Легалізація порнографії: Чи наважаться "слуги народу" на сміливий крок

Передісторія питання

4 липня минулого року громадянин Тарас Сіромський зареєстрував на президентському сайті петицію про легалізацію еротики та порно на території України. Автор петиції пояснив свої мотиви: діючий в Україні закон про заборону порнографії – корупційний, дуже узагальнений і дає простір на його трактування по-різному. "Величезна кількість грошей платників податків виділяється на закупки порнографічного матеріалу і пошуку "злочинців"… замість того, щоб дії кіберполіції зосередити на боротьбі проти російських кібератак, проти російської дезінформації, ботів, замість того, щоб виділити кошти на українізацію інтернету", – слушно зауважив у тексті петиції пан Сіромський. Він також звернув увагу на важливий момент: дівчата, всі онліфанс і вебкам-моделі, які пожертвували гроші на ЗСУ, все одно автоматично підпадають під кримінальну відповідальність.

Петиція зібрала понад 25 тисяч голосів. 2 вересня президент Володимир Зеленський дав на неї відповідь, в якій згадав частину першу і третю статті 34 Конституції України, де йдеться про можливість обмеження свободи слова і думки в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя. Хоча в тексті петиції йшлося про інший бік проблеми. Та найбільша за змістом частина відповіді присвячена поясненню норм закону про захист суспільної моралі, який, власне, і давав широке поле для зловживань. Він втратив чинність 31 березня цього року після прийняття закону про медіа. Зрештою президент закінчив свою відповідь зверненням до уряду, аби там опрацювали порушене в електронній петиції питання і відповіли її авторові.

Невідомо, чи урядовці виконали настанову глави держави, принаймні публічних повідомлень про це не було. А от повідомленнями про притягнення українок до відповідальності за поширення "полунички" вистачає. У червні минулого року, ще до появи петиції, полтавський суд засудив харків’янку Дарину Х. до 3 років умовно за продаж "нюдсів" у Телеграм. Окрім умовного терміну дівчину зобов’язали відшкодувати державі витрати у розмірі 12 356 грн на залучення експерта, який аналізував фото та відео. Цікава робота в цього експерта, а ще цікавіше, що у подібних випадках експертні висновки можуть бути дуже суб’єктивними. У вересні 2022-го два роки умовно отримала мешканка Кривого Рогу, яка розміщувала оголені світлини на OnlyFans. Спочатку суд вліпив їй аж 4 роки позбавлення волі, але після каяття змінив гнів на милість. "Злочинниця" також заплатила за державну експертизу.

Ще одна історія трапилася у Львові. Жінка у 2020 році зареєструвала в мережі Інстаграм сторінку, де знайомилася з чоловіками, для яких потім за гроші розміщувала порнофото і відео у закритому каналі в мережі Телеграм. Одним із її "клієнтів" виявився місцевий пенсіонер, який і доніс куди треба. Жінка свою причетність спростовувала, але суд пристав на доводи слідства. Судовий процес тривав до квітня цього року і завершився вироком: жінку визнали винною і засудили до року умовно.  

Буквально місяць тому, 11 липня, Новосанжарський районний суд Полтавщини виніс вирок жінці за виготовлення та збут через мережу Телеграм продукції порнографічного характеру (ч. 2 ст. 301 КК України). Її оштрафували на 34 тис. грн. В матеріалах справи дії жінки описані як такі, що "містять цинічну, непристойну, спеціальну демонстрацію геніталій, не відповідають моральним критеріям, ображають честь і гідність людини, спонукаючи негідні інстинкти та містять порнографічний зміст". Факт порнографії встановила судово-мистецтвознавча експертиза (це ж треба було так її назвати!). Невідомо за якими критеріями, адже закон про захист суспільної моралі, в якому було визначення порнографії, вже не чинний. 

Але найгучніший випадок пов’язаний із оголеною фотосесією співробітниць "5 каналу", які знялися для благодійного календаря, кошти з продажу якого мали намір віддати на потреби наших захисників. Фото в календарі не містили ознак порнографії, але дівчатам дісталося по повній. І від феміністок, які критикували фотомоделей за об’єктивацію жіночого тіла, і від "захисників суспільної моралі". Але правоохоронні органи до кримінальної відповідальності медійниць все ж не притягали.

Насправді, випадків, коли жінкам "шиють" кримінал за поширення "нюдсів", дуже багато. Причому не всі з них доходять до суду. Особливості тлумачення, де порно, де еротика і для чого саме розміщувався контент, відкривають багато можливостей для зловживань і "лівого" заробітку на державній експертизі. Тому ініціатива декриміналізації порнографії дійсно актуальна. Інша справа, чи вистачить для цього політичної волі.

