Образ жертви: Чи виграє Поляков гібридну війну з НАБУ

Напередодні Дня Незалежності "фронтовика" Максима Полякова нарешті "закували" в електронний браслет. Антикорупційне бюро наполягало на цьому давно, проте нардеп використовував юридичні лазівки, аби максимально відтермінувати час "окільцювання". Та не пройшло й тижня і Поляков гучно заявляє: Печерський суд визнав його потерпілим у справі про хабарництво. Зокрема, йдеться про провокацію підкупу НАБУ. Нардеп у притаманній йому агресивній манері захисту вимагає від Генпрокуратури вручити повідомлення про підозру Артемові Ситнику та детективам НАБУ, які сфальсифікували проти нього справу.

Радістю політик поділився у Facebook і за дивним збігом обставин його допис зацікавив десятки ЗМІ. Причому новина за змістом була дуже схожою. Ми ні на що не натякаємо. Дійсно, що ж то за піар, коли весь світ про тебе не говорить. Та ще й кілька днів поспіль.

Та от біда – Печерський суд спростував інформацію народного депутата про нібито надання йому статусу потерпілого у справі щодо провокації підкупу НАБУ. "Жодного рішення про визначення процесуального статусу як потерпілого за Поляковим М.А. в кримінальному провадженні Печерським районним судом Києва не ухвалювалось", наголосили в прес-службі суду. Тобто, або депутат збрехав і зображати із себе "жертву" йому стане складніше, або на доказ покаже ухвалу суду. І тоді ситуація стане зовсім абсурдною. Та у цій справі й не таке бувало.

Так відеокомпромат на "подільника" Полякова Борислава Розенблата його захист охрестив змонтованим. Довелося пояснювати: на регламентному комітеті показали лише те, на що отримано дозвіл, а взагалі слідчі мають відео не на сорок хвилин. "Це не художній фільм, ніякого Безрукова тут немає (йому, до речі, заборонений в'їзд на територію України), це документальний фільм, на підставі законно здобутих негласних матеріалів слідчо-розшукових дій, які санкціонував суд. Прошу облишити жарти, а розглядати це я к вчинення кримінального правопорушення", - відповідав тоді на кепкування депутатів Юрій Луценко. Нині ж захист депутатів наполягає: докази щодо них НАБУ отримало з порушеннями закону. Таким чином, увага переключається із самого факту злочину, який інкримінують підозрюваним, на спосіб, у який було здобуто доказову базу. Цього варто було очікувати.

До честі Розенблата, шаленого галасу він не здіймає. А от Поляков не сходить з новинних стрічок. То він відмовляється одягати електронний браслет і наполягає, що це незаконно, то вдягає і позує в ньому для світлин. Ще раніше нардеп заявляв, що Артем Ситник особисто мститься йому. Як писав Depo.ua, саме "фронтовик" засвітив поїздку Ситника до Лондона з дружиною. Також за участі Полякова з'явився "злив" про отримання Ситником у часи роботи в прокуратурі Київської області незадекларованих квартир. Не варто забувати і про неодноразові звинувачення нардепа на адресу першого заступника Ситника Гізо Углави, якого він називав представником грузинської мафії. Тобто, депутат прагне в медіа ефективно розіграти козир "розправи" над ним через особисту неприязнь. Допомагають йому й деякі експерти і політики, які акцентують увагу на тому, що відео хабаря Полякову відсутнє, а в якості доказу детективи використовують телефонну розмову помічниці нардепа. В ній йдеться про суми, але непрямо. Тепер щось замули з рішенням Печерського суду. Цікаво навіть подивитися, як Поляков спробує вивернутися з цього явного проколу.

Варто зауважити, що з боку НАБУ активної протидії балакуну Полякову поки немає. З одного боку це і правильно, адже підозрювана сторона відверто провокує Бюро на виправдування. З іншого – наразі виглядає так, що Полякова в інформаційному просторі настільки багато, що правота НАБУ просто губиться. Чому ми звернули увагу на це протистояння? Скидається на те, що воно стане зразковим – і для майбутніх підозрюваних у корупції, і для Антикорупційонго бюро – як потрібно (або не потрібно) поводитися в медіа. Аби не загриміти до в'язниці.