Рябошапку прибрали: Який російський сценарій для Зеленського готують олігархи

Слідом за першим "зеленим" урядом Олексія Гончарука в історію відучора пішов і перший "зелений" Генпрокурор Руслан Рябошапка. Причому, якщо крісло під Гончаруком гойдали чи не з першого дня роботи очолюваного ним Кабміну, то нападки на Генпрокурора особливо активізувалися в останні тижні. Тобто, для того, щоб його сковирнути, знадобилося відносно небагато часу. Технологія війни з Рябошапкою була тією ж, що і війни з Гончаруком. У ній задіяли Телеграм-канали, які пов’язують з групою впливу Ігоря Коломойського та росіянами, сайт "Страна" - там, зокрема, опублікували статтю про будинок родини Генпрокурора у Франції – телеканали з так званого "пулу Медведчука" і зграйки експертів, які розповідали про "зовнішнє управління" та його провідників – "соросят". Depo.ua раніше детально проаналізував, як працює технологія "соросятія", яку вигадали вітчизняні олігархи, і чому в ній прослідковується російський слід.

Далі буде: Ситник, Смолій, іноземці у спостережних радах і покарання відступників.

З відставкою Рябошапки війна з агентами впливу Заходу не закінчилася, а перейшла в іншу фазу. На черзі – звільнення директора НАБУ Артема Ситника. З цією метою на сайті ВР вже зареєстрований законопроект про внесення змін до Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" (щодо приведення цього закону у відповідність до чинних норм антикорупційного законодавства України), авторами якого є депутати Олександр Качура та Олександр Дубінський. Самого документу поки немає, однак можна здогадатися, що у ньому прописана норма про звільнення директора НАБУ в разі визнання його корупціонером. Власне, Ситник настільки дискредитований, що особливо переконувати українців у потребі його відставки навіть не доведеться.  

Після вирішення питання по директору НАБУ, або й паралельно з ним, "слуги" займуться заміною керівництва Нацбанку. Яків Смолій і Катерина Рожкова, особливо вона, - дуже нелюбимі представниками групи Коломойського. Керівників НБУ до "соросят" зарахувати важко, тому вони, очевидно, підуть по статті "агенти МВФ". Що у суспільній свідомості десь одне і те ж. Також після спічу Володимира Зеленського у сесійній залі парламенту у середу неважко здогадатися, що почнуться зачистки спостережних рад національних компаній і держпідприємств. Але і це не кінець, адже у самій монобільшості доволі багато вихідців із "грантоїдського" середовища. Вони, як показало голосування за недовіру Рябошапці, починають розуміти, що скоро вирішуватиметься питання і по них.

Нагадаємо, за недовіру Генпрокурору проголосувало 179 "слуг" із 248 членів фракції (плюс "зелені" керівники парламенту Разумков і Стефанчук), 28 монобільшовиків утрималися, 11 не голосували і шестеро були проти. Переважно ті, хто до обрання депутатами працювали у грантових організаціях. І якби не голоси "ОПЗЖ", якій дуже вигідно підтримувати війну "слуг" із прозахідними "грантоїдами", сателітів "СН" - депгруп "За майбутнє" і "Довіра", то голосів президентської фракції за недовіру Рябошапці не вистачало. Це доволі показово, адже учора президент Зеленський під час поїздки на Полтавщину дав чітко зрозуміти: роботою Генпрокурора він не задоволений.

Чому Рябошапка не захотів стати Пшонкою

Головна претензія, яку висловлювали Рябошапці, відсутність посадок, зокрема, він начебто вперто відмовлявся підписувати підозру п’ятому президенту Петру Порошенку. Крім того – буцімто гальмує розслідування по "Бурисмі", де фігурує син кандидата в президенти США Джо Байдена, розвалив Генпрокуратуру, звільнивши в результаті реформи тисячі прокурорів і не заповнивши досі вакантні місця. І взагалі – агентові західних столиць не місце на Різницькій.

