Підбиті крила "голубів миру": Як ОПЗЖ восени гратиме з владою в опозиційність

Depo.ua продовжує серію публікацій про підготовку політсил до традиційно складного для всіх українських влад осінньо-зимового періоду, коли країною прокочуються протестні акції під різними гаслами. Ми вже розповіли про події і новини довкола партій Юлії Тимошенко і Петра Порошенка. Зараз – про ще одну загальнонаціональну політсилу, "Опозиційну платформу – За життя", яку очолюють Юрій Бойко і Віктор Медведчук, дедалі більш помітно віддаляючись один від одного.

ОПЗЖ працює на електорат, смаки і уподобання якого відомі, сталі і за винятком деяких нюансів залишалися незмінними за всіх попередніх влад. Лише 2019 року ці люди "зрадили по нутру своїх" і віддалися політичному коханню із партією "слуг народу", красивому, як курортний роман, і такому ж скороминущому. Вже у 2020-му ці виборці повернулися назад: ОПЗЖ тоді посіла перші місця або увійшла до трійки лідерів у місцевих радах сходу і півдня України (перше місце за кількістю мандатів у Донецькій, Луганській, Запорізькій, Херсонській, Одеській, Миколаївській областях, друге – у Сумській, Харківській, Дніпропетровській, Кіровоградській, третє – у Житомирській) і отримала представництво в місцевих радах багатьох інших регіонів, зокрема в деяких західних областях і столиці, де кандидат від цього середовища, колишній голова міської держадміністрації часів Віктора Януковича Олександр Попов попри прогнози вийшов у другий тур виборів мера. Співголова партії Юрій Бойко назвав виступ ОПЗЖ на тих виборах "блискучим результатом".

Попри непогані електоральні позиції опозиційність ОПЗЖ щодо чинної влади – не те що не радикальна, а вибіркова. Можливо, тому, що у президента Володимира Зеленського із початку цього року несподівано вирішили зробити з цієї партії головного ворога. Точніше, не з усієї ОПЗЖ, а з того її крила, лідером якого є Віктор Медведчук. У лютому Радбез запровадив проти телеканалів із пулу Медведчука – Козака ("112", NewsOne і ZiK) санкції, які фактично ліквідували цей рупор, м’яко кажучи, не проукраїнської пропаганди. До речі, зверніть увагу, як швидко про ці канали забули в суспільстві, наче їх і не було. Це до тези про важливість свободи слова (хай і в специфічних її формах) для нашого суспільства: можна спрогнозувати схожу ситуацію, коли влада з якихось своїх мотивів закриє інші ЗМІ, скажімо, які контролюються проукраїнськими політиками…

Тоді ж були застосовані персональні санкції і проти самих нардепів Козака і Медведчука та низки афільованих з ними осіб. Між іншим, такі дії позитивно сприймаються більшістю населення і до недавнього часу сприяли зростанню рейтингів Зеленського. 

У березні СБУ і Офіс генпрокурора провели обшук у офісі громадської організації "Український вибір", яку пов'язують з Віктором Медведчуком. Далі обшуки відбулися і в будинку Медведчуків у Києві, а в середині липня Печерський райсуд Києва арештував майно нардепа Тараса Козака. Як і щодо самого Медведчука, проти нього розслідують справу за підозрою в державній зраді: 2020 року Печерський суд зобов’язав Офіс генпрокурора відкрити справу щодо можливої держзради депутатів "Опозиційної платформи — За життя", які кілька разів зустрічалися з президентом Росії Путіним і тамтешніми депутатами. У столиці агресора свого часу засвітилися під телекамери і Бойко, і Медведчук, і нардеп Вадим Рабінович та іже з ними.

