Нова реальність без монобільшості: Коли Зеленський оголосить черговий "держпереворот"

У Верховній Раді вже давно де-факто нема монобільшості, а останні голосування – за так званий "ресурсний" закон 5600 і держбюджет цей факт зробили неспростовним. Без депутатських груп "За майбутнє", ключовим політичним акціонером якої є Ігор Коломойський, та "Довіра", де акції розподілили заможні аграрії Юрій Косюк й Андрій Веревський, та колишній "регіонал" Віталій Хомутиннік "більшовики" не можуть прийняти майже нічого

Як довго Банковій вдаватиметься забезпечувати апетити груп-сателітів? Принаймні, точно можна стверджувати: необхідні закони "слуги" у кількості 210-215 депутатів у купі з тимчасовими попутниками ухвалювати зможуть, але жодних змін до Конституції прийняти не вдасться. А нині знову зайшла мова про зміни, які стосуються децентралізації, зокрема, введення інституту префектів. Тобто, тактичні завдання в парламенті ОП вирішуватиме, але стратегічні – хіба зі значною натугою.

У згаданих законі 5600 і держбюджеті експерти помітили поступки акціонерам груп-сателітів. Перший із цих документів спочатку був "антиахметовським", оскільки ним передбачене збільшення ренти за видобуток залізної руди, потім цей пункт окремою правкою пом’якшили, та коли конфлікт між Зеленським і Ахметовим досяг апогею, правку депутати провалили. Такий крок одягли в яскраву піар-обгортку – отримані кошти спрямують на забезпечення економічного паспорту українця, відповідний законопроект президент обіцяв подати до 10 грудня. Деякі експерти підрахували, що грошей від податку на користування надрами не вистачить на таку масштабну програму, адже ми не Кувейт і не Норвегія, які мають значні поклади вуглеводнів. До того ж, надрами у нас користується не тільки Ахметов, а й інші олігархи, тому ділитися доведеться і їм. Та чи захочуть ті в такому разі довго підтримувати владу?

У законопроекті №5600 розрахунок ренти за марганцеву руду мав бути таким же, як для залізної, але враховуючи, що правка не пройшла, марганцеві ГЗК і феросплавні заводи - а це переважно бізнес Ігоря Коломойського - залишилися на старій системі і не постраждали від підвищення ренти. Чим не оплата голосів "За майбутнє"?

Читайте також: Антиахметівський закон: Хто з олігархів "попав", хто "пропетляв" і які нові податки вигадали для простих українців

Таких "хабарів", великих і малих, експерти нарахували достатньо і в бюджеті. Приміром, розподілення 9 млрд під мажоритарників – а саме вони входять до груп-сателітів - на соціально-економічний розвиток регіонів. Поки цікаві до цифр аналітики ще глибоко не проаналізували, на які округи і на які цілі запланували ці гроші, однак досвід їх розподілення свідчить, що наближені до влади нардепи отримують більше.

І з часом ціна позитивного голосування в сесійній залі зростатиме. Як і вартість гарного ставлення до Зеленського на телеканалах. Але це лише видима частина нової реальності. Спробуємо поглянути на ситуацію глибше.

До запровадження закону про олігархів залишилося менше півроку. За цей час Банковій потрібно вирішити всі питання з лояльними до неї мільярдерами (зійтися з ними посередині, аби і не дратувати союзників, і не втратити імідж "борців з олігархами"). Щоб потім не довелося дублювати міф про державний переворот. Тільки з іншими дійовими особами.

Найважливіший момент тут – медіа, адже вістря антиолігархічного закону стосується саме цих активів. Що за півроку мають встигнути власники телеканалів в обмін на отримання в розпорядження якихось ласих шматків? Перше – офіційно відійти від управління ЗМІ. Як варіант – де-юре продати їх наближеним особам, медійникам, журналістам. Цим шляхом пішов Петро Порошенко, продавши 100% корпоративних прав на "5 канал" і "Прямий" медіахолдингу "Вільні медіа". Редакційна політика після цього менш опозиційною не стала, але принаймні юридичних зачіпок для "віджиму" телеканалів стало менше.

