Вбивство Гандзюк: Навіщо Найєму та Заліщук парламентська ТСК

"Якщо пан Парубій не ставить це на розгляд Верховної Ради, ми будемо блокувати трибуну. Це не піар, а конкретна історія. У парламенту немає іншого інструменту, щоб контролювати владу, ніж ТСК і їхній парламентський контроль", - заявив народний депутат Мустафа Найем.

Нагадаємо, група парламентарів – Олена Сотник, Альона Шкрум, Ігор Луценко, Світлана Заліщук, Юрій Дерев'янко, згаданий Найєм та інші – вимагають створити слідчу комісію ВР щодо розслідування справи Гандзюк, яка після нападу, вчиненого на неї 31 липня, знаходилася в лікарні, де померла 4 листопада.

Повідомлення про смерть відомої громадської активістки, котра з 2016 року працювала на посаді в.о. керуючої справами виконавчого комітету Херсонської міської ради і була радницею міського голови Херсона, спричинило сплеск активності. Зі знаком мінус для влади. Причин цього кілька.

Читайте також: Хто замовив вбивство Каті: Чи стане Гандзюк сучасним Гонгадзе

Перша – справа про кислотний замах на Гандзюк кілька разів перекваліфіковувалася з "хуліганства" на умисні тяжкі тілесні ушкодження, вчинені з метою залякування потерпілого, згодом на замах на вбивство з особливою жорстокістю, а після смерті жінки справу кваліфікують як закінчений злочин. Подібна зміна позиції правоохоронців багатьох наштовхнула на думку, що влада когось намагається вивести з-під удару. Оскільки ж імені замовника злочину досі немає, ця версія має право на існування.

Друга причина – серед затриманих - ветерани АТО, що вкладається в міфологему, яка також розкручується досить успішно: влада переслідує добровольців. Нагадаємо, затриманими виявилися Володимир Васянович, Сергій Торбін, якого слідство вважає ймовірним організатором замаху, Микита Грабчук (його називають виконавцем), Віктор Горбунов, котрий придбав сірчану кислоту, та В'ячеслав Вишневський.

Протягом вересня-жовтня суд випустив із СІЗО під домашній арешт Васяновича, Вишневського і Горбунова. Це було сприйняте негативно іншою частиною суспільства, яка побачила в рішенні суду спробу пом'якшити покарання для названих осіб лише тому, що вони брали участь в АТО. Простіше кажучи, кожен, хто цікавиться ходом розслідування справи про замах на Гандзюк, робить для себе висновки залежно від світоглядних переконань. Але всі в купі винною роблять владу.

Утім, повернемося до вимог нардепів. Відразу зауважимо – слова Найема, що це не піар, виглядають непереконливими. Адже всі ТСК, які створювалися у Верховній Раді, давали можливість певним політичним силам трибуну та телеефіри для гучних заяв. Інших реальних наслідків вони не мали. І не лише через те, що у нас досі не прийнято закон про ТСК, що перетворилося на елемент політичної технології для опозиційних сил. Справа в тому, що парламентські слідчі комісії вигідні як процес. Особливо для осіб, котрі їх очолюють або входять до складу ТСК. Фактично, це безкоштовна реклама.

То ж якщо ВР і проголосує за створення слідчої комісії по справі Гандзюк, що, можливо, і є сенс зробити, аби не підвищувати ще більше градус недовіри у суспільстві, то очолити її має депутат із досвідом роботи в правоохоронних органах, який не балотуватиметься в президенти і не належить до якоїсь фракції чи партії. Ініціатори ТСК у цю категорію не потрапляють. Хоча, очевидно, вони не проти отримати майданчик для піару.

І, останнє. Навколо справи Гандзюк багато чуток, які виносяться в ефіри без урахування презумпції невинуватості. На жаль, це практика багатьох наших політиків і громадських активістів. Як тут не згадати резонансну справу – вбивство юристки Ірини Ноздровської. У січні цього року її смерть також хотіли використати для збурення вулиці. І навіть після того, коли поліція затримала вбивцю, який у скоєному зізнався, у соцмережах продовжували стверджувати, що у цій справі замішані високопосадовці.

Розкрутити кампанію "Хто вбив Ноздровську" не вийшло. Згодом з'явилася низка публікацій, в яких стверджувалося, що влада покриває нападників на громадських активістів. Але і це не спрацювало. Хоча підключилися навіть окремі західні правозахисні структури. Зрештою, правоохоронці, які припустилися серйозних помилок при розслідуванні замаху на Гандзюк, дали привід для кампанії проти себе і влади в цілому. Не було б помилок, не було б і "Хто замовив Катю Гандзюк".

У діях громадських активістів насторожує навішування ярликів. Заявляють про соціаліста Іллю Киву та інших осіб, пов'язаних з правоохоронною системою, у яких був конфлікт із Гандзюк. Завдання ж слідства – неупереджено встановити учасників і замовників злочину. Інакше справа розвалиться у суді і від цього всі лише програють.