Як депутати хочуть, щоб держава заробляла на порнографії

Тексту законопроекту на сайті Верховної Ради ще немає, але є досить детальні роз’яснення від його ініціаторів. Ярослав Железняк пояснив: кримінальна відповідальність залишиться виключно за поширення порно без згоди особи, яка у ньому зображена, екстремальне порно (насильництво, зоофілія, некрофілія) та за поширення порнографії серед неповнолітніх. Автори ініціативи наголошують, що запропоновані ними зміни ніяким чином не стосуватимуться поширення чи виробництва дитячої порнографії, за це відповідальність навіть посилять. "За все інше зі ст.301 та 302 кримінальну відповідальність прибираємо. Щоб фантазія правоохоронців не генерувала по 1000+ справ на рік. Аби не було спокуси маніпулювати: сутенерство, втягнення в проституцію та торгівля людьми теж лишаються кримінальними злочинами (це окремі статті)", - зазначив депутат. "Давайте все ж таки розвантажимо правоохоронні органи від "контрольних закупівель" у вебкам-моделей. Маємо для них купу інших амбітних задач навіть в рамках розслідувань нашої ТСК", - додав він.

Також Железняк зауважив важливий момент: з початку 2023 року з сервісу OnlyFans до державного бюджету України надійшло $620 тис. у вигляді "податку на Google". За його словами, це повністю знімає питання про доцільність декриміналізації порнографії. Хоча поки важко підрахувати прибутки від такого бізнесу для державної скарбниці. Для розуміння приблизних цифр наведемо дані, озвучені для "Європейської правди" регіональним менеджером вебкам-платформи CAM4 у Східній Європі Гі Де Сметом. Лише через його платформу в Україні працюють близько 600 вебкам-студій, а загальна кількість моделей сягає 25 тис. Вебкам-модель заробляє $2-3 тис. на місяць. Обсяг ринку може сягати 22 млрд грн на рік. Загалом же порнографічний контент на Onlyfans можуть розміщувати понад 200 тис. українок та українців. Це тільки одна платформа, а їх багато. То ж замість полювання на вебкам-моделей, на що держава витрачає солідні суми, пропонується геть інший варіант: держава має заробляти на цьому бізнесі.

Отже, узагальнимо. Законопроектом передбачено скасувати кримінальну відповідальність за ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних матеріалів (ст. 301 ККУ) та за утримання місць розпусти і звідництво (ст. 302 ККУ). Щодо проституції та сутенерства жодних змін не буде. Також пропонується ввести нове визначення порнографії, звузити його для уникнення корупціогенних трактувань.

Чому законопроект має значні шанси на провал

Попри логічні пояснення ініціаторів та підтримку законопроекту у профільному комітеті парламенту, серед громадських організацій, які долучилися до його розробки, проходження документу обіцяє бути надскладним. Адже противники легалізації порно мають свої аргументи. Й обов’язково скористаються ситуацією для піару. Особливо це стосується "скріпних" політиків, які зароблятимуть дивіденди на "захисті суспільної моралі". Як тут не згадати, з яким скрипом у парламенті ухвалювали у першому читанні законопроект про легалізацію канабісу в медичних цілях. Лідерка "Батьківщини" Юлія Тимошенко влаштувала цілу піар-кампанію проти цього.

Навряд чи у "Батьківщині" упустять шанс зібрати електоральні вершки і при обговоренні законопроекту про легалізацію порнографії. Тим більше, у пропозиціях депутатів є нюанс, який потрібно додатково розтлумачувати. Він стосується 302-ї статті КК, яку ті хочуть прибрати. У ній йдеться про покарання за створення й утримання місць розпусти. За бажання, противники легалізації порнографії подаватимуть ініціативу візаві як спробу легалізації борделів. Мовляв, Україну захлисне проституція. Як розповідали про хвилю наркоманії, яка захлисне після ухвалення закону про медичний канабіс. І частина наших громадян у це повірить.

Не виключено, проти будуть і в "Європейській солідарності". Партія Петра Порошенка робить акцент на традиційних цінностях українців, серед них – віра. А в церкві ідею лібералізації сексуального контенту однозначно не підтримають. Проти виступлять й інші традиціоналісти, не представлені в парламенті. Мовляв, не на часі, війна, а вони розмовами про порно допомагають кремлівській пропаганді.

Захисникам традиційних цінностей є кого ставити в приклад. Он у сусідній Польщі хочуть блокувати доступ до порнографічного контенту в інтернеті. Захід добровільний і спрямований на захист дітей. Але цей нюанс залишатимуть за дужками. Також варто очікувати на висловлення публічної незгоди з боку феміністок, яку парламентські політичні сили спробують конвертувати собі на користь. То ж ніхто не здивується, коли до парламенту хтось із депутатів внесе аналог законопроекту про захист суспільної моралі.

Але найбільша небезпека для цього законопроекту прихована не в цих силах, сумарно взятих, бо у них голосів для успіху немає, а в позиції монобільшості, яка голосами своєї фракції та її сателітів з різних депутатських груп може обійтися і без інших фракцій. Проте, судячи з останніх голосувань у парламенті, більш-менш одностайно підтримати суспільно резонансний закон про легалізацію порнографії "слуги" не спроможуться. І навряд чи Банкова заради закону, через який є ризик електоральних втрат, тиснутиме на Зе-фракцію. Скоріше, повісять собак на опозицію. Яка у цьому випадку і не буде особливо проти.