Піар чи зміна уявлення про Донбас: Для чого Зеленський возить європейців на лінію розмежування

Останнім часом лінія зіткнення на Донбасі стала вельми популярним місцем для європейських дипломатів та політиків.

Сьогодні туди вирушив президент Зеленський – "знайомитися із ситуацією на передовій і поспілкуватися з військовослужбовцями, які несуть службу в зоні проведення ООС", як повідомили в його прес-службі. При тому він прихопив з собою послів усіх країн "Великої сімки".

Мине два з гаком тижні – і гарант держави вирушить туди ж, тільки замість послів прихопить  президента Європейської ради Шарля Мішеля.

При тому що наразі не минуло ще й трьох тижнів від моменту, коли Донбас відвідувала голова ОБСЄ, міністр закордонних справ Королівства Швеція Анн Лінде.

В чому полягає причина подібної дипломатичної активності Банкової? Звичайно, Донбас і раніше нерідко відвідували впливові дипломатичні гості Києва, але останнім часом такі екскурсії, схоже, поставлені на конвеєр. І якщо не йдеться про розвиток якогось своєрідного "дипломатичного туризму з екскурсіями до зон збройних конфліктів", то для цих візитів повинні бути якісь політичні цілі.

І таких цілей можна розгледіти одразу декілька.

Серед них перша і найбільш очевидна – суто піарна. Після промови віцепрезидента ЄК Валдіса Домбровскіса, виголошеної перед звітом про виконання Україною Угоди про асоціацію, та, власне, сьогоднішньою резолюцією Європарламенту на ту ж тему, на Банковій, попри загалом позитивний тон обох документів, намагаються загладити враження від критики, яка також пролунала в обох випадках.

Звичайно, покритикували корупцію в Україні та державний тиск на Нацбанк  – а у відповідь президент не кидається реформувати суди чи міняти підходи до макроекономічної політики, а показує, наскільки все погано на східному фронті. Втім, подібний нехитрий прийом неодноразово використовувався українською владою і в минулому.

Іншою можливою причиною цих невеселих екскурсій можуть бути фінансові міркування. Демонструючи європейським дипломатам і посадовцям масштаби пекла на лінії зіткнення, Зеленський прозоро натякає, що за умов пандемії і різкого спаду економіки не те що відновлювати інфраструктуру регіону, але навіть втримувати те, що від неї залишилося, в більш-менш "живому" стані Україна може тільки з дедалі більшими проблемами.

А третьою, мабуть, найбільш фундаментальною причиною може бути бажання Банкової трансформувати ставлення ЄС до ситуації на Донбасі. Стосовно якої чимало європейських політиків дотепер вживає словосполучення на кшталт "повільне покращення" і висловлює свій "поміркований оптимізм".

Можна припустити, що за допомогою чисельних і людних екскурсій європейських дипломатів та посадовців на лінію зіткнення, на Банковій намагаються переконати ЄС, що наразі приводів до оптимізму немає – оскільки конфлікт є далеким навіть від стадії заморозки.

Продемонструвавши при тому, що кількість загиблих від снайперського вогню росте, а обстріли з важкої зброю потроху відновлюються. І що без нарощування тиску на Росію Україні доведеться або звертатись по допомогу до США, або, як то  пропонував голова української делегації в мінській ТКГ Леонід Кравчук, просто "відповідати пострілом на постріл".

Якими будуть наслідки цього "дипломатичного туризму" – покаже час. Але наразі з впевненістю можна сказати лише одне – якщо в подібний спосіб Банковій і справді вдасться мобілізувати фінансову підтримку для відновлення в прифронтовій зоні чи стимулювати Європу до жорсткішого тиску на Кремль, то ці "зимові екскурсії" можне буде тільки привітати.