Новий курс зі старими обличчями: Чому диво Тимошенко схоже на фокус

Відразу зауважимо: ми не критикуватимемо утопію лідерки "Батьківщини", перемішану з цитатами із Вікіпедії. Ймовірно, до президентських виборів вона сама відмовиться від переважної більшості проголошених сьогодні ініціатив. Які відірвані від реального життя, тому є нічим іншим, як популізмом, обгорнутим у красиву і навіть наукоподібну форму. Коли наші політики, це стосується не лише Юлії Володимирівни, говорять про новий суспільний договір, про нову Конституцію, це означає, що у них проблеми з креативом. Коли кажуть, що Україні потрібна парламентська республіка, у Тимошенко парламентсько-канцлерська, ловиш себе на думці: у нас за часів Кучми була президентська республіка, за Ющенка парламентсько-президентська, за Януковича повернули назад президентську, зараз пропонують парламентську, але все чомусь не їде. І не тому, що народ не такий чи пороблено, а тому, що у нас відсутня консолідація еліт. А за парламентської форми її не буде тим більше. Бо гетьманів багато.

Утім, залишимо прожекти лідерки "Батьківщини" для аналізу політологам, які, не виключено, знайдуть у них і раціональне зерно. Принаймні. Деякі вже кажуть, що Тимошенко хоче посилити роль громадянського суспільства, коли веде мову про громадські асоціації. Може й так, проте є одне велике "але" - на сьогоднішньому форумі було дуже багато людей, які вже були при владі, є при владі або обслуговували всі влади. То ж коли Тимошенко каже, що Україні потрібно все почати з чистого листа, виникає питання: а з ким починати? Уявимо, що Юлія Володимирівна дійсно прагне реалізувати все те, про що говорила. Тобто, хоче дати людям диво – економіку, як в Сінгапурі, політичну систему, як у Німеччині. Але з якою командою? На форумі помітили колишнього голову СБУ Валентина Наливайченка, депутатку Оксану Продан, екс-нардепа Тараса Стецьківа, політолога "регіоналів" Єрмолаєва, екс-міністра юстиції Криму Коровченка, якого підозрюють у зв'язках з Медведчуком, та багатьох інших осіб.

У Тимошенко є давні соратники, до яких суспільство має право пред'явити претензії, бо бачило їх у владі. Та ще більше соратників тимчасових, котрі сьогодні з нею через соціологічні рейтинги, які дають лідерці "Батьківщини" надію на президентство, а їм – сподівання повернутися на посади. Вибачте, але люди, яких пов'язують з групою впливу Фірташа і Льовочкіна, з Медведчуком, особи, яким закидають співпрацю з колишнім режимом, політтехнологи, які на кого тільки не працювали, не уособлюють "новий курс". Краще б "Батьківщина" привезла звичайних статистів із регіонів, аніж учасниками події стали екс-депутати, колишні керівники спецслужб, себто фігури, ображені через те, що їх відсунули від влади.

Навіщо всі ці люди прийшли послухати Тимошенко? Відповідь на поверхні – це своєрідна присяга рейтинговому кандидатові у президенти. Мовляв, до отримання посад готові. Чи можна з такими людьми реалізувати надумане? Ні. І це очевидно. Звідси простий, але невтішний для Тимошенко висновок: "новий курс" їй доречніше почати не з суспільного договору, а з фільтрування своїх політичних партнерів, відмови від співпраці з олігархами та публічного визнання і своєї провини за кризові явища в українському житті.