Ці ключові версії обростали додатковими змовницькими теоріями: владні коридори вичищають від людей Андрія Богдана (навіть термін придумали "дебогданізація"), на президентських виборах у США Банкова поставила на Трампа, а "грантоїди" орієнтуються переважно на американських демократів. Є навіть версія, що "соросят" після перемоги Зеленського навмисно підняли на гору, аби, по-перше, у західних партнерів склалося позитивне враження про нового президента, бо при Порошенку цих осіб тримали поодаль ключових кабінетів, а, по-друге, це могла бути класична спецоперація з виявлення потенційних ворогів "зеленої" влади. Перед грантовими активістами відкрили багато дверей, вони в них на радощах забігли, і двері за ними зараз зачиняються.

Утім, повернемося до вчорашнього голосування. Чи дійсно головною причиною недовіри Рябошапці стало його небажання підписувати підозри Порошенку? В одному з коментарів вже екс-генпрокурор пояснював відсутність посадок: в ГПУ правоохоронні органи на підпис приносять треш, який просто розвалиться в суді. Простіше кажучи, Рябошапка, який у своєму спічі при вступі на посаду обіцяв саджати щотижня, і Рябошапка, котрий зіткнувся з реаліями роботи правоохоронних органів, виявилися двома різними людьми. Той, другий, Рябошапка зрозумів, що в разі позитивних резолюцій на політично мотивованих справах він стане другим Пшонкою.

Звідси, можливо, і пояснення його вчорашньої поведінки в Раді – виступивши перед депутатами, він пішов, відмовившись відповідати на їх запитання, хоча вони були передбачені регламентом. Цей вчинок багато нардепів порахували образливим і віддали свої голоси за недовіру. Та чи не навмисно Рябошапка спровокував цю ситуацію, аби йому дали вольну? Тепер весняні посадки стануть вже проблемою його наступника, найчастіше в цьому контексті згадується ім’я депутата від "Слуги народу", колишнього юриста "95 кварталу" Сергія Іонушаса. Який зіткнеться з тим самим трешем, який приносили на підпис у ГПУ при всіх Генеральних. Й або даватиме йому хід як того вимагає Зеленський, котрого, у свою чергу мотивує падіння рейтингів, або перетвориться на законника, який не відправлятиме до суду шиті білими нитками справи.

До речі, про суди. Якщо ці справи там розвалюватимуться, то наступними "соросятами" стануть саме судді. Коли ж утвориться спайка всесильного Генпрокурора, а таким він став завдяки реформі Рябошапки, – судів і особливо Антикорупційного суду, тоді на Україну очікують часи шоу "за дверима". Замкненими для нашої країни західними партнерами. Тамошня преса після відставки уряду Гончарука вже пише про закриття в Україні вікна для реформ. Не важко здогадатися, що там писатимуть, і що казатимуть у владних кабінетах в разі політичних репресій. А виключно так і ніяк інакше на Заході будуть інтерпретовані спроби посадити Порошенка. І не тільки його.

Зе-епілог

Як казав відомий комедійний кіногерой: або я веду її в РАГС, або вона веде мене до прокурора. Схоже, Зеленського дуже вміло заганяють в подібну ситуацію, коли кожен наступний крок буде гірший за попередній. І зрештою залишиться два виходи: якщо одні двері закриють, то доведеться йти в інші. Маємо на увазі ті, які ведуть на північ, а не на захід. Це фактично повторення історії Януковича, тільки на новий лад.

Нагадаємо: у перші роки його президентства налагодився контакт влади з громадянським суспільством. У ті часи "грантоїдам" було трохи сутужно, адже після обрання Януковича розчаровані грантодавці урізали бюджети для українським борців за демократію. Цим скористалися на Банковій, перетворюючи тих, кого зараз таврують "соросятами", якщо не на друзів, то хоча б не на ворогів. Зрештою, любові так і не вийшло, тому що в політиці Януковича і "регіоналів" був очевидний крен у бік Росії. Все закінчилося Майданом. І, схоже, ті сили, які затіяли зараз війну із вихідцями з грантових організацій, а, фактично, з впливовими західними фондами, мають на меті убезпечитися від повторення історії з Януковичем. Тому в цієї війни є кінцева мета - прийняття закону про агентів іноземного впливу. За російським аналогом. А на шляху до цієї мети познімають з посад зі скандалом ще кілька рябошапок.