Ще раз: ці дії стосуються лише до одного крила у партії ОПЗЖ, а таких крил у неї два. Причому частина, публічним обличчям якої є Юрій Бойко, а непублічним – нардеп і колишній глава президентської адміністрації Януковича Сергій Льовочкін, почувається значно більш спокійно. Нерви їм трохи щипають хіба виклики на допити через голосування 2010 року за "харківські угоди". Але це ж не санкції, не обмеження на бізнес, не закриття каналів… 

Тим часом ОПЗЖ продовжує робити собі маленький піар на темі "репресій" проти Іллі Киви, нардепа від цієї партії, відомого зацікавленням наукою, російською мовою і радянською шапкою. У перші дні серпня СБУ блокувала у Харкові, Сєвєродонецьку і Лисичанську "силовий осередок" проросійського громадського об’єднання, за фабулою слідства причетного до злочинів і провокацій, спрямованих на розхитування ситуації в країні. За даними ЗМІ, ідеться про організацію "Патріоти – За життя", "контролером" якої називають Киву. Далі усе стало ще більш непростим для депутата: 13 серпня Вищий антикорупційний суд постановив стягнути з депутата до бюджету держави 1,25 млн грн прибутку від жомової ями, задекларовані Кивою минулого року. Між іншим, не варто вважати ті новини і ті на 99% скандальні контексти, де згадується ім’я цього депутата, колись відомого ура-патріотичною риторикою, однозначним негативом для нього і його партії: їхня аудиторія легко повірить, що Кива - жертва націоналістів і "партії війни".

Повертаючись же від модного нині хайпу до тем більш класичних, зауважимо, що на сайті ОПЗЖ і сторінках партійних лідерів у соцмережах далі експлуатуються рідні для цієї партії ключові теми: припинення війни (читай – замирення з Росією на умовах Кремля), "утиски" російськомовних жителів націоналістами, "фальсифікації" історії, "Опозиційна платформа – За життя" як головний опонент нинішньої влади тощо.

На ключові місця напередодні можливо бурхливої осені виходять питання соціального порядку денного: зростання тарифів і цін, низькі пенсії тощо. Така риторика має вдячну аудиторію як у базових для ОПЗЖ регіонах, так і частково в інших областях, що показує картина голосувань за партію. До речі, зараз в ОПЗЖ вимагають призначення місцевих виборів у 18 територіальних громадах на Донеччині й Луганщині, де вони не відбулися 2020 року через можливу загрозу життю і здоров’ю учасників кампанії. А це, на хвилиночку, півмільйона громадян, і активність тієї ж депутатки Ради Наталії Королевської у цьому питанні пояснюється просто: такі вибори ще більш посилять домінування ОПЗЖ на сході.

При цьому сайт ОПЗЖ підтримує подобу ідилії і повної єдності у партійних лавах: жодних розколів, обидві групи мають доступ до інформаційної трибуни для оприлюднення своїх заяв. Та й об’єктивно у короткостроковій перспективі жодна частина "Опозиційної платформи" у самостійне плавання не рушить. Розкол у цьому середовищі поки не потрібен нікому з лідерів. Триватиме лише повільне, обережне дистанціювання Бойка-Льовочкіна і підконтрольних їм партійних осередків від підсанкційного Медведчука і Вадима Рабіновича, відомого надто радикальними висловлюваннями на адресу влади як попередньої, так і нинішньої.

На думку експертів, саме Бойка на Банковій бачать найбільш зручним для Зеленського опонентом, якого чинний глава держави точно переможе у другому турі наступних президентських виборів. Але у другий тур Бойка ще належить вивести, адже на тому ж політичному полі працює група Рината Ахметова, найактивніше з якої в медіа виступає Вадим Новінський. У "ринатівських" поки нема свого кандидата, ця група знаходить спільну мову з владою, але потенційно вона може завдяки своїм медіа-ресурсам когось розкрутити. Крім того, після запроваджених Радбезом у червні цього року санкцій проти Дмитра Фірташа, Льовочкіну і Бойку доведеться зробити вибір – вони ще з "віденським бранцем" чи розходяться з ним, як у морі кораблі. Фінансово від "розлучення" Бойко втратить, але краще так, аніж санкції "поріднять" його з Медведчуком.

Читайте також в попередніх випусках про те, як готуються до нового політичного сезону українські партії:

Тарифи, земля і арешт Власенка: Чи справді Тимошенко готувала нову жовтневу революцію

"ЄС" бере вліво: Чи справдяться страхи влади про "путч" Порошенка