Недовигнання Железняка: Навіщо в президентському Офісі хочуть подружитися з "соросятами"

Станом на зараз Ярослав Железняк чи то звільнений з посади голови фракції "Голос", чи то ні. З одного боку, оголошення про таке кадрове рішення нардепів зачитав у п’ятницю на засіданні Верховної Ради спікер Руслан Стефанчук. Згідно з направленим голові ВР листом, під яким стоять підписи 11 членів фракції "Голос" (які входять до неформальної групи "Справедливість"), рішення про відсторонення Железняка ухвалила більшість фракції, а виконувати обов'язки керівника фракції тимчасово буде Олександра Устінова. До речі, за кілька годин до цього на голову Устиновій прямо в Раді гепнулося щось важке, завдавши їй травми. Може, це був знак?

Депутатка Ольга Стефанишина, яка поставила свій підпис під відповідним листом, у Фейсбуці пише, що рішення щодо зняття Железняка було ухвалене більшістю фракції ще в липні (тоді саме оформився розкол у "голосят" на "Справедливість" і групу Рудик-Железняка). Але його оприлюднення блокував голова Ради і "друг Железняка" Дмитро Разумков. Зараз спікер у парламенту змінився – от і результат. 

В таборі Железняка теж не відмовчуються. Оперативно оприлюднена заява переконує: лідер фракції "Голосу" не змінився, бо "опозиціонери" діяли в незаконний спосіб і їх банально замало для того, щоб вважатися більшістю.

Чинні керівники фракції і партії посилаються на положення про фракцію, яке передбачає висловлення недовіри голові двома третинами складу фракції, тобто 14-ма депутатами, тоді як листа про відхід Железняка підписали лише 11. Цікаво, що "опозиціонери" регулярно звинувачують своїх фактично вже колишніх колег у співпраці з владою. У свою чергу, група депутатів, які залишилися під прапорами класичного "Голосу", на чолі з головою партії Кірою Рудик, цілком ідентичні обвинувачення адресують якраз тим, хто увійшов до неформальної "Справедливості".

У таборі Рудик-Железняка кажуть, що фрондери отримують фінансування на свої округи навзамін за потрібні владі голосування: за антиолігархічний закон чи за відсторонення, а потім звільнення голови парламенту Дмитра Разумкова тощо. Раніше Железняк писав, буцімто лідерка "Справедливості" Олександра Устінова регулярно відвідує наради в Офісі президента. Як і в більшості випадків, істина тут десь посередині й обидва табори можуть претендувати на правоту у взаємних звинуваченнях: ще до розколу "Голос" був серед лідерів за голосуваннями в унісон із владною монобільшістю.

Показово, що у втручанні у внутрішньопартійні справи "Голос Рудик-Железняка" звинувачує Офіс президента. У згаданій заяві сказано: "Ні Офіс президента, ні голова Верховної Ради не мають права втручатись у справи конкретної партії і фракції у парламенті, тим більше призначати чи відкликати голову фракції на власний розсуд через "кишенькового" спікера парламенту".

Тим часом підтримку рішенню про усунення голови фракції засвідчив Сергій Лещенко, якому за нинішньої влади дістаються цікаві посади з хорошою зарплатою – приміром, легендарне вже крісло в наглядовій раді "Укрзалізниці". Телеграм-канал "Лещенко тут" пише, що останні півроку Железняк не проводив засідання фракції, "бо більшість її членів виступали проти його присутності в керівному кріслі. Та при цьому Железняк продовжував ходити по телеефірах як спікер від фракції, робив заяви в парламенті і підтримав Дмитра Разумкова в саботажі деолігархізації". А також що "Железняк є постійним гостем на телеефірах у Ріната Ахметова". Цікаво, чому відвідування тих або тих ефірів депутата іншої фракції є злочином для ОП? Здається, нікого з десятків "слуг", які гостювали в ефірах заблокованих каналів Козака-Медведчука за це навіть не насварили.

Сам же Ярослав Железняк у соцмережах запевняє: нічого не сталося і він зберіг статус-кво.

Також опоненти Желєзняка звинувачують його в порушенні Регламенту ВР, яке полягає у суміщенні посад голови фракції і першого заступника голови комітету ВР з питань фінансів, податкової та митної політики.

Згадаємо й те, що частину членів групи "Справедливість" пов’язують з одним із колишніх публічних облич "Голосу" Сергієм Притулою. Той віднедавна анонсував початок власного політичного проєкту. Він, найімовірніше, має зібрати під свої прапори ліберально і при цьому патріотично налаштованих виборців, не готових голосувати як за партію "слуг", так і за партію Петра Порошенка "Євросолідарність". 

Для чого спробували усунути Железняка? Можливо, у такий спосіб, наближаючи до себе нині депутатів, а донедавна - грантових активістів, влада вважає, що ті почнуть діяти з нею в унісон. Як мінімум - перестануть цю владу дзьобати. І тут є великий сумнів, що політтехнологічні стратеги з Офісу президента досягнуть своїх цілей. На Банковій ризикують сильно розчаруватися, якщо всерйоз гадають, що підтримка однієї з частин напівживого "Голосу" допоможе налагодити співпрацю із середовищем "соросят". Складний досвід попередніх президентів яскраво доводить: громадські активісти і ексчиновники, яких об’єднала любов до західних грантів, завжди діють за власною програмою. І мають певну схильність "кидати" ситуативних партнерів з боку влади. Чому в середовищі Зеленського вирішили, що зараз ситуація принципово інша?