Другий варіант – кардинально змінити редакційну політику, мінімізувавши чи взагалі прибравши з ефіру політичні ток-шоу, а новинні блоки зробити простою фіксацією подій у вигідному для влади світлі. Без коментарів. При цьому наростити розважальний контент. Таким шляхом свого часу пішли телеканали на Росії. У той же час нині ходить багато чуток про нові телепроекти, які пов’язують з владою. Тобто, якщо на олігархічних каналах політично-інформаційні блоки зменшать і цензурують, то їхню нішу можуть з часом зайняти повністю лояльні до влади медіа. Які не пов’язуватимуть з олігархами.

Що може вдіяти опозиція? Простір для маневру у неї незначний. Так, існують болючі для влади теми, такі, як "вагнергейт". Ця тема на слуху з серпня минулого року, та масштабного розголосу вона набула відносно недавно, коли про неї заговорили на каналах Ахметова. Поки вони підтримували олігархічний консенсус навколо президента Зеленського, про "вагнерівців" там майже не розповідали. І не лише по цій темі. Нині ці телеканали надають майданчики всім, хто проти Зеленського і його команди. А хто знає, що буде далі? Судячи з останнього за часом ефіру програми Савіка Шустера, куди запросили колишніх розвідників ГУР, збавляти оберти війни з владою Ахметов не збирається. Однак і влада відповідає тією ж монетою, тиснучи на олігарха, де тільки може.

Медіа-війну, з огляду на останні соцопитування, "зелені" поки програють. Але є кілька важливих нюансів. Перший: зараз поряд із Ахметовим його медійники, тобто, люди на зарплаті, опозиціонери, які користаються моментом і майданчиками, котрі їм надає Рінат Леонідович, експерти – ці у нас ніколи не відзначалися політичною вірністю. Шо у цій трійці роблять опозицінери? Вирішують власні політичні завдання, а Ахметов для них - лише можливість ці завдання вирішувати в конкретний історичний момент. Тут слід згадати, як ці та інші політики рясно висаджувалися в ефірах каналів Козака-Медведчука, доки ті не закрили. Багато гостей тих ефірів кинулися на захист заблокованих медіа? Отож.

Другий нюанс – конфлікт по лінії "Зеленський-Ахметов" не заважає союзу "слуг" з олігархічними групами-сателітами. Можна скільки завгодно розповідати, що монобільшості нема, і що без "милиць" вона геть впаде, однак юридично коаліція "слуг народу" існує. З неї вийшов "разумковець" Соха, уявимо, вийде слідом близько десятка мажоритарників і ціна голосу сателітів зросте, однак чисельність "СН" все одно не зменшиться до 225-и. А якщо гримнуть дверима фракції обрані за списками, їм на заміну швидко підтягнуть наступних за списком. 

Третій нюанс – наразі ми бачимо тактичні ходи колективної фронди Зеленському, але нема стратегічних. Дружно поставити на Дмитра Разумкова, зробивши його єдиним лідером опозиції? Такого не буде. По-перше, дуже різні ідеології. А, по-друге, в шанси Разумкова стати новим лідером суспільного запиту вірять далеко не всі. А ще більше політиків цього категорично не хочуть. 

Чи є стратегія в Ахметова? Можливо – мирова. Але з кожним ефіром така стратегія стає примарною. Дотиснути дочасні вибори парламенту і провести туди "Розумну політику" та ще кілька десятків своїх людей розсадити по інших фракціях? Дивимося попередній пункт, - підстав для розпуск Ради нема. Дотиснути до відставки самого Зеленського? По-перше, цього не допустять лояльні до Банкової олігархи, а вони наразі в більшості. По-друге, і на це мало хто звертає увагу, ні в Ахметова, ні в цілої армії голосних критиків президента немає потужних лобістів серед західних партнерів. І не тому, що вони зачаровані політикою Зеленського, радше розчаровані багатьма його кроками, але на тлі загрози вторгнення Росії серйозна політична криза в Україні їх точно не влаштовує.