюваний Тарас Костанчук. Він звинуватив владу в репресіях. Власне, маємо черговий інформаційний сплеск, який за кілька днів стихне. Натомість з’явиться щось нове – про підкуп виборців, про зв’язки кандидатів з Росією, при цьому нікуди не зникнуть вже наявні скандали – "схеми Порошенка", "піраміди Тимошенко", махінації в "Укроборонпромі", виведення грошей з "Привату" нібито на користь Зеленського і так далі.

Зрозуміло, що ставки на цих виборах занадто високі, поразка на них для ключових кандидатів матиме для них дуже високу ціну. Простіше кажучи, переможець отримає все. Однак технології взаємного поборення загрожують іншою значною проблемою – калейдоскоп передвиборчих скандалів зменшує бажання виборців прийти на дільниці. І якщо перший тур, у тому числі завдяки широкому списку претендентів, серед яких кожен може обрати фігуру на свій колір і смак, обіцяє високу активність громадян, то у другому може статися провал з явкою. Незалежно від того, хто у ньому опиниться.

Усі попередні президентські вибори характеризувала одна важлива річ – це був вибір і президентів, і зовнішньополітичного курсу, який вони презентували. Простіше кажучи, на Захід чи на Росію. Подібна роздвоєність мобілізувала виборців йти на дільниці, навіть якщо це був вибір між меншим і більшим злом. У 1994-му краще мобілізувалася та частина виборців, яка була за дружбу з Росією, що уособлював Леонід Кучма, в 1999-му, навпаки, мобілізувалася проєвропейська частина виборців. Яка цього разу підтримала того ж Кучму, який на фоні комуніста Петра Симоненка сприймався як прозахідний політик. За тим же принципом відбувалися і вибори 2004-го року, коли обом кандидатам – Віктору Ющенку і Віктору Януковичу – вдалося максимально мобілізувати своїх виборців.

Вибори 2010-го були схожі на нинішні. Кандидати, які були при владі – Віктор Ющенко і Юлія Тимошенко – взаємною боротьбою вбивали власні рейтинги. А вершки зібрав Янукович. Лише вибори 2014-го стали першими, коли кандидати не розколювали країну на схід і захід. На нинішніх виборах усі ключові претенденти на президентську посаду стоять на прозахідних позиціях, що, звичайно, добре, проте грають ці кандидати не на підвищення мобілізації власного виборця, а на пониження рейтингу конкурентів. Звідси гучні скандали, провокації, обіцянки посадити опонентів, судові позови, заяви на грані фолу.

Зрештою, чим ближче до дня голосування, тим активніше штаби претендентів на президентську булаву пиляють сучок, на якому вони всі сидять – посилюють апатію виборців, наслідком чого може стати низька явка у другому турі. Нагадаємо, у 1999 році явка у другому турі становила 74,87%, у 2004 році у так званому "третьому турі" - 77,32%, у 2010-му – 69,15% , на позачергових виборах 2014-го вона була рекордно малою - 59,48%. Одна із причин - відсутність виборчого процесу на окупованих територіях.

На загальний результат волевиявлення показник активності виборців не впливає, однак сьогоднішні і майбутні скандали спричиняють ризик падіння явки нижче 50%. Простіше кажучи, ми можемо вперше в нашій історії отримати президента, чию легітимність ставитимуть під сумнів зовсім не через якісь порушення або фальсифікації, а тому, що його обрали на виборах, куди прийшло менше половини виборців.

Головний конкурент переможця, який після поразки претендуватиме на роль опозиції №1, також потрапляє у пастку низької явки. Інші бажаючі піти в опозицію резонно скажуть: загальнонаціональною опозицією він (чи вона) бути не може. Тому що виборець проігнорував голосування, а, отже, не хоче бачити цю особу ні при владі, ні в опозиції.

Наступні за часом – парламентські вибори восени цього року. За умови збереження сьогоднішніх темпів обливання брудом і вкидання компромату, у нас ще й ВР зразка 2019-го року ризикує представляти менше, аніж 50% виборців.